Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3945/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року справа №200/3945/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 200/3945/21 (головуючий суддя І інстанції Льговська Ю.М.), складеного в повному обсязі 01 липня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій, - ВСТАНОВИВ: 05 квітня 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про: визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 серпня 2019 року; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01 серпня 2019 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 03 лютого 1987 року по 15 березня 1987 року, з 06 листопада 1987 року по 14 грудня 1994 року на шахті «Червоний профінтерн» Всеукраїнського об`єднання «Орджонікідзевугілля», з 31 березня 1997 року по 28 жовтня 2000 року на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції» Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 серпня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 31 березня 1997 року по 31 грудня 1999 року. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 200/3945/21 та прийняти нову постанову, якою скасувати спірне рішення пенсійного фонду та призначити пенсії за заявою від 01 серпня 2019 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що при призначенні пенсії по інвалідності у пенсійного органу не виникало питання щодо спірного стажу роботи, вважає, що спірний період не потребує додаткових підтверджуючих документів. Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При поданні заяви позивачем надано наступні документи: копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію трудової книжки від 28 жовтня 1981 року НОМЕР_1 , копію військового квитка від 11 жовтня 1982 року серії НОМЕР_2 . Рішенням від 09 серпня 2019 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Рішенням встановлено, що страховий стаж позивача складає 19 років 08 місяців 03 дні, у тому числі пільговий стаж за Списком № 1 00 років 09 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано період з 06 березня 1987 року по 05 листопада 1987 року, оскільки записи 5, 6 трудової книжки позивача зроблено з порушенням вимог пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №

58. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 03 лютого 1987 року по 15 березня 1987 року, з 06 листопада 1987 року по 14 грудня 1994 року на шахті «Червоний профінтерн» Всеукраїнського об`єднання «Орджонікідзевугілля» у зв`язку з ненаданням довідок, які підтверджують пільговий характер роботи; період роботи з 31 березня 1997 року по 28 жовтня 2000 року на Державному відкритому акціонерному товаристві «шахта 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції» Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля», оскільки вказане підприємство припинило свою діяльність. Не погоджуючись з рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують право на зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 31 березня 1997 року по 31 грудня 1999 року та зобов`язав повторно розглянути заяву позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Абзацами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок). Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Судами встановлено, що на підтвердження пільгового стажу роботи у періоди з 03 лютого 1987 року по 15 березня 1987 року, з 06 листопада 1987 року по 14 грудня 1994 року позивачем надана лише трудова книжка. Записом № 7 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 1981 року встановлено, що з 03 лютого 1987 року позивача переведено учнем гірника очисного забою 1 розряду на шахту «Червоний профінтерн» Всеукраїнського об`єднання «Орджонікідзевугілля», де він пройшов курс навчання професії при учбово-курсовому комбінаті «Орджонікідзевський» з відривом від виробництва, наказ № 27к від 03 лютого 1987 року. Крім того, у трудовій книжці позивача зроблено записи № 8, 9, 10 про те, що період роботи з 16 березня 1987 року по 05 листопада 1987 року не зараховувати до загального та безперервного трудового стажу, інструкція трудової роботи від 01 листопада 1987 року № 5781; наказ № 5781 від 01 листопада 1987 року. Записом № 11 трудової книжки встановлено, що 14 грудня 1994 року позивача звільнено за власним бажанням, наказ № 239к від 14 листопада 1994 року. Із наведених записів можна встановити лише період роботи на шахті «Червоний профінтерн» Всеукраїнського об`єднання «Орджонікідзевугілля», що є підставою для зарахування цього періоду до загального стажу роботи, але є очевидним що, позивач не міг працювати весь період з 1987 року до 1994 року на посаді учня гірника очисного забою. Наявні відомості підлягають уточненню; записи трудової книжки не дозволяють встановити періоди роботи, що мають бути зараховані до спеціального стажу; професії або посади, які займав позивач; характер виконуваної роботи за цей період; розділ, підрозділ, пункт списків, до якого включається ці періоди роботи. Висновки відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 03 лютого 1987 року по 15 березня 1987 року, з 06 листопада 1987 року по 14 грудня 1994 року на шахті «Червоний профінтерн» Всеукраїнського об`єднання «Орджонікідзевугілля» у зв`язку з ненаданням довідок, які підтверджують пільговий характер роботи, є правомірними. Щодо періоду роботи позивача з 31 березня 1997 року по 28 жовтня 2000 року суд зазначає наступне. Записом № 12 трудової книжки встановлено, що 31 березня 1997 року позивача прийнято електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті до Державного відкритого акціонерного товариства «шахта 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції» Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля», наказ від 31 березня 1997 року № 152-к; записом № 13 - 28 жовтня 2000 року звільнено за власним бажанням, наказ від 23 жовтня 2000 року № 537п. Ці записи відповідають спірному періоду з 31 березня 1997 року по 28 жовтня 2000 року. Оскаржуваним рішенням визначено, що частина цього періоду з 01 січня 2000 року по 28 жовтня 2000 року зарахована відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1, виходячи з індивідуальних відомостей про застраховану особу та складає 00 років 09 місяців 28 днів. Отже, вимоги позивача, що стосуються періоду з 01 січня 2000 року по 28 жовтня 2000 року, задоволенню не підлягають. Усі наведені записи трудової книжки містять відомості про особу, яка вчинила ці записи, підпис цієї особи, записи завірені печаткою підприємства, а тому достовірність записів сумніву не викликає. Посада електрослюсаря підземного охоплюється Списком № 1 з кодом 1010100а підрозділу I розділу І, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162, згідно з яким всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, віднесено до Списку №

1. Вказані обставини додатково підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу, на підставі яких відповідачем зараховано частину періоду роботи на тій же посаді до пільгового. Таким чином, аналіз норм законодавства та відомостей трудової книжки свідчить про зайнятість позивача в період роботи з 31 березня 1997 року по 31 грудня 1999 року за відповідною професією, яка віднесена до Списку №

1. Суд звертає увагу, що в межах цієї справи не може бути вирішено питання права позивача на пенсію, оскільки вимоги стосуються тих періодів, які вже зараховано до страхового стажу, а тому його кількість за результатами розгляду залишиться незмінною. Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01 серпня 2019 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 31 березня 1997 року по 31 грудня 1999 року. В іншій частині позову слід відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 200/3945/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 травня 2021 року. Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін Т.Г. Гаврищук