Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/9239/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2022 року м. Дніпросправа № 340/9239/21 (суддя Петренко О.С., м. Кропивницький) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №340/9239/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18 листопада 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, згідно з яким просить суд: - визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області №056350008249 від 28.10.2021 року; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати в страховий стаж періоди роботи в колгоспі «Росія» Пологівського району Запорізької області, зокрема: - з 09.08.1983 по 30.11.1983; з 10.10.1985 по 20.04.1986; з 14.06.1986 по 25.03.1987; з 25.06.1987 по 16.04.1993 та повторно розглянути заяву. Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог законодавства відмовив позивачу у зарахуванні в страховий стаж періодів його роботи в колгоспі «Росія», посилаючи при цьому на відсутність довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьований час. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позов задоволено повністю. Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.10.2021 року за №056350008249. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи з 01.09.1978 року по 16.04.1993 року. Зобов`язав Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Рішення суду мотивовано тим, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Періоди роботи у трудовій книжці та робота в колгоспі «Росія» з 01.09.1978 року по 16.04.1993 року має бути зарахована до загального стажу, оскільки цей період підтверджений записами у трудовій книжці позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що спірний період роботи позивача не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьований час в колгоспі «Росія». Зазначена довідка необхідна для виконання вимог статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 26.10.2021 року звернувся до відповідача з заявою з приводу призначення пенсії за віком, у відповідності до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 28.10.2021 року за № 0563500008249 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності страхового стажу 28 років. До страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі з 09.08.1983 по 30.11.1983, з 10.10.1985 по 20.04.1986, з 14.06.1986 по 25.03.1987, з 25.06.1987 по 16.04.1993 року (а.с.16-17). Законність та обґрунтованість рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області №056350008249 від 28.10.2021 року є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці колгоспника позивача № НОМЕР_1 , зазначено, що позивач 01.09.1978 року прийнятий в члени колгоспу «Росія» Пологівського району Запорізької області. 17.04.1993 року колгосп «Росія» реорганізовано в колгоспне сільськогосподарське підприємство «Росія» (а.с.19-23). На виконання пункту 5 та 6 Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 роботодавцем (колгоспом) вівся розділ V трудової книжки колгоспника, який називався «трудова участь у громадському господарстві», в якому зазначалися відомості встановлених у колгоспі річних мінімумів трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Так, у розділі V «трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника позивача № НОМЕР_1 містяться відомості згідно з якими «прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві» в 1983 році встановлено 70, при цьому «виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві» позивача становить 70; за 1985 рік 50/59, за 1986 рік 280/331,5, за 1987 рік 280/305, за 1988 рік 280/305, за 1989 рік 280/307, за 1990 рік 280/304, за 1991 рік 280/301, за 1992 рік 280/298, за 1993 рік 280/303, за 1994 рік 280/319, за 1995 рік 280/333, за 1996 рік 250/353 (а.с.21). Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та трудова книжка колгоспника позивача № НОМЕР_1 містить інформацію про встановлений мінімум його трудової участі та фактично відпрацьований позивачем час в колгоспі «Росія» за спірні періоди, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відсутність довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час в колгоспі «Росія» не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж, як наслідок суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі №340/9239/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 25 травня 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова