Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/4865/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/918/22 Справа № 199/4865/21 Категорія 21 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., при секретарі - Кравченко Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що 12 травня 2018 року між ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір дарування частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що вказаний договір суперечить правам та інтересам неповнолітнього сина ОСОБА_2 , оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування. У зв`язку з чим, просив визнати недійсним договір дарування 64/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , №1087 від 12 травня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Солошенко Ю.В., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 41056621 від 12 травня 2018 року. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення прав та інтересів неповнолітньої дитини. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір дарування частки житлового будинку суперечить правам та інтересам неповнолітнього сина ОСОБА_2 , оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування. Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та який зареєстровано в реєстрі за № 1087 від 12 травня 2018 року (а.с. 96). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 11 травня 2018 року по 19 листопада 2018 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 55). Заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н.В. (реєстр 1951) 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 надав згоду на зняття з реєстраційного обліку його малолітнього сина ОСОБА_2 , разом із його матір`ю ОСОБА_3 , за місцем їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та реєстрацію місця проживання малолітнього сина за будь-якою адресою у м. Дніпро (а.с. 72). Станом на час розгляду справи ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 18). Місце проживання дитини ОСОБА_2 зареєстровано за адресою місця проживання та реєстрації місця проживання матері дитини ( ОСОБА_5 ), з якою дитина мешкає. Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. За змістом статей 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частини перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Право на звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним виникає у особи, яка не була учасником правочину у разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи і воно може бути відновлено шляхом повернення сторін до попереднього стану. Встановивши відсутність наведених позивачем підстав недійсності договору дарування житлового будинку від 12 травня 2018 року, порушення прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав статті 203 та статті 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про те, що договір дарування частки житлового будинку від 12 травня 2018 року суперечить правам та інтересам неповнолітнього сина, оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова