Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1884/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1884/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 19 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника відповідача: Марків Ю. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВ Позивач 01.02.2022 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявами в порядку статті 283 КАС України, в яких просив стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 6 452 062, 82 грн. та стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 151 794,50 грн. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено повністю. Стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 6 452 062, 82 грн. Стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 151 794, 50 грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу належними доказами не спростована, докази погашення податкового боргу не надані. Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу №347-22 від 26.03.2015 та №186-50 від 18.01.2019. Враховуючи те, що податковий борг відповідача не був погашений, але збільшувався, контролюючий орган не був зобов`язаний щоразу надсилати нову податкову вимогу у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відсутність фінансування зумовлює саме неможливість виконання сплати земельного податку, оскільки по КЕВ м. Хмельницький не лише відсутнє фінансування, а й відповідне призначення. При цьому вказано, що КЕВ м. Хмельницький звільнений від сплати земельного податку не лише через відсутність коштів, а й на підставі ст. 27 Бюджетного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку". Також вказано, що землі оборони знаходяться в Міністерстві оборони в користуванні, оскільки Міноборони, відповідно до покладених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок наданих для потреб Міністерства оборони України. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 05.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду на 19.05.2022 на 09:30 год. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю. Представник позивача належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є державною установою системи органів Міністерства оборони України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, є платником податків. Податковий борг відповідача виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованого зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9028808993 від 18.02.2021 та №9023662541 від 12.02.2021. Відповідачем були подані уточнюючі податкові декларації, якими було зменшено суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб №9059098393 від 23.03.2021, №9130106739 від 18.05.2021, № 9165326829 від 22.06.2021, № 9166303513 від 23.06.2021 та уточнюючі податкові декларації, якими збільшено суму зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб № 9204764980 від 26.07.2021, № 9293685562 від 07.10.2021 (5694258,54 - 118766,64 - 226194,60 грн. - 246798,65 грн. - 37 919,08 грн. + 617,47 грн. + 1 386 865,78 грн. = 6 452 062,82 грн по податковій декларації № 9028808993 від 18.02.2021 та 151794,50 грн по податковій декларації №9023662541 від 12.02.2021). Позивачем надані до суду першої інстанції відомості щодо розрахункових рахунків відповідача. Оскільки податковий борг відповідач добровільно та вчасно не сплатив, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 283 КАС України з метою його стягнення. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Положеннями пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Якщо грошове зобов`язання, задеклароване платником самостійно, у визначений Податковим кодексом України строк не сплачене, сума такого зобов`язання набуває статусу податкового боргу. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача по земельному податку з юридичних осіб підтверджується інтегрованою карткою платника податку, розрахунками суми податку та розрахунками податкового боргу. Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу №347-22 від 26.03.2015 та №186-50 від 18.01.2019. Податковий борг відповідача не був погашений, але збільшувався, контролюючий орган не був зобов`язаний щоразу надсилати нову податкову вимогу у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу. При цьому відповідач жодними доказами не спростовує наявність податкового боргу, докази погашення податкового боргу ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду сторонами не надані. Твердження відповідача про те, що землі оборони знаходяться в Міністерстві оборони в користуванні, оскільки Міноборони, відповідно до покладених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок наданих для потреб Міністерства оборони України не спростовує факту несплати саме відповідачем податкового боргу з плати за землю. При цьому згідно Положення про Квартирно експлуатаційний відділ міста Хмельницький, КЕВ м. Хмельницький є юридичною особою, яка веде самостійний баланс та має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України. Установа користується закріпленим за нею майном та земельними ділянками, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети та потреб своєї діяльності та чинного законодавства. Стосовно доводів відповідача про те, що відсутність фінансування зумовлює саме неможливість виконання сплати земельного податку, оскільки по КЕВ м. Хмельницький не лише відсутнє фінансування, а й відповідне призначення колегія суддів зазначає, що недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи, не є підставою для звільнення від сплати податків, які, зокрема, самостійно узгоджені податковою декларацією з плати за землю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №822/3648/17. Разом з тим колегія суддів зауважує, що відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статей 14, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов`язкових платежів, а відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов`язку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Посилання скаржника на норми Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", як на підставу для звільнення від обов`язку перерахування плати за землю до бюджету є безпідставними, оскільки цей Закон, відповідно до преамбули, встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, проте не є законодавчим актом з питань оподаткування. Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Бюджетним кодексом України не передбачено жодних пільг щодо сплати позивачем податків. Крім того, відповідно до вимог Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідач не звільнений від сплати земельного податку та не має пільг щодо його перерахування до бюджету. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19.06.2020 у справі №822/1590/17 та у постанові від 20.06.2020 у справі №822/341/17 в аналогічних правовідносинах щодо стягнення податкового боргу, де позивачем виступає податковий орган, а відповідач КЕВ м. Хмельницький. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КЕВ м. Хмельницький є юридичною особою, самостійно подав контролюючому органу декларації з земельного податку, а тому зобов`язаний згідно ПК України виконувати взяті на себе податкові зобов`язання та нести відповідальність за їх невиконання. Відтак наявні правові підстави для задоволення заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо стягнення з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 6452062,82 грн та стягнення коштів за податковим боргом в сумі 151794,50 грн. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 травня 2022 року. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.