Постанова 4802 № 161/3770/14-ц

Справа № 161/3770/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/270/22 Категорія: 84 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» (далі ТОВ «ДіджиФінанс») звернулося до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2014 року у цивільній справі № 161/3770/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») заборгованість за кредитним договором № 1130/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року у розмірі 407 682 грн 92 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1130/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року у розмірі 407 682 грн 92 коп. звернуто стягнення на предмети іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1130/Zфквіп-07 від 04 грудня 2007 року, а саме: житловий будинок (А-2) загальною площею 181 кв. м, житловою площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:0622, що знаходиться за адресою: с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчі листи. Заявник зазначав, що 02 жовтня 2020 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 2307/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі № 1971, згідно умов якого новий кредитор ТОВ «ДіджиФінанс» набуло право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та або/поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Ураховуючи наведене, заявник ТОВ «ДіджиФінанс» просив замінити стягувача у виконавчому листі № 161/3770/14-ц, виданому Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») на його правонаступника ТОВ «ДіджиФінанс». Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року заяву ТОВ «ДіджиФінанс» задоволено. Замінено стягувача АТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ДіджиФінанс» у виконавчому листі № 161/3770/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк». В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ДіджиФінанс» відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви, не відповідають дійсним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДіджиФінанс» просило апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення судового оголошення у засобах масової інформації. Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 27 травня 2022 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2014 року у цивільній справі № 161/3770/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1130/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року у розмірі 407 682 грн 92 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1130/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року у розмірі 407 682 грн 92 коп. звернуто стягнення на предмети іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1130/Zфквіп-07 від 04 грудня 2007 року, а саме: житловий будинок (А-2) загальною площею 181 кв. м, житловою площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:0622, що знаходиться за адресою: с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчі листи. Як встановлено судом, станом на поточну дату заборгованість за кредитним договором не погашена. 02 жовтня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДіджиФінанс» було укладено договір № 2307/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі № 1971, згідно умов якого новий кредитор ТОВ «ДіджиФінанс» набуло право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та або/поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с.53, 54, том 3). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст. 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20). Як правильно встановлено судом першої інстанції, до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору № 1130/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року, який був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, суд обґрунтовано вважав, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі. Отже, суд першої інстанції задовольняючи заяву ТОВ «ДіджиФінанс» та замінюючи стягувача на його правонаступника, врахував наведені положення норм матеріального права та правовий висновок, викладений у зазначеній постанові Верховного Суду, та дійшов цілком обґрунтованого висновку, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви ТОВ «ДіджиФінанс» є законною та обґрунтованою. Наведені боржником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність ухвали суду. Покликання боржника ОСОБА_1 на те, що нове рішення суду у цій справі виконане первісним кредитором в повному обсязі, а саме зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «Дельта Банк» право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які були предметами іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1130/Zфквіп-07 від 04 грудня 2007 року, в рахунок погашення його боргу за кредитним договором перед АТ «Дельта Банк», є безпідставними, оскільки боржником не надано доказів повного виконання рішення суду, а тому у зв`язку із відступленням первісним кредитором прав вимоги за вказаним кредитним договором правонаступнику ТОВ «ДіджиФінанс», останнє є стягувачем за виконавчими документами, виданими на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди боржника з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: