Постанова 4808 № 345/2224/20

Справа № 345/2224/20 Провадження № 22-ц/4808/196/22 Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О., секретаря Петріва Д.Б. за участі представника апелянта адвоката Савчука Р.Р. представника відповідача адвоката Ясінця В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савчука Романа Романовича на рішення Калуського міськрайонного суду в складі судді Юрчака Л.Б., постановлене 20 вересня 2021 року в м. Калуші Івано-Франківської області в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що 28 липня 1992 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 травня 2017 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі ними набуто майно, яке є їх спільною сумісною власністю. Зокрема, збудовано нежитлове приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , придбано транспортні засоби: «Меrcedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , «Меrcedes Benz» 320 S, д.н.з. НОМЕР_2 , «Меrcedes Benz» 1317 D, д.н.з. НОМЕР_3 , ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_4 , ГАЗ 53D, д.н.з. НОМЕР_5 , ГАЗ-САЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_6 , ГАЗ 3309, д.н.з. НОМЕР_7 , ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_8 , «Volvo» FL6, д.н.з. НОМЕР_9 , «Ford Taunus» д.н.з. НОМЕР_10 , MAN 14.272, д.н.з. НОМЕР_11 . Також сторони володіли грошовими коштами в сумі 103 025,00 грн, які були внесенні відповідачем до статутних фондів ТОВ «Фолдер», ТОВ «Ювіл ІФ», ТОВ «Карпатський акцент». Посилаючись на вказані обставини, відсутність між ними домовленості щодо поділу майна, відчуження відповідачем транспортних засобів, ОСОБА_1 просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 668 707,00 грн в якості компенсації за 1/2 частини вартості транспортних засобів та 51 512,50 грн грошової компенсації за 1/2 частину вартості грошових коштів, внесених відповідачем до статутного фонду ТОВ «Фолдер», ТОВ «Ювіл-ІФ» та ТОВ «Карпатський акцент». Рішенням Калуського міського суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості грошових коштів, внесених до статутного фонду ТОВ «Фолдер», ТОВ «Ювіл-ІФ» та ТОВ «Карпатський акцент» у сумі 51 512,50 грн та 515,13 грн сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Савчук Р.Р. посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що присудження позивачці грошової компенсації за транспортні засоби замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно може мати місце лише за згодою іншого подружжя і за умови попереднього внесення ним відповідної грошової суми не депозитний рахунок суду. При цьому не врахував, що частину транспортних засобів відповідачем відчужено без згоди позивачки, а тому остання має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості майна. Крім того, ОСОБА_1 просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, що є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України. Необґрунтований, на думку апелянта, є і висновок місцевого суду щодо пропуску позивачкою строку позовної давності в частині позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що позивачка знала чи могла знати про порушення свого права власності на вказану нежитлову будівлю у травні 2017 році. Разом з тим, навіть якщо вважати, що перебіг позовної давності розпочався з 12 червня 2017 року (з дня набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу), то такий не пропущений. Відповідно до пункту 2-1 розділу VІІ «Прикінцеві положення» СК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зважаючи на те, що з 11 березня 2020 року по сьогоднішній день на всій території України встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), то позовна заява подана в межах строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Савчук Р.Р. апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, просив її задоволити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ясінець В.П. скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що рішення місцевого суду оскаржуються тільки в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в якості компенсації за 1/2 частини вартості транспортних засобів.В іншій частині рішення міського суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що з 28 липня 1992 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. Також вирішено після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінити на « ОСОБА_6 » (а.с. 10, 11, 12 т.1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 15 травня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення сауни за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14 т.1). Згідно зі звітом про незалежну оцінку відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (нежитлового приміщення сауни) ринкова вартість об`єкта оцінки складає 3 502 100,00 грн (а.с.15-36 т.1). Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 17 травня 2017 року № 31/9/1166 за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: 20 березня 2003 року «Меrcedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , 28 липня 2009 року «Меrcedes Benz» 320S, д.н.з. НОМЕР_2 , 25 квітня 2003 року ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_4 , 17 червня 2005 року ГАЗ 53D, д.н.з. НОМЕР_5 , 20 травня 2010 року ГАЗ-САЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_6 , 22 серпня 2000 року ГАЗ 3309, д.н.з. НОМЕР_7 , 11 жовтня 2002 року «Volvo» FL6, д.н.з. НОМЕР_9 , 19 вересня 2000 року ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_8 , 11 червня 2008 року «Меrcedes Benz» 1317D, д.н.з. НОМЕР_12 , 07 березня 2002 року «Ford Taunus», д.н.з. НОМЕР_10 , 17 квітня 2009 року MAN 14.272, д.н.з. НОМЕР_11 (а.с. 41 т.1). За змістом висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/109-21/1443-АВ від 09 червня 2021 року ринкова вартість автомобіля марки «Меrcedes Benz» 320 S, 2001 року випуску, об`єм двигуна 3200 см/3, номер кузова НОМЕР_13 станом на 28 січня 2021 року становила 233 423,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля ГАЗ-СAЗ 53Б, 1994 року випуску, об`єм двигуна 4250 см/3, номер двигуна НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 могла становити 103 366,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки МAN 14.271, 1995 року випуску, об`єм двигуна 6871 см/3, номер шасі НОМЕР_16 могла становити205 606,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки «Меrcedes Benz» 1317D, 1990 року випуску, об`єм двигуна 5958 см/3, номер кузова НОМЕР_17 могла становити 212 422,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля автомобіль марки ГАЗ 53D, 1992 року випуску, об`єм двигуна 4700 см/3, номер шасі НОМЕР_18 могла становити 61 062,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки ЗАЗ 110557, 2003 року випуску, номер НОМЕР_19 , номер кузова НОМЕР_20 могла становити 38 868,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки «Меrcedes Benz», 1994 року випуску, номер двигуна НОМЕР_21 , номер кузова НОМЕР_22 могла становити 109 281,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки«Volvo» FL6, 1993 року випуску, номер двигуна НОМЕР_23 , номер кузова НОМЕР_24 могла становити 190 397,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки «Ford Taunus», 1980 року випуску, номер кузова НОМЕР_25 могла становити 52 584,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки ГАЗ 33021, 1999 року випуску, номер двигуна НОМЕР_26 , номер шасі НОМЕР_27 , номер кузова НОМЕР_28 могла становити 42 811,00 грн; середня ринкова вартість автомобіля марки ГАЗ 3309, 1995 року випуску, номер двигуна НОМЕР_29 , номер шасі НОМЕР_30 могла становити 87 594,00 грн (а.с.161-183). Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про поділ нежитлового приміщення сауни суд виходив з того, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, така вимога подана з пропуском строку позовної давності, який розпочався з моменту набрання рішення суду про розірвання шлюбу законної сили (12 червня 2017 року). Оскільки відповідач являється власником спірних автомобілів та ним не внесено на депозитний рахунок суду вартість їх 1/2 частки, то належним способом порушеного права є визнання права власності за позивачем на 1/2 частину автомобілів, або їх поділ між сторонами. Однак таких вимог ОСОБА_1 не заявляла. А тому суд вважав, що нею обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. Проте повністю погодитись із такими висновками суду колегія суддів не може з огляду на таке. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18. Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України. Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України). Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України. Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Встановивши, що спірне нежитлове приміщення сауни було збудоване під час перебування сторін у шлюбі, суд першої інстанції обґрунтовано відніс цей об`єкт до спільного майна подружжя. Доводів на спростування вказаного висновку матеріали не містять. Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статтею 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позивач звернулася до суду 26 червня 2020 року, бо вважала, що її право у спільній сумісній власності порушено. Посилання суду на можливість ОСОБА_1 дізнатися про порушення свого права у 2017 році під час з`ясування її адвокатом даних щодо реєстрації автомобілів, апеляційний суд вважає неналежним, оскільки така обставина не є беззаперечним доказом щодо обізнаності позивачки про порушення її права саме у травні 2017 року. Крім того, згідно з пунктом 2-1 прикінцевих положень Сімейного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 запровадив з 12 березня 2020 року карантин в Україні, який тривав із зупиненням процесуальних строків до серпня 2020 року, що свідчить про те, що строк позовної давності позивачкою не пропущено. За таких обставин , висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку позовної давності в частині позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни є помилковим. Крім того, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення половини вартості внесеного майна до статутного фонду товариств, суд одночасно зробив суперечливий висновок про пропуск позивачкою строку позовної давності в іншій частині позову про поділ майна подружжя та не звернув увагу на те, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 в частині визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни підлягає задоволенню. В порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 необхідно визнати право власності по 1/2 частині нежитлового приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Щодо позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за транспортні засоби, колегія суддів виходить з наступного. Звертаючись із вказаною вимогою позивачка покликалась на те, що під час перебування у шлюбі сторонами було придбано одинадцять автомобілів, з яких десять відчужено відповідачем без її згоди та відома, а тому, відповідно, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 вартості спірних автомобілів. Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачено статтею 65 СК України. Відповідно до частини другої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном. Отже, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частку вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. станом на час розгляду справи за відповідачем зареєстровано такі З`ясовано, що за час перебування у шлюбі сторонами придбано одинадцять автомобілів: «Меrcedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , «Меrcedes Benz» 320S, д.н.з. НОМЕР_2 , ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_4 , ГАЗ 53D, д.н.з. НОМЕР_5 , ГАЗ-САЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_6 , ГАЗ 3309, д.н.з. НОМЕР_7 , «Volvo» FL6, д.н.з. НОМЕР_9 , ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_8 , «Меrcedes Benz» 1317D, д.н.з. НОМЕР_12 , «Ford Taunus», д.н.з. НОМЕР_10 , 17 квітня 2009 року MAN 14.272, д.н.з. НОМЕР_11 . На час розгляду справи встановлено судом, що всі транспортні засоби зареєстровано за відповідачем, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 17 травня 2017 року № 31/9/1166 та придбано під час спільного проживання подружжя (а.с. 41 т.1). Будь-яких належних та допустимих доказів щодо відчуження транспортних засобів матеріали не містять. Не спростовують вказану обставину і долучені в суді апеляційної інстанції стороною відповідача копії довіреності та витяг з Єдиного реєстру довіреності щодо уповноваження ОСОБА_2 розпоряджуватись транспортним засобом: автомобіля ГАЗ 53, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , автомобілем «Volvo» НОМЕР_31 , 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 ОСОБА_10 , ЗАЗ 110557, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 та «Меrcedes Benz» 1317D, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_12 . Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (надалі - Порядок від 11 листопада 2009 року № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (надалі - Порядок від 7 вересня 1998 року № 1388). За змістом вказаних нормативно-правових актів на території України діє єдина процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів та інших транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, яка проводиться підрозділами Державтоінспекції. Згідно положень пунктів 2, 7, 8 Порядку від 7 вересня 1998 року № 1388 набуття права власності на транспортний засіб передбачає обов`язкову реєстрацію власником придбаного ним транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності. При цьому в пункті 8 міститься виключний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, серед яких відсутній такий документ як довіреність. Крім того, зазначений Порядок встановлює обов`язок власника перед відчуженням транспортного засобу зняти його з обліку в підрозділі ДАІ (пункти 4, 42 Порядку). Таким чином, довіреність сама по собі не створює перехід права власності на автомобіль, оскільки суперечить встановленому законом порядку його набуття. Як пояснив на запитання суду представник позивача, дійсно, в ході розгляду справи було з`ясовано, що автомобілі зареєстровано за відповідачем, однак на вимозі про стягнення компенсації наполягає, оскільки його довірителька не бажає їх поділу в натурі. Однак з огляду на наведені норми Сімейного кодексу підстави для стягнення грошової компенсації відсутні, а майно підлягає поділу. Висновок суду про неналежний спосіб захисту, як підстава для відмови в частині вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки з огляду на заявлення позову про поділ майна подружжя, спір підлягає вирішенню по суті. За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірні одинадцять транспортних засобів підлягають поділу між сторонами. За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя. Суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183 ЦК України). Суд може ухвалити рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку виплатити другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини друга, четверта, п`ята статті 71 СК України). Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість. Крім того, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя. Враховуючи вищенаведені положення законодавства щодо способів поділу майна, відсутність у матеріалах справи доказів щодо відчуження спірних автомобілів, колегія суддів вважає найбільш прийнятним та дієвим способом здійснення поділу майна, - є розподіл транспортних засобів між подружжям з урахуванням вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Зокрема, у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі: марки «Меrcedes Benz» 320 S, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 233 423,00 грн, марки «Volvo» FL6, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , вартістю 190 397,00 грн, марки «Меrcedes Benz» 1317D, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , ЗАЗ 110557, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 38 868,00 грн. За ОСОБА_1 визнати право власності на автомобілі: марки «Меrcedes Benz», 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 109 281,00 грн,марки ГАЗ 53D, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 61 062,00 грн, марки ГАЗ 33021, 1999 року випуску, н.д.з НОМЕР_8 , вартістю 42 811,00 грн, марки ГАЗ-СAЗ 53Б, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_32 , марки ГАЗ 3309, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 87 594,00 грн, марки МAN 14.271, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , вартістю 205 606,00 грн, марки «Ford Taunus» д.н.з. НОМЕР_10 , 1980 року випуску, вартістю 52 584,00 грн. Зважаючи на загальну вартість транспортних засобів (1 337 414,00 грн), принцип рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності (1 337 414/2=668 707,00), оскільки загальна вартість транспортних засобів, яка виділяється відповідачу становить 675 110,00 грн, а позивачці 662 304,00 грн, то з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація різниці у вартості майна у розмірі 6 403,00 грн. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до переконання, що рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в якості компенсації за 1/2 частини вартості транспортних засобів необхідно скасувати. Ухваливши в цій частині нове рішення, яким в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнати право власності по 1/2 частині нежитлового приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Крім того,за ОСОБА_2 визнати право власності на автомобілі: марки «Меrcedes Benz» 320 S, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 233 423,00 грн, марки «Volvo» FL6, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , вартістю 190 397,00 грн, марки «Меrcedes Benz» 1317D, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , ЗАЗ 110557, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 38 868,00 грн. За ОСОБА_1 визнати право власності на автомобілі: марки «Меrcedes Benz», 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 109 281,00 грн,марки ГАЗ 53D, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 61 062,00 грн, марки ГАЗ 33021, 1999 року випуску, н.д.з. НОМЕР_8 , вартістю 42 811,00 грн, марки ГАЗ-СAЗ 53Б, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_32 , марки ГАЗ 3309, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 87 594,00 грн, марки МAN 14.271, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , вартістю 205 606,00 грн, марки «Ford Taunus» д.н.з. НОМЕР_10 , 1980 року випуску, вартістю 52 584,00 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці у вартості присуджених транспортних засобів у сумі 6 403,00 грн. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Зважаючи на вартість присудженого майна позивачці з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 10 510,00 грн та 15 765,00 грн сплаченого судового збору, а всього 26 275,00 грн понесених судових витрат. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савчука Романа Романовича задоволити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в якості компенсації за 1/2 частини вартості транспортних засобів скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення. Позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни задоволити. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення сауни площею 330,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в якості компенсації за 1/2 частини вартості транспортних засобів задоволити частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Меrcedes Benz» 320 S, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , об`єм двигуна 3200 см/3, номер кузова НОМЕР_13 , вартістю 233 423,00 грн, автомобіль марки «Volvo» FL6, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_23 , номер кузова НОМЕР_24 , вартістю 190 397,00 грн, автомобіль марки «Меrcedes Benz» 1317D, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , об`єм двигуна 5958 см/3, номер кузова НОМЕР_17 , вартістю 212 422,00 грн, ЗАЗ 110557, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер НОМЕР_19 , номер кузова НОМЕР_20 , вартістю 38 868,00 грн. Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на автомобіль марки «Меrcedes Benz», 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_21 , номер кузова НОМЕР_22 , вартістю 109 281,00 грн,автомобіль марки ГАЗ 53D, 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , об`єм двигуна 4700 см/3, номер шасі НОМЕР_18 вартістю 61 062,00 грн, автомобіль марки ГАЗ 33021, 1999 року випуску, н.д.з НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_26 , номер шасі НОМЕР_27 , номер кузова НОМЕР_28 , вартістю 42 811,00 грн, автомобіль ГАЗ-СAЗ 53Б, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_32 , об`єм двигуна 4250 см/3, номер двигуна НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 , вартістю 103 366,00 грн, автомобіль марки ГАЗ 3309, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_29 , номер шасі НОМЕР_30 , вартістю 87 594,00 грн, автомобіль марки МAN 14.271, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , об`єм двигуна 6871 см/3, номер шасі НОМЕР_16 , вартістю 205 606,00 грн, автомобіль марки «Ford Taunus» д.н.з. НОМЕР_10 , 1980 року випуску, номер двигуна НОМЕР_33 , номер шасі НОМЕР_34 , номер кузова НОМЕР_28 , вартістю 52584,00 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці у вартості присуджених транспортних засобів у сумі 6 403,00 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 275,00 грн понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: В.Д. Фединяк І.О. Максюта