Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/8949/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8949/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 (суддя Кеся Н.Б., повний текст якого підписаний 21.01.2022) у справі №904/8949/21 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область до Фізичної особи-підприємця Білоус Вячеслава Геннадійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область про стягнення 14741,43 грн ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Білоус Вячеслава Геннадійовича (далі-Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача на свою користь 14 741,43 грн, з яких: 12 611,95 грн сума заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційні втрати у розмірі 423,04 грн, 3% річних у сумі 146,66 грн, пеню у сумі 676,94 грн, штраф у сумі 882,84 грн та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії №746 від 26.12.2013 з повної та вчасної оплати поставленого тепла. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Понесені Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" судові витрати у вигляді судового збору покладені на Позивача. Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез"ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Одночасно у змісті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано отриманням повного тексту рішення суду 01.02.2022. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взяті до уваги неналежні докази відповідача, зокрема фотографії, що більш вірогідно, за висновком суду, свідчать про відсутність споживання тепла, ніж докази позивача, які в повному обсязі підтверджують заявлені позовні вимоги. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази законного від"єднання відповідача від будинкових мереж опалення в розумінні Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва України № 4 від 22.11.2005. В той час, як позивачем доведено поставку тепла відповідачу у спірний період актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №9 по вул. Софії Перовської у місті Кривий Ріг, актами приймання-передачі теплової енергії, які надсилались відповідачу та ним отримані. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що встановлений у відповідача засіб обліку типу Роllu Соm Ех Qр25, заводський № 14744702, не є ні комерційним вузлом обліку, ні розподільним вузлом обліку в розумінні Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а згідно останнього підписаного між сторонами акта звірка від 12.09.2017 його повірка була дійсна до 16.06.2020; доказів здійснення повірки після цієї дати відповідач не надавав. Відтак, за умовами договору нарахування за отримане тепло здійснюється розрахунковим способом, що і було здійснено позивачем. Апелянт звертає увагу суду, що господарський суд надав неправильну оцінку належності та допустимості доказів, а саме актам і фотографіям, долученим відповідачем. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним і обґрунтованим, зазначає, що позивач у своїй апеляційній скарзі вперше вказує на те, що відповідач не від"єднаний у встановленому порядку від системи центрального опалення та посилається на Наказ Міністерства будівництва України № 4 від 22.11.2005, який, за доводами відповідача, не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки його приміщення є нежитловим, вбудованим у перший поверх чотириповерхового будинку, тому для відключення від центрального опалення відповідач взагалі не міг і не повинен був користуватися таким Порядком. Натомість, у 2012 році відповідачем розроблений проект вузла обліку теплової енергії на опалення у спірному нежитловому приміщенні, яким передбачено, що за умови збереження всіх теплопостачальних комунікацій встановлюється вузол обліку теплової енергії та вентиль, яким перекривається потік пари у відповідному трубопроводі. Надані відповідачем акти як раз і підтверджують факт відсутності поставки тепла позивачем відповідачу, свідчать про перекриття вентилю та його опломбування, незмінність показників обліку. Зазначає про відсутність поставки тепла і в опалювальний період 2020-2021 років. Наголошує, що оплаті споживачем підлягають тільки спожиті житлово-комунальні послуги, чого в даному випадку не було, а сам факт направлення позивачем відповідачу актів наданих послуг не підтверджує їх фактичне надання. Вказує, що є неправомірним посилання позивача на Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 26.07.2019 №169 "Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води", оскільки робочий проєкт вузла обліку відповідача розроблений ще у 2012 році та погоджений позивачем. Звертає увагу, що при проведенні повірки засобу обліку 12.09.2017, вже після вступу в дію Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" 02.08.20217, позивачем, як суб"єктом господарювання, який надає комунальні послуги, не були надані відповідачу вказівки про невідповідність його засобу обліку будь-яким технічним характеристикам або потреби у розробці відповідного проєкту. Наголошує, що згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог. Тому не погоджується з доводами позивача про невідповідність вузла обліку вимогам вищевказаного Закону. Вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність повірки лічильника, оскільки згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодичній повірці підлягають лише засоби вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації, а за відсутності експлуатації повірка не здійснюється. До того ж, згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менше як один раз на шість років для засобів механічного типу і не менше як один раз на дев"ять років для засобів інших типів, відтак, вважає, що міжповірочний інтервал для його засобу обліку - типу Роllu Соm Ех Qр25, взагалі не наступив. Вважає надані ним докази (акти та фотознімки) належними в розумінні ст.76 ГПК України, що підтверджують відсутність споживання теплової енергії. Просить долучити робочий проєкт вузла обліку до матеріалів справи, оскільки такий доказ наданий у спростування доводів позивача про не відключення відповідача від центрального опалення у встановленому Законом порядку. Слід наголосити, що вказаний відзив на апеляційну скаргу не підписаний відповідачем, відтак, в силу положень ч.4 ст.170 ГПК України суд залишає його без розгляду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Дармін М.О. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 11.03.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/8949/21 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 18.03.2022 матеріали справи №904/8949/21 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022 (у складі колегії суддів: головуючий, доповідач Іванов О.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у цій справі; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням ціни спору та положень ч.5 ст.12, ч.10 ст.270 ГПК України, справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Фізична особа - підприємець Білоусом Вячеслав Геннадійович на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.09.2007, зареєстрованого за №2662 та згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна від 12.07.2021 №265340989 є власником нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 4-х поверхового житлового будинку, загальною площею 128,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Перовської Софї, будинок 9, прим. 50 (а.с.24-27). 26.12.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" - найменування якого було змінено на - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-Теплопостачальна організація, Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Білоус Вячеславом Геннадійовичем (далі-Споживач, Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №746 (далі-Договір). Відповідно до умов п.п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Згідно з п.1.2 договору Сторони зобов`язуються керуватись цим договором, діючим законодавством України та наступними нормативно-правовими актами: - Закон України "Про теплопостачання "; - Закон України "Про житлово-комунальні послуги"; - "Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж" ГКД 34 -20.507-2003; - "Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж" №71 від 14.02.2007; - "Правила користування тепловою енергією" затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007; - Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року. Пунктом 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається Споживачу - Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; - гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу). Згідно з п.п.3.2.4, 3.2.5, 3.2.8, 3.2.17 п.3.2 договору сторони домовились, що Споживач-Покупець зобов`язався додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в Додатку 1, що є невід"ємною частиною цього договору, не допускаючи їх перевищення. Споживач-Покупець зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Споживач-Покупець зобов`язався письмово сповіщати Теплопостачальну організацію-Продавця про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну орендаторів приміщень та балансової належності теплових мереж Споживача-Покупця (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій. Споживач-Покупець зобов`язався безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплоспоживання, а також, згідно з договором, системи теплоспоживання субспоживачів, приєднаних до теплового обладнання споживача-покупця. За умовами п.4.2.1 та 4.2.5 договору теплопостачальна організація зобов"язана забезпечувати протягом зазначеного в договору часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом (графіком) постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інших технологічних потреб. Виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачем-покупцем в підписаному, зі своєї сторони, вигляді теплопостачальній організації-продавцю до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Облік споживання Споживачем-Покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору). Згідно з п.5.2 договору облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації-Продавця та Споживача-Покупця або за домовленістю сторін в іншому місці. Згідно з п.5.3 договору межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді Акта зі схемами теплових мереж, підписаного сторонами у двосторонньому порядку, який є невід"ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку. Згідно з умовами п.5.8 договору у разі відсутності, пошкодження та/або некоректної роботи приладів комерційного обліку оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем відповідно до визначених у договорі навантажень по опаленню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Теплопостачальної організації продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця в розрахунковому періоді. Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 договору сторони узгодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем-Покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії. За умовами п.6.5 договору у випадку, якщо споживач-покупець не має приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця в розрахунковому періоді. Розрахунки при цьому здійснюються згідно з п.6.3 договору. За порушення строків оплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкцій, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки (п. 7.3 Договору). Згідно з абзацом п"ятим п.7.4 відмова споживача-покупця від підписання акті не звільняє його від оплати за отриману теплову енергію. За п.10.1, 10.3 договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу, зокрема теплопостачальна організація зобов"язалась поставити споживачу теплову енергію в обсягах Q рік 7,97 Гкал за приєднаним тепловим навантаженням - Q =0,0041 Гкал/годину (а.с.22). Вказаним додатком визначено, що дата зняття споживачем показань для надання звіту по приладам обліку з 20 числа по 31 число поточного місяця; надання звіту постачальнику не пізніше 31 числа поточного місяця. При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень. При відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік. Додатком №3 визначена дислокація об`єктів (арк.с. 23), а саме: назва об`єкту - фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50; навантаження, Гкал/год - опалення - 0,0041; S м2 - 128,7; тариф - 844,82 грн. Так, на підтвердження споживання тепла Відповідачем у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 12611,95 грн, Позивачем надано акти здачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи (арк.с. 28-40). Акти здачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) Позивачем були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується листами Теплопостачальної організації вих№5393/30 від 18.12.2020, вих.№279/30 від 19.01.2020, вих.№922/30 від 16.02.2021, вих.№1800/30 від 19.03.2021, вих.№2560/30 від 19.04.2021, вих.№3538/30 від 27.05.2021 (арк.с. 29, 32, 35, 37, 41, 44), та які були отримані Відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.с. 30, 33, 36, 39, 42, 45). Відповідач зазначені акти не підписав, нараховані Позивачем суми не сплатив, внаслідок чого заборгованість Відповідача перед Позивачем склала суму 12611,95 грн основного боргу. За порушення строків оплати теплової енергії позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 676,94 грн за період з 21.12.2020 по 21.06.2021, з 21.01.2021 по 22.07.2021, з 22.02.2021 по 22.07.2021, з 22.03.2021 по 22.07.2021, з 21.04.2021 по 22.07.2021 та з 21.05.2021 по 22.07.2021. Згідно з розрахунком Позивача сума штрафу у розмірі 7% склала 882,84 грн. За порушення зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до сплати Відповідачу інфляційні втрати за період з січня по червень 2021 року в сумі 423,04 грн та 3% річних за період з 21.12.2020 по 22.07.2021 у розмірі 146,66 грн. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив, зазначив, що 04.03.2014 між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт (арк.с. 67), в якому зазначено наступне: за адресою: фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50 м.Кривий Ріг зроблено технічний огляд приладів обліку теплової енергії, в результаті якого встановлено і зазначено: Справність. Переопломбований засіб обліку теплової енергії. Теплову енергію не використовують. Встановлений засіб обліку - тип Роllu Соm Ех Qр25, заводський № 14744702, поставлені 2 пломби №1092406 та №1092407. Зафіксовані наступні показники: Е=0,001Мwh, V-0,111м3. Первинні вентиля перекриті та опломбовані, пломба КПТС/ЭР-1. В подальшому, 09.09.2014 був складений Акт (арк.с. 68) за участю представників Позивача і Відповідача, зі змісту якого слідує, що за адресою: фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50 м.Кривий Ріг пломби на засобі обліку (тип Роllu Соm Ех Qр25, заводський № 14744702) №1092406 та №1092407 на місці, первинний вентиль перекритий та опломбований, пломба КПТС/ЗР-1. Зафіксовані наступні показники: Е=0,001Мwh, V-0,111м3. При цьому в акті вказано, що теплову енергію Відповідач не використовує. 05.03.2015 був складений Акт (арк.с. 69) за участю представників Позивача та Відповідача, в якому вказано, що за адресою: фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50 м.Кривий Ріг опломбований та перекритий вентиль по центральному опаленню, пломба № 5/КТЦ. 20.10.2016 був складений Акт (арк.с. 70) за участю представника Позивача та Відповідача, в якому зазначено, що за адресою: фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50 м.Кривий Ріг опломбований вузол обліку теплової енергії після державної повірки. На засіб обліку - тип Роllu Соm Ех Qр25, заводський №14744702 встановлені пломби №1568801 та №1568802. Зафіксовані наступні показники: Е=0,001 Мwh, V-0,111м3. Також вказано, що первинний вентиль перекритий та опломбований, пломба № 5/КТЦ. 12.09.2017 був складений Акт (арк.с. 71) за участю представника Позивача та Відповідача, в якому вказано, що за адресою: фотостудія "Імідж"; адреса - вул.С.Перовської, буд. 9, прим. 50 м.Кривий Ріг відбулася контрольна провірка вузла обліку теплової енергії. Пломби цілі. Засіб обліку - тип Роllu Соm Ех Qр25, заводський № 14744702. пломби №1568801 та №1568802. Первинний вентиль перекритий та опломбований, пломба № 5/КТЦ. Відповідач стверджує, що не використовує і не використовував у спірний період теплову енергію, оскільки на подачу тепла Позивачем перекриті та опломбовані відповідні вентилі. Також Відповідач надав до відзиву актуальні за часом фотографії місць опломбування, які свідчать про наявність пломб без явних ознак пошкодження або зриву (арк.с.73-75). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд, виходячи із принципу вірогідності доказів, дійшов до висновку, що надані відповідачем докази більш вірогідно свідчать про відключення комунікацій відповідача від теплопостачання, відтак, позивачем не доведений факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період, що є підставою для відмови у позові. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі є, зокрема, фактичне споживання теплової енергії, правильність застосування тарифів на теплопостачання та розрахунку вартості поставленої теплової енергії у спірний період. У свою чергу вартість поставленої теплової енергії визначається виходячи із встановленої кількості поставленої теплової енергії. Питання відключення від систем централізованого опалення регулюється як згаданими вище Правилами користування тепловою енергією, так і Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлового господарства України №4 від 22.11.2005 (цей Порядок був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до абзацу 6 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії зобов`язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії. Відповідно до пункту 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка і створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період. Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від отримання послуг з надання теплової енергії, так само, як і відсутні докази відключення останнього від центрального опалення в установленому законом порядку, відповідачем таких доказів до справи не надано. При цьому це єдиний нормативний акт, який регламентує законне від"єднання від централізованих мереж теплопостачання споживачів, тому не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про неможливість застосування цього Порядку до нього. За визначеннями, які наведено в статті 1 Закону України "Про теплопостачання": - теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; - постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; - прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії. Виходячи із фізичної природи теплової енергії, облік обсягу послуги з теплопостачання може буди здійснено шляхом її застосування приладів обліку або розрахунковим шляхом. Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. З 02.08.2017 набрав чинності Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", який згідно зі статтею 2 регулює відносини щодо: 1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги); 2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; 3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; 4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; 5) забезпечення споживачів обліковою інформацією тощо. У цьому законі наведені наступні поняття: вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у квартирах, інших житлових і нежитлових приміщеннях, які на законних підставах від`єднані від відповідних централізованих систем опалення та/або гарячого водопостачання, не обов`язкове. Колегія суддів враховує, що у даному випадку матеріали справи не містять доказів встановлення на межі балансової належності комерційного приладу для обліку наданої позивачем відповідачу послуги теплопостачання, як матеріали справи не містять взагалі взяття на облік позивачем будь-якого вузла обліку позивача. Відтак, згідно умов договору та Правил користування тепловою енергією, нарахування відповідачу має здійснюватись розрахунковим шляхом з урахуванням договірного теплового навантаження. В той же час, матеріали справи містять акти огляду приладу обліку від 04.03.2014, 09.09.2014, 20.10.2016, 12.09.2017, підписаними між сторонами, якими засвідчено перекриття та опломбування вентилю теплопостачання, зафіксовані показники вузла обліку станом на 12.09.2017. В акті від 12.09.2017 зазначено, що повірка вузла обліку дійсна до 16.06.2020; в разі несвоєчасної повірки нарахування будуть здійснюватись згідно встановлених норм теплоспоживання. Таким чином, з огляду на те, що вузол обліку відповідача не є комерційним, у розумінні цього поняття, наведеного у Законі, та не підтверджується його взяття на облік теплопостачальною організацією, як розподільного вузла обліку, позивач все ж таки погоджувався здійснювати розрахунок поставленого тепла за ним відповідачу з огляду на його показники (на період дійсності показників, зазначений у актах перевірки), тому з моменту підписання договору (26.12.2013) і до останньої узгодженої дати повірки (16.06.2020), зазначеної у акті від 12.09.2017, нарахування теплоспоживання здійснювалось саме за цим вузлом обліку. Натомість, доказів повірки вузла обліку після 16.06.2020, для їх врахування при нарахуванні спожитого тепла, відповідачем не надано, матеріали справи не містять. Згідно з п.3, п.п.3 п.4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу. Згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів. Як вже зазначалось вище, вузол обліку відповідача не є комерційним і як розподільний вузол обліку він також не взятий на облік у позивача, оскільки доказів введення його в експлуатацію не надано ні позивачем, ні відповідачем; при цьому дата повірки цього вузла обліку є простроченою з 16.06.2020. Відтак, єдиним способом обліку обсягу споживання теплової енергії, який може бути здійснено у правовідносинах позивача та відповідача, є розрахунковий спосіб. За приписами ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З урахуванням двосторонньої природи договірних відносин та попередньо складених і підписаних між сторонами актів огляду приладу обліку та його опломбування, не можуть бути визнані належними та допустимими у цій справі, надані в якості доказів, фотознімки вузла обліку (додані відповідачем до відзиву на позов), якими відповідач підтверджує наявність і неушкодженість пломб на вентилі, яким перекрито теплопостачання. Господарський суд, в порушення вимог матеріального і процесуального права визнав такі докази відповідача належними і допустимими, що підтверджують відключення його мереж від теплопостачання, у зв"язку з чим відмовив у законних вимогах позивача щодо стягнення заборгованості за поставлене тепло. Так, в обґрунтування вартості теплової енергії, поставленої відповідачу в період з листопада 2020 по квітень 2021, нарахування заявленої до стягнення суми вартості послуг здійснено розрахунковим способом з урахуванням приєднаного договірного теплового навантаження на один об`єкт по вул. С.Перовської, 9, прим.50, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання (згідно з п.6.5 договору, розрахунок а.с.49). Вказані дані зазначені у актах передачі-приймання теплової енергії № 5189 від 30.11.2020 на суму 1340,68 грн (а.с.28), №6456 від 31.12.2020 на суму 2596,51 грн (а.с.31), №332 від 31.01.2021 на суму 2804,77 грн (а.с.34), №1484 від 28.02.2021 на суму 2844,84 грн (а.с.37), №2693 від 31.03.2021 на суму 2364,02 грн (а.с.40), №3828 від 30.04.2021 на суму 661,13 грн (а.с.43), які направлені відповідачу згідно з п.4.2.5 договору (арк.с. 29, 32, 35, 37, 41, 44), та які були отримані Відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.с. 30, 33, 36, 39, 42, 45). За умовами п.7.4 договору відмова споживача-покупця від підписання акту не звільняє його від оплати за отриману теплову енергію. Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З огляду на умови оплати за поставлену теплову енергію, передбачені п.6.3 договору, строк виконання грошових зобов"язань є таким, що настав. Відповідачем грошові зобов"язання не виконані, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню в сумі 12 611,95 грн. Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містіться і в Господарському кодексі України. Так, частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Згідно з п.7.3 договору за порушення строків оплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкцій, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки. Таким чином, у договорі сторони передбачили як збільшений період нарахування пені, так і збільшений строк позовної давності щодо вимог по стягненню неустойки (штрафу і пені). Поміж тим, за порушення строків оплати теплової енергії позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 676,94 грн за період з 21.12.2020 по 21.06.2021, з 21.01.2021 по 22.07.2021, з 22.02.2021 по 22.07.2021, з 22.03.2021 по 22.07.2021, з 21.04.2021 по 22.07.2021 та з 21.05.2021 по 22.07.2021. Тобто, нарахування пені здійснено з обмеженням шестимісячним строком, визначеним ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, за цим пунктом Позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 7% в сумі 882,84 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19). Здійснивши перевірку розрахунку неустойки, колегія суддів зазначає, що в частині штрафу він виконаний вірно, тому ці вимоги підлягають задоволенню в сумі 882,84 грн. Щодо стягнення пені розрахунок виконаний невірно, у межах заявленого позивачем періоду та сум заборгованості підлягає стягненню пеня в сумі 682,12 грн. Втім, з урахуванням вимог ч.1 ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України, в межах заявлених позовних вимог, стягненню підлягає пеня в розмірі 676,94 грн. За порушення зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до сплати Відповідачу інфляційні втрати за період з січня по червень 2021 року в сумі 423,04 грн та 3% річних за період з 21.12.2020 по 22.07.2021 у розмірі 146,66 грн. Колегія суддів зазначає, що при перевірці розрахунку також встановлена його арифметична невірність, оскільки за вказаний період підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 425,38 грн та 3% річних в сумі 147,69 грн. Втім, з огляду на межі позовних вимог слід стягнути 423,04 грн. інфляційних втрат та 146,66 грн. 3% річних (відповідно). З огляду на викладені вище обставини справи, судом першої інстанції нез"ясовані обставини справи в частині законності від"єднання відповідача від мереж централізованого опалення будинку, безпідставно взято до уваги неналежні і недопустимі фотодокази відповідача, якими останній підтверджує факт перекриття вентилю теплопостачання, що унеможливлює поставку йому тепла, про що вірно зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню. За приписами п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі, зокрема по сплаті судового збору покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Таким чином, за подачу позовної заяви та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача слід стягнути 2270,00 грн. та 34205,00 грн (відповідно). Оскільки загальна ціна позову становить 14 741,43 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у справі №904/8949/21 - задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у справі №904/8949/21 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область до Фізичної особи-підприємця Білоус Вячеслава Геннадійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область про стягнення 14741,43 грн задовольнити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоус Вячеслава Геннадійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область 12 611,95 грн основної заборгованості, 676,94 грн пені, 882,84 грн. штрафу, 3% річних у сумі 146,66 грн, 423,04 грн. інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоус Вячеслава Геннадійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.05.2022. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Березкіна