Постанова 4809 № 401/2524/17

ПОСТАНОВА Іменем України 26 травня 2022 року м. Кропивницький справа № 401/2524/17 провадження № 22-ц/4809/247/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року у складі судді Гармаш Т.І. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 05.09.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 83/AV/19/-09-08 про надання кредиту в сумі 38 880 доларів США з оплатою по процентній ставці 8,9 відсотків річних, які позичальник зобов`язався повернути до 05.09.2015. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 83/AV/19-08/П1 від 05.09.2008. 30 січня 2009 року між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою змінено дату останнього платежу, тобто не пізніше 05.01.2017. Також, 30 січня 2009 року між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору поруки, згідно якої поручитель засвідчила, що ознайомлена з кредитним договором та додатковою угодою до нього а також з договором про відкриття кредитної лінії та погоджується з їх умовами. Банк виконав в повному обсязі умови договору, в частині надання кредитних ресурсів, надавши відповідачу кошти в розмірі 38 880 доларів США. Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав в частині своєчасного повернення кредитних ресурсів, процентів за користування кредитними ресурсами, в порядку та строки, визначені кредитним договором. В зв`язку з чим Банк змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом. Посилаючись на зазначені обставини представник позивача зазначав, що станом на 21.04.2017 відповідач має заборгованість в розмірі 910 311,14 грн., а оскільки відповідальність обох відповідачів є солідарною, просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором та понесені позивачем судові витрати. Короткий зміст рішення суду Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 14 листопада 2018 року ТОВ «Вердикт Капітал» залучено до участі у справі, як правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 930 311 грн. 14 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 . Не погоджуючись із рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до передчасного задоволення позовних вимог. Зокрема зазначала, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги статті 559 ЦК України, якою передбачено, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов?язання за договором повинно бути пред?явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки. Вказувала, що аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Посилаючись на вказану норму закону, зазначає, що в даному випадку заборгованість, яку може бути стягнуто солідарно з боржника і поручителя обліковується за період з вересня 2014 року по січень 2017 року. А як вбачається з позовної заяви Банк звернувся до суду з позовом до неї лише 21.09.2017, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Крім того, вказувала, що позивачем до матеріалів справи не додано розрахунку заборгованості в межах строку дії поруки, протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов?язанням. Наданий її представником розрахунок сум, за якими минув шестимісячний строк дії поруки від дня настання строку виконання основного зобов`язання, суд до уваги не взяв. Також, ОСОБА_2 звертала увагу апеляційного суду на процесуальні порушення, які були допущенні судом першої інстанції при розгляді даної справи, зокрема зазначала, що представник позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» під час розгляду справи два рази не з`явилася у судові засідання під час розгляду справи по суті, однак суд першої інстанції не задовольнив її клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Посилаючись на зазначені обставини, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні позову. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з?ясував обставини, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним були встановлені під час розгляду справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Звертає увагу, що наданий час згідно виконавчого напису №8123 від 15.08.2017 в рахунок погашення боргу було звернуто стягнення на транспортний засіб, що належить йому на праві власності для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал», який є правонаступником АТ «Банк» Фінанси та кредит» у сумі 1841484,64 грн., з яких: 403095,12 грн. - загальна сума заборгованості по основному боргу; 32371,97 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 1 387 782, 39 грн. пеня. Таким чином, вважає, що на даний час позивач реалізував своє право стягнення з нього заборгованості по кредитному договору у позасудовому порядку, однак всупереч вимогам п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач не повідомив про це суд. Копію зазначеного виконавчого напису ним було надано в суді першої інстанції, однак суд не надав цьому обґрунтування. Також вказував, що позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» яке є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо стягнення відсотків за кредитом, комісії за користування кредитом та пені починаючи з 18 грудня 2015 року є такими, що не підлягають задоволенню внаслідок відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації. Згідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Ірклієнко Ю.П. строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2019 року включно. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає повноважень Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту, щомісячної комісії за користування кредитом та пені при ліквідації банку. Вважає, що за таких обставин, здійснення нарахування ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відсотків, комісій за користування кредитом, пені після 18 грудня 2015 року прямо заборонено законодавством України, оскільки банк знаходиться в стані ліквідації та не здійснює будь-яку банківську діяльність, в тому числі не здійснює супроводження кредиту. Також, ОСОБА_1 звертав увагу апеляційного суду на процесуальні порушення, які були допущенні судом першої інстанції при розгляді даної справи, зокрема зазначав, що представник позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» під час розгляду справи два рази не з`явився у судові засідання під час розгляду справи по суті, однак суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні позову. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційні скарги не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір № 83/AV/19-09-08 від 05.09.2008 про надання кредиту в сумі 38880 доларів США з оплатою по процентній ставці 8,9 відсотків річних. (т. 1 а. с. 4-11). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 року останню сплату ануітетного платежу позичальник зобов`язується здійснити не пізніше 05.01.2017 (т. 1 а.с. 12-15). З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 83/AV/19-08/П1 від 05.09.2008 (т. 1 а. с. 18-22). Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність обох відповідачів є солідарною. Відповідно до додаткової угоди до договору поруки від 30 січня 2009 року поручитель ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 83/AV/19-09-08 від 05.09.2008 (т. 1 а.с.21-22). Відповідно до розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 23-27) наданого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість відповідача, станом на 21.04.2017 складає: 910 311 грн. 14 коп. з яких: 15320,79 доларів США, гривневий еквіваленти по курсу НБУ станом на 21.04.2017 становить 409 934,30 грн. кредитна заборгованість; 1075,09 доларів США, гривневий еквіваленти по курсу НБУ станом на 21.04.2017 становить 28 765,90 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 454 507,26 грн. - пеня. Копією заяви на видачу готівки від 05 вересня 2008 року підтверджується факт отримання ОСОБА_1 у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошових коштів в сумі 38 800 доларів США. (т. 1 а.с. 172). Згідно договору застави автомобіля №83/AV/19-08Z від 5 вересня 2008 року та додаткової угоди до договору застави, укладеної 30 липня 2011 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як заставодержателем та ОСОБА_1 , як заставодавцем укладено договір про те, що заставодавець передає у заставу заставодержателю автомобіль марки Toyota, модель FJ Cruiser, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як забезпечення повернення кредитних ресурсів на суму 38 880 доларів США (т. 1 а.с. 209-214). Судом встановлено, що 15.08.2017 приватним нотаріусом Ковальчук С.П. вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки Toyota моделі FJ Cruiser ЗНГ 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у сумі 1841484, 64 грн. (т. 1 а.с. 215) ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі №757/40879/18-ц (т. 2 а.с.77) Відповідно до договору про відступлення прав вимог від 03 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №83/AV/19-09-08, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13-16). Оскільки відповідачі не належним чином виконували зобов`язання за вказаними договорами, у них утворилася заборгованість за договором кредиту № №83/AV/19-09-08 від 05 вересня 2008 року, яка за курсом НБУ станом на 21.04.2017 складає 930 311 грн.14 коп. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судове засідання апеляційного суду учасники справи, які були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи не з?явилися. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 05.09.2008 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 83/AV/19-09-08 про надання кредиту в сумі 38880 доларів США з оплатою по процентній ставці 8,9 відсотків річних. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 останню сплату ануітетного платежу позичальник зобов`язується здійснити не пізніше 05.01.2017. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 83/AV/19-08/П1 від 05.09.2008 Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Щодо вирішення вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 (поручителя) про стягнення кредитної заборгованості слід зазначити наступне. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Додатковою угодою № 1 від 30.01.2009 до кредитного договору № 83/AV/19-09-08 від 05.09.2008 внесено зміни в договір та викладено в новій редакції пункт 3 кредитного договору № 83/AV/19-09-08 від 05.09.2008, якими визначено, що «позичальник зобов`язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором до 05 січня 2017 року» (т. 1 а.с.12). З позовом до суду ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося 26.09.2017. Отже, банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором (з 06.01.2017 до 06.07.2017) не пред`явив вимоги до поручителя, а тому порука за спірним договором у силу частини четвертої статті 559 ЦК України є припиненою. Належних та допустимих доказів пред`явлення вимог поручителю у встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором банком не надано. Посилання представника позивача на те, що строк припинення поруки встановлений до повного виконання позичальниками зобов`язань за кредитним договором безпідставні, оскільки умови договору поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а, отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Щодо вирішення вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 (позичальника) про стягнення кредитної заборгованості слід зазначити наступне. 05 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як заставодержателем та ОСОБА_1 , як заставодавцем укладено договір застави автомобіля №83/AV/19-08Z та 30 липня 2011 року укладено додаткову угоду до договору застави, про те, що заставодавець передає у заставу заставодержателю автомобіль марки Toyota, модель FJ Cruiser, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як забезпечення повернення кредитних ресурсів на суму 38 880 доларів США. 15.08.2017 приватним нотаріусом Ковальчук С.П. вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки Toyota моделі FJ Cruiser ЗНГ 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна задоволено вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у сумі 1841484, 64 грн., з яких: 403095,12 грн. - загальна сума заборгованості по основному боргу; 32371,97 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 1 387 782, 39 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основнму боргу кредиту, відсоткам та комісії. Проте наявність виконавчого напису нотаріуса від 15.08.2017, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом та пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскільки реального виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором не відбулося, у позивача є право на отримання заборгованості за цим договором. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16 червня 2021 року в справі № 641/763/15. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги Банку щодо стягнення відсотків за кредитом, пені, починаючи з 18 грудня 2015 року, є такими, що не підлягають задоволенню внаслідок відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18). Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі. Після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації сплату заборгованості необхідно здійснювати на накопичувальний рахунок, що відкривається у Національному банку України. Відомості про ліквідацію банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на сайті неплатоспроможного банку та на вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості. Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону). Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так пунктом 10 частини першої статті 48 цього Закону України передбачено, що Фонд повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком). Також, банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (далі - Положення). Абзацом третім підпункту 2.17 пункту 2 розділу V Положення (в редакції, чинній на момент виведення банку з ринку) Фонд та/або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень, крім повноважень, покладених на неї безпосередньо Законом) вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку та вчиняє інші дії згідно з цим Положенням. Фактично створення накопичувального рахунку передбачено для забезпечення здійснення взаєморозрахунків, у тому числі і за кредитними зобов`язаннями. Підпунктом 3.2 пункту 3 розділу V Положення встановлено, що з метою забезпечення процедури ліквідації Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті, а також у банківських металах (за необхідності) в НБУ. На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації, а також повернення ініціатору переказу коштів відповідно до законодавства про переказ коштів і покупцю активу(ів) майна банку у випадках, визначених цим Положенням (підпункт 3.4 пункту 3 розділу V Положення). Отже, доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо стягнення відсотків за кредитом та пені починаючи з 18 грудня 2015 року є такими, що не підлягають задоволенню внаслідок відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації, є необґрунтованими, оскільки віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/5798/15-ц). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором. Щодо розподілу судових витрат Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд першої інстанції стягнув у рівних частинах з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судовий збір у сумі 13 654,67 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені сторонами документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» сплачено судовий збір в розмірі 13 654,67 грн. (т. 1 а.с. 1). Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.01.2022 ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року. Враховуючи зазначене та беручи до уваги положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за результатами розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 13 654,67 грн. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала скаргу і поверненню не підлягає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 930 311 грн. 14 коп. В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 930 311 грн. 14 коп. відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 13 654 грн. 67 коп. в рахунок компенсації судового збору за подання позовної заяви. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко