Постанова 4824 № 753/9518/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/4320/2022 справа №753/9518/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Полтаваобленерно" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, - встановив: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобенерго", у якому просить суд стягнути з АТ "Полтаваобленерго" суму коштів за невикористану відпустку станом на 29 жовтня 2015 року в розмірі 71 337,56 гривень, що обрахована за період з липня 2014 року по червень 2015 року. Вимоги позову обгрунтовує тим, що 29 жовтня 2015 року згідно наказу №343-к позивача звільнено з посади директора правових питань ПАТ "Полтаваобленерго". Вказує, що при звільненні відповідач провів з позивачем розрахунки по нарахованій заробітній платі, але не виплатив відповідно до статті 83 КЗпП України разом із заробітною платою компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 32 дні в повному розмірі. Вказує, що базою для обчислення середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 є його заробіток за 12 місяців, який з урахуванням коефіцієнта становить суму 789 102,02 гривень. Ця цифра складається із суми заробітку за липень 2014 року у сумі 34189,61*2,22(коефіцієнт підвищення)=75900,93 гривень; + заробітку за серпень 2014 року у сумі 30 431,09*2,22 (коефіцієнт підвищення) = 67557,02 гривень; + заробітку за вересень 2014 року у сумі 31656,95*2,22(коефіцієнт підвищення)= 70278,43 гривень; + заробітку за жовтень 2014 року у сумі 31106,63*2,22(коефіцієнт підвищення)=69056,72 гривень; + заробітку за листопад 2014 року у сумі 31300,45*2,22(коефіцієнт підвищення)=69487 гривень; + заробітку за грудень 2014 року в сумі 64334,20*2,22(коефіцієнт підвищення)=142821,92 гривень, а також з розмірів посадових окладів ОСОБА_1 після підвищення їх до рівня 39000 гривень в місяць за період січень - червень 2015 року. Зазначає, що упродовж періоду з липня 2014 року по червень 2015 року сумарно 246 робочих дні. Відтак середньоденна заробітна плата становить 2 963,83 гривні. Строк, за який відповідач має сплатити позивачеві кошти за невикористану відпустку, становить 32 календарні дні. Вказує, що всього відповідач повинен сплатити позивачеві кошти за невикористану відпустку станом на 29 жовтня 2015 року у сумі 94 842,56 гривень. Разом з цим, позивач вказує, що у день звільнення відповідач частково сплатив позивачу за дні невикористаної відпустки 23 505 гривень. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 71 337,56 (94 842,56-23 505) гривень. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вказує, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права та здійснив численні зловживання, які призвели до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення. Позивач розрахував, що за 32 дні невикористаної відпустки йому роботодавець мав виплатити суму 94 842,56 гривень. Вказує, що при звільненні йому виплачена грошова компенсація у розмірі 23 505 гривень. Відтак заборгованість становить 94 842,56 гривень - 23 505 гривень = 71 337,56 гривень. Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив перерахунку позовної суми, жодним чином не обґрунтував підстави відмови у стягненні суми 71 337,56 гривень. Скаржник вказує, що суд першої інстанції неправомірно погодився з доводами відповідача, що директорові з правової роботи ОСОБА_1 під час його звільнення за 32 дні невикористаної відпустки законно виплачено 23 505 гривень компенсації. Зазначає, що суд першої інстанції помилково та необґрунтовано включив у розрахунковий період "липень-вереснь 2015 року", де у працівника не було доходу. Окрім цього, суд не здійснив перерахунку суми позовних вимог, виходячи з відкоригованого судом розрахункового періоду. Окрім цього, позивач стверджує, що лікарняних листів за період з липня по вересень 2015 року, які посвідчували б факт хвороби ОСОБА_1 , взагалі не існує. Звертає увагу, що в основу оскаржуваного рішення покладено рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року, що скасоване в апеляційному порядку. Зазначає, що суддя місцевого суду вчинив кримінально каране діяння, яке кваліфікується як підроблення документів. Вказує, що, розглядаючи надані позивачем у якості доказів протиправної поведінки відповідача документи, виготовлені самим відповідачем АТ "Полтаваобленерго" про призначення окладу директорові з правової роботи за період - січень-червень 2015 року, а також остаточного рішення у справі 553/294/16-ц, місцевий суд, маючи в наявності факти, встановлені у законному порядку і не маючи ніяких заперечень проти них, тим не менше включає до офіційного документа неправдиві відомості, зокрема, інформацію, яка повністю або часткового не відповідає дійсності. З огляду на викладене, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; винести окрему ухвалу щодо порушення кримінального законодавства суддею місцевого суду. 28 січня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Полтаваобленерго" на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі є юридично неспроможними та не можуть бути задоволені. Зазначає, що позивач, заявляючи, вимоги про стягнення суму компенсації за невикористану відпустку (32 дні) у розмірі 94 842,56 гривень, вказує, що розрахунковий період мав становити з липня 2014 року по червень 2015 року. Однак, як встановлено рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 04.12.2015 року у справі №553/2444/15-ц, що з 19.02.2015 по 26.06.2015 ОСОБА_1 був відсутній на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28.11.2018 року у справі №760/29108/17-ц встановлено, що з 19.02.2015 року по 26.06.2015 рік, з 26.06.2015 по 03.07.2015, з 26.08.2015 по 09.09.2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Вказує, що обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки здійснювалось у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року та постановою Кабінету Міністрів України №185 (185-94-п) від 24.02.1997 року. Вказує, що в період перебування позивача на лікарняному за ним зберігалася заробітна плата та виплачено допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, яка відповідно до абзацу 4 пункту 3 вказаного Порядку №100 включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки, тому суд дійшов правильного висновку про те, що розрахунковим періодом є жовтень 2014 - вересень 2015 року. Зазначає, що долучена до позовної заяви копія витягу з протоколу № 135 засідання Правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 22 січня 2015 року свідчить про те, що ОСОБА_1 , директору з правової роботи, встановлено розмір заробітної плати до нарахування у січні 2015 року, яка з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, які підлягають оплаті на користь працівника згідно законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства з 01.01.2015 р. по 31.01.01.2015 р. - 39 000 грн. Згідно довідки, виданої ПАТ «Полтаваобленерго» ОСОБА_1 , за грудень 2014 року нарахована заробітна плата в розмірі 64 334 грн 20 коп. Відповідно до протоколу № 145 засідання Правління ПАТ «Полтаваобленерго» від 30 червня 2015 року директору з правової роботи ОСОБА_1 визначено розмір заробітної плати у сумі 10 066,77 грн, з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок, премій та виплат, які підлягають оплаті на користь працівника згідно законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів. Враховуючи вищезазначене, доводи ОСОБА_1 про те, що середня заробітна плата позивача не може бути меншою за оклад у розмірі 39 000 грн, який йому встановлено з січня 2015 року, є помилковими, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що заробітна плата 39 000 грн позивачу була встановлено з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та інших виплат, які підлягають оплаті на користь працівника з 01.01.2015 року по 31.01.01.2015 року. Згідно пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на постійній основі було підвищено заробітну плату до 39 000 грн. та було проведено коригування заробітної плати, можливість застосування коефіцієнту на її підвищення у розмірі 2.2% матеріали справи не містять. Окрім цього, звертає увагу що суддею Дарницького районного суду міста Києва при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до АТ "Полтаваобленерго" про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки забезпечено дотримання принципів змагальності та рівності сторін, проведено прозорий та відкритий розгляд справи в судовому засіданні. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22.09.2021 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. Статтею 24 Закону України "Про відпустки", зокрема визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. У випадку здійснення виплати працівнику компенсації за невикористані відпустки, застосовується порядок обчислення середньої заробітної плати, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" ( з відповідними змінами та доповненнями). Відповідно до абзацу 1 пункту 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових, відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Згідно абзацу 4 пункту 3 вказаного Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Таким чином, розрахунковий період має становити період за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (по день звільнення). Установлено, сторони у справі перебували у трудових відносинах. Наказом №342-к від 29.10.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора з правових питань ПАТ "Полтаваобленерго". З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №135 від 22 січня 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у січні 2015 року, з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства з 01.01.2015 по 31.01.2015 рік - 39 000 гривень (а.с.11). З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №137 від 26 лютого 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у лютому 2015 року, з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства з 01.02.2015 по 28.02.2015 рік - 39 000 гривень (а.с.11 зворот). З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №140 від 26 березня 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у березні 2015 року, з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства з 01.02.2015 по 28.02.2015 рік - 39 000 гривень (а.с.12 зворот). З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №141 від 22 квітня 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у квітні 2015 року, за фактично відпрацьований час після сплати всіх податків та відрахувань, який з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства становить 30 000 гривень (а.с.13) З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №142 від 13 травня 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у травні 2015 року, за фактично відпрацьований час після сплати всіх податків та відрахувань, який з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства становить 30 000 гривень (а.с.14) З даних витягу протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" №144 від 30 червня 2015 року убачається, що директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено розмір заробітної плати до нарахування у червні 2015 року, за фактично відпрацьований час після сплати всіх податків та відрахувань, який з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та виплат, що підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавства, колективного договору та інших внутрішніх наказів, положень Товариства становить 30 000 гривень (а.с.14 зворот). З даних довідки від 08.11.2017 року №305 убачається, що ОСОБА_1 за період роботи з 01.10.2014 року по 29.10.2015 року нарахована заробітна плата у розмірі 316 700,56 гривень (а.с.15 зворот). З даних довідки №302 від 06.11.2017 року убачається, що ОСОБА_1 в жовтні 2015 року нарахована компенсація за невикористані дні відпустки в кількості 32 дні в сумі 23 505,92 гривень (а.с.16). З даних довідки №206 від 27 листопада 2018 року убачається, що ОСОБА_1 за грудень 2014 року нарахована заробітна плата в розмірі 64334,20 грн. З матеріалів справи також убачається, що в січні 2020 року позивач звертався до Октябрського районного суду м.Полтава з позовом до АТ "Полтаваобленерго" про стягнення недоплаченої при звільненні 29.10.2015 року коштів у розмірі 50484,79 грн, вказуючи, що розрахунковий період складає з лютого 2014 року по січень 2015 року. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. Цим рішенням установлено, що розрахунковий період для обчислення виплати компенсації за невикористані відпустки має становити з жовтня 2014 року по вересень 2015 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковим періодом є жовтень 2014 року - вересень 2015 року, доказів про підвищення окладу позивачу в розрахунковому періоді на постійній основі матеріали справи не містять. Суд також вказав , що вказані обставини установлено рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, відтак відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених доказах та доводами апеляційної скарги не спростовується. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково та необґрунтовано включив у розрахунковий період липень - вересень 2015 року, де у працівника не було доходу, відхиляються колегією суддів, оскільки застосування до правовідносин сторін розрахункового періоду жовтень 2014 року - вересень 2015 року установлено рішенням суду, яке набрало законної сили, про що обґрунтовано вказано в рішенні місцевого суду, що переглядається апеляційним судом. Цим же судовим рішенням, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, установлено про відсутність підстав уважати про підвищення окладу позивач на постійній основі, оскільки розмір заробітної плати 39000,00 грн позивачу було установлено з урахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок та інших виплат, які підлягають оплаті на користь працівника з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно виходив із обставин, установлених рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, та обґрунтовано установив відсутність підстав для застосування розрахункового періоду, про який просить позивач, при обрахуванні розміру компенсації за невикористану відпустку та у визначеному позивачем розмірі. Доводи скаржника щодо посилання суду першої інстанції на обставини, установлені рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року у справі №760/29108/17-ц, яке скасовано постановою Київського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року, не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки висновки про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовано судом обставинами, установленими рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 29 жовтня 2020 року. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевим судом правильно установлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального і процесуального права, та обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність позовних вимог. Підстав для постановлення окремої ухвали в порядку статті 262 ЦПК України колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова