Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/2514/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/2514/20 Номер провадження 22-ц/814/1061/22Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., при секретарі: Владімірові Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Ігоря Миколайовича на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2022 року, в складі судді Дядечка І.І., повний текст ухвали виготовлено 10 лютого 2022 року, у справі за поданням державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Барти Катерини Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України,- В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2022 року Державний виконавець Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Барта К.О. звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспорта громадянина України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням суду. В обґрунтування подання зазначено, що остання як боржник у виконавчому провадженні №67296925 з примусового виконання виконавчого листа №537/2514/20, виданого 21.10.2021 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області ухиляється від виконання судового рішення, не реагує на офіційні запрошення виконавця, своєю поведінкою фактично унеможливлює здійснення виконавчих дій, не сприяє відновленню та налагодженню стосунків між батьком та їхніми спільними дітьми. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2022 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №537/2514/20 від 11 березня 2021 року, виданим Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 21.10.2021. Не погодившись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко І.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні подання. Вважає, що вищевказане рішення ухвалено при помилковому з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме, що 20.05.2021 року у справі №53/2826/20 Полтавський апеляційним судом було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька дозволено. Окрім того, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», боржником ОСОБА_1 до Автозаводського ВДВС були направлені заяви з додатками від 04.11.2021 року та 23.12.2021 року, в яких повідомлялося про місце проживання боржника виконавчого провадження - АДРЕСА_2 , а також про відсутність будь-яких перешкод для спілкування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_2 . На апеляційну скаргу надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, останній просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін, як постановлену з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.10.2021 державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременука Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бартою К.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який видано 21.10.2021 Крюківським районним судом м. Кременчука та надіслано її сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі. Зазначену постанову під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 01.11.2021 отримав представник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко І.М. В межах виконавчого провадження державним виконавцем вживались заходи по примусовому виконанню судового рішення. Зокрема, 24.12.2021 та 06.01.2022 направлялись офіційні повідомлення сторонам виконавчого провадження та їх представникам про призначення проведення виконавчих дій на 06.01.2022 о 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 . Між тим, проведення останніх унеможливлювалось та відкладалось за заявою стягувача ОСОБА_2 , який подавав аналогічні заяви 23.11.2021, 08.12.2021 та 22.12.2021, на підставі останніх державним виконавцем виносились постанови про відкладення виконавчих дій. 13.01.2022 державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання та реєстрації боржника ОСОБА_1 та з`ясовано, що вона разом з дітьми в серпні 2021 року виїхала до республіки Польща, де діти навчаються, а ОСОБА_1 має постійну офіційну роботу та не планує повертатись на Україну. Не дивлячись на отриману інформацію щодо відсутності боржника на території України, 27.01.2022 державний виконавець повторно винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення. При цьому, зобов`язала останню виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, попереджаючи її про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України. 01.02.2022 державним виконавцем сторонам було повторно направлено офіційне повідомлення про призначення проведення виконавчих дій на 08.02.2022 о 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 . 08.02.2022 державний виконавець повторно здійснила вихід за місцем проживання боржника та в черговий раз пересвідчилась в її відсутності внаслідок проживання в іншій країні разом з неповнолітніми дітьми, про шо склала акт. 09.02.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400,00 грн за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення. Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів з примусового виконання судового рішення згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», однак в силу ухилення боржника від його виконанню, рішення продовжує залишатись не виконаним, у зв`язку з чим необхідно накласти на останню юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно положень пункту 2 частини 1статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. За змістом ст. 441 ЦПК України Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Таким чином, закон визначає підстави для застосування вищевказаної юридичної санкції стосовно боржників, які ухиляються від виконання судового рішення, тобто в разі доведення факту їх умисної, цілеспрямованої дії чи бездіяльності, направленої на свідоме ухилення від виконання судового рішення. Звертаючись до суду з даним клопотанням, державний виконавець як на підставу для застосування обмежувальних заходів посилалась на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання, покладні на неї судом та ухиляється від виконання рішення суду. Між тим, вказані посилання не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що стягувачем ОСОБА_2 виконавчий лист був пред`явлений до виконання 21.10.2021 р., саме виконавче провадження відкрито 28.10.2021 р., а вже через три місяці державним виконавцем до суду направлено подання в порядку ст. 441 ЦПК України. При цьому, звертає на себе увагу той факт, що заплановані державним виконавцем офіційні заходи по примусовому виконанню судового рішення переносились ним протягом листопада грудня 2021 року на підставі заяв самого стягувача ОСОБА_2 . Зокрема такі заяви були подані останнім - 23.11.2021, 08.12.2021 та 22.12.2021 р. Одночасно, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що станом на час пред`явлення ОСОБА_2 виконавчого листа та на момент відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми вже виїхала за межі України та проживала в м. Гданськ, Республіка Польща, де діти мають належне проживання та відвідують навчальні заклади, а сама боржник має офіційну постійну роботу. Вказаному переїзду передував тривалий спір між сторонами щодо не бажання батька надавати свій дозвіл на виїзд дітей за кордон. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька задоволено. Надано ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України без згоди батька ОСОБА_2 до Республіки Польща, в м. Гданськ з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дозволом ОСОБА_1 , без згоди батька дітей ОСОБА_2 , оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 за межі України. Зазначене свідчить про те, що як станом на час відкриття виконавчого провадження, так і впродовж його тривалості, боржник перебував за межами України, про що достеменно було відомо як стягувачу, так і державному виконавцю після відвідування місця реєстрації ОСОБА_1 в м. Кременчуці та складання акту від 13.01.2021 р. Разом з цим, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Сама по собі відсутність боржника за межами України, яка обрала разом з дітьми іншу країну як своє місце проживання, об`єктивно виключає її можливість приймати особисту участь в заходах виконавчого провадження по виконанню судового рішення, яким встановлені способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми. Як було зазначено вище, чинне законодавство визначає можливість обмежувати особу у праві виїзду за межі України не в разі доведеності факту невиконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а за умови доведеності факту ухилення боржника від його виконання, про що свідчать його навмисні чи інші свідомі дії чи бездіяльність. Лише за умови доведеності такого факту подання державного виконавця підлягає задоволенню. В даному випадку, подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання судового рішення ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів. Навпаки, матеріали справи містять докази, що боржник здійснювала всі належні дії щодо виконання рішення суду, а саме надання нею інформації щодо перебування її та дітей за кордоном, із зазначенням адреси навчального закладу, в якому вони навчаються та повідомленням їх місця проживання, що надало змогу 15.01.2022 року ОСОБА_2 протягом двох днів без жодних перешкод з боку боржника спілкувався з дітьми за адресою їх фактичного проживання в м. Гданськ, Республіка Польща. Зазначене свідчить про добросовісність дій боржника та відсутність факту ухилення від виконання судового рішення, що виключає підстави для встановлення їй обмежувальних заходів як юридичної санкції. Вищезазначеним обставинам, суд першої інстанції не дав правової оцінки та не звернув належної уваги на умови застосування обмежень, встановлених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», не проаналізував достатності обґрунтування щодо можливості застосування цих положень, не зазначив в ухвалі конкретних фактів свідомих дій або бездіяльності боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, у зв`язку з чим прийшов до помилково висновку про обґрунтованість подання державного виконавця. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця з вищезазначених підстав. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Ігоря Миколайовича задовольнити. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні поданням державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Барти Катерини Олександрівни про тимчасове обмеження у справі виїзду боржника-фізичної особи ОСОБА_1 за межі України відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року. Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.