Постанова Київський апеляційний суд № 759/4758/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження 22-ц/824/751/2022 Справа № 759/4758/13-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 25 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» на рішення Святошинського районного суду м. Києва в складі судді Чалої А.П., ухвалене в м. Київ07 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», третя особа Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання майнового права на об`єкт інвестування і на частку в об`єкті незавершеного будівництва, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею майнові права на об`єкт інвестування - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею проінвестована в розмірі 538846 грн. для створення нерухомого майна житлового приміщення чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивувала тим, що 29 березня 2005 року уклала з відповідачем договір доручення № 131/1-123, а також 11 грудня 2006 року - додаткову угоду № 1 до договору доручення. За вказаним договором доручення ОСОБА_1 , довіритель за договором, доручала, а відповідач ТОВ «БІК «Інтербудінвест», повірений за договором, зобов`язувався від імені та за рахунок довірителя профінансувати спорудження об`єкта нерухомості, а саме чотирикімнатної квартири загальною площею 139,96 кв.м., жилою площею 73,02 кв.м., яка знаходитиметься на 23, 24 поверхах у будинку АДРЕСА_4 . Вартість об`єкта нерухомості складала 102031 умовних одиниць, що становило 538846 грн., а плановий термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2006 року. Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію повірений зобов`язувався надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення об`єкта нерухомості у власність. Позивачем було виконано умови договору доручення, зокрема сплачено у встановлені терміни грошові кошти в розмірі 538846 грн., проте відповідач так і не виконав свої зобов`язання, зокрема всупереч умовам п. 1.3 договору доручення виконано лише 90 % будівельно-монтажних робіт по будівництву. Свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відповідачем не отримано, і об`єкт перебуває в режимі незавершеного будівництва. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 майнові (речові) права на об`єкт інвестування, а саме чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була проінвестована ОСОБА_1 в розмірі 538846 грн. для створення нерухомого майна, а саме житлового приміщення - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати. ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», яке не брало участі в справі, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його законні права та інтереси, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 20 вересня 2012 року між ТОВ «ІБФ «АВМ» та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ «ІБМ «АВМ» виконує функції замовника житлового комплексу та має зобов`язання перед кредиторами здійснити виконання договору № 19/3-32-ж17 від 10 лютого 2005 року щодо будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по АДРЕСА_4 , тобто ТОВ «ІБФ «АВМ» виконувало функції замовника житлового комплексу та взяло на себе всі зобов`язання ТОВ «БІК «Інтербудінвест» перед ОСОБА_1 за договором доручення № 131/1-123 від 29 березня 2005 року. Вказував, що будинок за адресою АДРЕСА_5 не є побудованим, не є створеним, дане майно не прийнято в експлуатацію та не зареєстроване належним чином. Статтею 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі судового рішення. Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами ст. 177-179, 182 цього кодексу, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 200/22329/14-ц, Верховного Суду України в постанові від 27 травня 2015 року в справі № 6-159цс15. Таким чином, як право власності, так і майнові права ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва не виникало. Вказував, що судом першої інстанції застосовано ст. 876 ЦК України, однак ОСОБА_1 не є замовником будівництва в розумінні цієї статті. Крім іншого, за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо інша особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою та у разі, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва, або орендарем або власником земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, застосування ст. 876 ЦК України до правовідносин, що склалися, суперечить їх суті. Зазначив, що судом встановлено спосіб захисту прав, який є неефективним, оскільки виходячи з виду зобов`язання, яке виникло на підставі договору доручення № 131/1-123 порушене право інвестора підлягає захисту шляхом зобов`язання забудовника виконати умови укладеного між сторонами договору. Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилалась на те, що апелянт отримав від позивача копію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року 15 січня 2021 року разом з копією виконавчого листа, разом з іншими документами позивача щодо відносин з забудовником ТОВ «БІК «Інтербудінвест», про що свідчить акт прийому-передачі документів від 15 січня 2021 року, таким чином, копія рішення місцевого суду знаходилась у апелянта більше дев`яти місяців. Вказувала, що визнання судом речового права на об`єкт незавершеного будівництва не мало на меті реєстрацію в державних органах, а тільки як захист інвестицій позивача від втручання сторонніх осіб. Вважала неправдивими твердження апелянта, що він діє з функцією замовника відповідно до умов договору поруки, оскільки згідно п. 2 цього договору він як поручитель повинен виконати зобов`язання, що забезпечуються порукою, а саме виконати будівництво в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом у АДРЕСА_4 . Однак за 9 років апелянт не виконав жодної роботи на об`єкті незавершеного будівництва та не зможе представити жодного акту виконаних робіт. Посилалася на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 02 березня 2021 року в справі № 910/12255/13, а саме, що 25 квітня 2012 року між ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (як управителем), ТОВ «БІК «Інтербудінвест» (як первісним забудовником) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (як новим забудовником) було укладено договір № 1 про внесення змін до договору 1-3/06 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 в м. Києві, Фонду фінансування будівництва виду «А» від 17 липня 2006 року. Згідно п. 1 договору № 1 прийнято рішення про заміну забудовника комплексу на проспекті Перемоги, 131 та укладено договір передоручення від 25 квітня 2012 року. Згідно п. 2 договору № 1 за даним договором права і обов`язки ТОВ «БІК «Інтербудінвест» як забудовника по договору № 1-3/06 переводяться на нового забудовника - ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», внаслідок чого останній замінює первісного забудовника, як зобов`язану сторону по договору № 1-3/06. Згідно п. 1.3 договору № 2-3/12 забудовник (ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ») організовує спорудження об`єкта будівництва та передає довірителям об`єкти інвестування у власність з врахуванням виключно комплексу робіт, передбачених додатком №

1. Отже, з наведеного вище вбачається, що предметом правочину між ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест», ТОВ «БІК «Інтербудінвест» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» була не передача майна (об`єкта незавершеного будівництва по проспекту Перемоги 131 в м. Києві) у власність ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», а передача новому забудовнику обов`язків завершити будівництво та передати побудоване житло довірителям інвесторам будівництва). Вважала, що таким чином твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення суду порушує права та інтереси ТОВ «ІБФ «АВМ», не відповідає дійсності, оскільки у нього відсутні жодні майнові права або права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_4 , які були б порушені. Оскільки оспорюване рішення не порушує прав та обов`язків ТОВ «ІБФ «АВМ», то відповідно немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Посилалася на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02 березня 2021 року в справі № 910/12255/13, щодо принципу юридичної визначеності. До відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано копію заяви на ім?я директора ТОВ «ІБФ «АВМ» Зуба К.А. про прийняття копій документів, які засвідчують повну сплату ОСОБА_1 вартості квартири АДРЕСА_6 , копію акту прийому-передачі документів від 15 січня 2021 року. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи, 29 березня 2005 року ОСОБА_1 (довіритель) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (повірений) уклали договір доручення № 131/1-123, за умовами якого довіритель доручає, а повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя профінансувати спорудження об`єкта нерухомості, передбаченого п. 1.2 договору, а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення об`єкта нерухомості у власність (а. с. 6 - 8). Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору сторони погодили таку інформацію про об`єкт нерухомості згідно з проектною документацією: квартира, поверх: 23, 24, кількість кімнат: 4, загальна площа: 139,96 кв.м., жила площа: 73,02 кв.м., у будівлі за адресою АДРЕСА_7 , плановий термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2006 року; вартість об`єкта нерухомості: 102031 умовних одиниць, що становить 538846 грн. Згідно п. 2.1, 2.2.3 договору довіритель зобов`язаний надати повіреному кошти, необхідні для виконання цього доручення, у розмірах та терміни, передбачені п.п. 3.1 - 3.4 договору; довіритель має право отримати від повіреного документи, необхідні для оформлення права власності на об`єкт нерухомості, передбачений п. 1.2 договору. Згідно п. 2.3 договору повірений зобов`язаний профінансувати будівництво об`єкта нерухомості, зазначеного у п. 1.2, з виконанням оздоблювальних робіт, передбачених проектною документацією; після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати довірителю документи, необхідні для оформлення об`єкта нерухомості у власність. Згідно п. 3.1 договору довіритель надає повіреному через банківську установу кошти у національній валюті, необхідні для виконання цього доручення, шляхом їх перерахування на рахунок повіреного відповідними частинами, остання з яких вноситься до 15 листопада 2006 року. 11 грудня 2006 року ОСОБА_1 (довіритель) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» уклали додаткову угоду № 1 до договору доручення № 131/1-123 від 29 березня 2005 року, за умовами якої сторони прийшли до згоди доповнити п. 3.3 договору доручення та викласти його в наступній редакції: «3.3. Загальна площа об`єкта нерухомості підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту, виданого в БТІ м. Києва. У випадку якщо фактична загальна площа об`єкта нерухомості виявиться більшою, ніж проектна площа, яку зазначено в п. 1.2 договору, довіритель здійснює доплату за різницю площі за поточними цінами, що діють на день укладення додаткової угоди до цього договору. У разі якщо фактична загальна площа виявиться меншою за проектну, повірений повертає довірителю у місячний термін вартість різниці площі на вказаний ним у письмовій заяві розрахунковий рахунок. У разі проведення довірителем перепланування об`єкта нерухомості, яке тягне за собою зменшення його загальної площі, повірений не повертає довірителю вартість різниці за зменшену фактичну загальну площу», доповнити договір п. 3.6 та викласти його в наступній редакції: «3.6. У випадку відмови від квартири, всі витрати, які пов`язані з відновленням планування в проектному рішенні, утримуються від суми повернення за квартиру» (а. с. 9). На а. с. 10 знаходиться копія довідки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» від 28 листопада 2006 року, якою відповідач підтвердив, що кошти в розмірі 538846 грн. згідно з договором доручення № 131/1-123 від 25 березня 2005 року від ОСОБА_1 за 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 в сумі 538846 грн. надійшли на рахунок організації, остання сплата - 05 жовтня 2006 року. На а. с. 26 - 29 наявні письмові пояснення ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» до суду першої інстанції, згідно яких відповідач не заперечував проти визнання за позивачем права власності на частку в об`єкті будівництва, але повідомляв, що в зв`язку з неспроможністю ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» виконати свої зобов`язання щодо завершення будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом по АДРЕСА_4 його функції наприкінці 2012 року передано новому забудовнику - ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», який зобов`язується завершити будівництво будинку і передати збудовані квартири особам, які профінансували їх будівництво. На а. с. 29 знаходиться копія листа ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» від 01 квітня 2013 року на ім`я представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором доручення № 131/1-123 щодо завершення будівництва будинку секції № 1, передачі квартири АДРЕСА_8 та відповідних документів ОСОБА_1 пропонується укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, за якою обов`язок завершити будівництво житлового будинку секції № 1 і передати ОСОБА_1 покладається на нового забудовника - ТОВ «ІБФ «АВМ». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» додано нові докази, а саме копію постанови Господарського суду м. Києва від 16 квітня 2014 року в справі № 910/12257/13 за заявою ОСОБА_3 до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання банкрутом; копію постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року в справі № 910/12257/13, копію договору поруки від 20 вересня 2012 року, укладеного ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (поручитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (боржник), Службою безпеки України (кредитор-1), Службою зовнішньої розвідки України (кредитор-2); копію договору передоручення від 25 квітня 2012 року, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест», ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»; копію договору № 1 про внесення змін до договору № 1-3/06 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (управитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (первісний забудовник), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» (новий забудовник). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року ухвалене у відсутності ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», яке не було залучене до участі в справі, отже не могло подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, відтак вони приймаються апеляційним судом в тій частині доказів, що існували станом на момент ухвалення рішення - копію договору поруки від 20 вересня 2012 року, укладеного ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (поручитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (боржник), Службою безпеки України (кредитор-1), Службою зовнішньої розвідки України (кредитор-2); копію договору передоручення від 25 квітня 2012 року, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест», ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»; копію договору № 1 про внесення змін до договору № 1-3/06 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (управитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (первісний забудовник), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» (новий забудовник). Інші докази, а саме копія постанови Господарського суду м. Києва від 16 квітня 2014 року в справі № 910/12257/13 за заявою ОСОБА_3 до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання банкрутом; копія постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року в справі № 910/12257/13, апеляційним судом не приймаються з огляду на правові висновки Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19), в яких зазначено, що за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, та в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21), в яких зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання за позивачем майнових прав на об`єкт інвестування - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 ; визнати за нею право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею про інвестована в розмірі 538846 грн. для створення нерухомого майна житлового приміщення чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , 23, АДРЕСА_10 . На виконання вимог процесуального права, позивач, визначаючи суб`єктний склад учасників, відповідачем у справі зазначилаТОВ «Будівельно-інвестиційну компанію «Інтербудінвест», третьою особою зазначено Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконала всі умови договору доручення, в зв`язку з чим вона набула майнові (речові) права на новостворене майно у розмірі об`єкта інвестування, але відповідач ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанію «Інтербудінвест» не виконує умови договору доручення, порушує строки здачі в експлуатацію об`єкта інвестування, чим порушує інвестиційні, майнові та житлові права позивача, в зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, судом першої інстанції не надано належної оцінки письмовим поясненням ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанію «Інтербудінвест» про те, що у зв`язку з неспроможністю останнього виконати свої зобов`язання щодо завершення будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом по АДРЕСА_4 його функції наприкінці 2012 року передано новому забудовнику - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», який зобов`язується завершити будівництво будинку і передати збудовані квартири особам, які профінансували їх будівництво. Виходячи із вищевикладеного, судом першої інстанції розглянуто справу в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та без належного встановлення, чи дійсно ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанію «Інтербудінвест» є особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги та яка повинна відповідати за пред`явленим позовом. Так, згідно договору поруки від 20 вересня 2012 року, укладеного ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (поручитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (боржник), Службою безпеки України (кредитор-1), Службою зовнішньої розвідки України (кредитор-2) (а. с. 114 - 117) поручитель поручається перед кредиторами за виконання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» зобов`язань боржника перед кредитором-1 та кредитором-2 в повному обсязі, що виникли з договору № 19/3-32-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по АДРЕСА_4 від 10 лютого 2005 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, який був укладений між кредитором-1, боржником та кредитором-2. Згідно п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 договору зобов`язання, що забезпечується порукою: у відповідності до п. 1 основного договору предметом основного договору є будівництво в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом за адресою АДРЕСА_4 . За зобов`язаннями, забезпеченими даною порукою, поручитель відповідає перед кредиторами у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредиторами за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі, за винятком обов`язків боржника, зазначених в п.п. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 даного договору та п. 6.5 основного договору. Згідно п. 3.1 договору при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором-1 чи кредитором-2 за основним договором, поручитель зобов`язується виконати за боржника забезпечене даною порукою зобов`язання після отримання письмової вимоги від кредитора-1 чи кредитора-2 відповідно; у разі одержання вимоги кредитора-1 чи кредитора-2 про виконання зобов`язання повідомити про це боржника. Згідно договору передоручення від 25 квітня 2012 року, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (повірений), ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (замісник), в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений передоручає заміснику виконати функції забудовника за договором № 1-З/06 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 в м. Києві Фонду фінансування будівництва виду А від 17 липня 2006 року (надалі по тексту - Договір управителя із Забудовником). Згідно п. 2 договору разом з підписанням даного договору сторони укладають договір про внесення змін до договору управителя із забудовником щодо переведення прав та обов`язків Забудовника житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 в м. Києві на Замісника. Після виконання вимог п. 2.1 даного договору, сторони на виконання ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» укладають Договір уступки майнових прав з відкладальними умовами, Договір доручення з відкладальними умовами та Договір іпотеки, в якості забезпечення виконання зобов`язань Замісника за Договором Управителя із Забудовником. Замісник зобов`язується збудувати житловий комплекс за адресою АДРЕСА_4 , ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям ФФБ у строки та на умовах, визначених Договором Управителя із Забудовником. Згідно договору № 1 про внесення змін до договору № 1-3/06 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (управитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (первісний забудовник), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» (новий забудовник), за даним договором права і обов`язки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» як забудовника по договору № 1-З/06 переводяться на нового забудовника - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», внаслідок чого останній заміняє первісного забудовника як зобов`язану сторону по договору № 1-З/06. Згідно п. 3 договору, ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» як новий забудовник стає зобов`язаним здійснити замість первісного забудовника обов`язки останнього по договору № 1-З/06. Згідно п. 6 договору, сторони вносять зміни до договору № 1-3/-6 шляхом викладення його в новій редакції, що викладена нижче, з присвоєнням йому нового номеру 2-3/12. Згідно договору № 2-З/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 в м. Києві Фонду фінансування будівництва виду А від 25 квітня 2012 року, укладеного ДП «Фінансова компанія «Інтербудінвест» (управитель) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» (забудовник), в порядку та на умовах, визначених цим договором, Управитель, якій діє на праві довірчої власності в інтересах Довірителів, замовляє Забудовнику завершити спорудження житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 (далі - об`єкт будівництва), ввести його в експлуатацію в установленому законом порядку та передати Об`єкти інвестування Довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених Правилами ФФБ, а Управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів на умовах даного договору. Згідно п. 3.1 договору Управитель зобов`язаний після остаточного розрахунку довірителя та в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ надати довідку за встановленою формою, ця довідка є документом, що підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування; надати Забудовнику перелік Довірителів ФФБ, які мають право отримати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування, і повідомляє кожного довірителя про введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а на письмову вимогу довірителя надає йому копію відповідного акта. Згідно п. 3.3.13 договору забудовник зобов`язаний після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, на підставі переліку Довірителів, наданого Управителем, Актів прийому-передачі квартир, підписаних Забудовником та Довірителями, та Довідок, виданих Управителем, своїми силами та за свій рахунок оформити право власності Довірителя на Об`єкти інвестування. Згідно п. 5.3 договору управитель при здійсненні управління ФФБ несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; може виступати в інтересах Довірителів позивачем у разі невиконання Забудовником своїх зобов`язань щодо строків спорудження і якості Об`єкта будівництва та передачі Довірителям у власність Об`єктів інвестування. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ст. 11 ЦПК України в редакції станом на момент ухвалення рішення, а також частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК України в редакції станом на момент ухвалення рішення, а також стаття 48 ЦПК України в чинній редакції). Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України (в редакції станом на момент ухвалення рішення)суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку. За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. З огляду на встановлені обставини справи, зміст та характер відносин сторін, вбачається, що оскільки згідно п. 3.3.13 договору № 2-З/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на АДРЕСА_4 Фонду фінансування будівництва виду А від 25 квітня 2012 року ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» як забудовник зобов`язане після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, на підставі переліку довірителів, наданого управителем, актів прийому-передачі квартир, підписаних забудовником та довірителями, та довідок, виданих управителем, своїми силами та за свій рахунок оформити право власності довірителя на об`єкти інвестування, а також відповідно до договору поруки від 20 вересня 2012 року несло перед позивачем зобов`язання щодо будівництва будинків, з вересня 2012 року є забудовником спірного житлового комплексу і замовником житлового комплексу, апеляційний суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 щодо захисту її майнових прав на об`єкт інвестування є ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», яке позивачем до участі в справі як відповідач не залучалось. Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 в січні 2021 року зверталася до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» із заявою про прийняття копій документів, які засвідчують повну сплату ОСОБА_1 вартості квартири АДРЕСА_6 , а також копії судового рішення та виконавчого листа, із чого можна дійти висновку, що ОСОБА_1 вважає ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» особою, яка має відповідати за її позовом. Виходячи із змісту зобов`язань за договорами № 2-3/12 від 25 квітня 2012 року та від 20 вересня 2012 року, покладених на ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», апеляційний суд не може погодитися з доводами відзиву позивача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, що у ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ» відсутні жодні майнові права або право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_4 , і оспорювань рішення прав та обов`язків заявника не порушує, і відповідно відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року в справі № 759/13013/14-ц за аналогічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання речових прав на об`єкти незавершеного будівництва, в якій Верховний Суд, залишаючи без задоволення касаційну скаргу позивача, дійшов висновку, що належним відповідачем в даній справі є саме ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «АВМ», а відтак апеляційним судом обґрунтовано відмовлено в позові з цих підстав. Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання позивача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 року в справі № 910/12257/13 щодо принципу юридичної визначеності, оскільки зазначені правові висновки сформульовані Верховним Судом у інших правовідносинах та за інших фактичних обставин, а саме, що у результаті задоволення судом першої інстанції заяви ТОВ«Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 06 червня 2018 у справі № 910/12257/13 досягнуто соціального ефекту передбаченого статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та виправлено помилки, що мають значення для справедливого розгляду справи і вирішення фундаментального питання щодо наявності чи відсутності відповідних майнових прав у конкретних осіб. Отже, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та належним суб`єктним складом відповідачів, що є його процесуальним обов`язком, та безпідставно задовольнив позов, натомість відмови у задоволенні позову як такого, що пред`явлений до неналежного відповідача. Встановивши пред`явлення позову до неналежного відповідача, незалучення до участі у справі співвідповідачів, суд апеляційної інстанції, який позбавлений права усунути таке порушення під час апеляційного провадження, відмовляє в задоволенні позову саме із вказаних підстав, тобто не вирішуючи питання по суті спору (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, справа № 227/2918/19 (провадження № 61-18406св20). Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд не перевіряє доводи відповідача в частині доводів про неправильне застосування судом норм матеріального права та встановлення судом неефективного способу захисту прав, а також доводи позивача у вигляді спростувань аргументів ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»у відзиві на апеляційну скаргу, не підтверджує і не спростовує ці доводи, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений в мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з позовом до належного відповідача. Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу щодо необґрунтованості поновлення ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»строку для подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що рішення по даній справі оприлюднене в червні 2013 року і всі зацікавлені особи були ознайомлені з ним в повному обсязі, а також що апелянт отримав від позивача копію судового рішення від 07 червня 2013 року в січні 2021 року. З урахуванням вимог ст. 352, 354, 358 ЦПК України наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року та наявність підстав для поновлення цього строку ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»була встановлена апеляційним судом в ухвалі від 28 грудня 2021 року з огляду на те, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»не було залучено до участі в справі, отримало копію рішення лише 03 грудня 2021 року, а апеляційна скарга подана 15 грудня 2021 року. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»судові витрати в розмірі 5161,50 грн., понесені ним за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити ОСОБА_1 в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», третя особа Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання майнового права на об`єкт інвестування і на частку в об`єкті незавершеного будівництва. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (м. Київ вул. Верхній Вал 72 код ЄДРПОУ 38090593) судові витрати в розмірі 5161,50 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.