Постанова 4805 № 295/1917/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/1917/21 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф. Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 12 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у цивільній справі №295/1917/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання іпотеки такою, що припинена, та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 04.01.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований у реєстрі за №25. Відповідно до умов цього договору було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 ; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №6359609, виключити з Державного реєстру іпотек записи №6359622, №3789434. В обґрунтування поданого позову зазначав, що 04.01.2008 року між Акціонерним комерційним промислово- інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за №Ф-1, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 170 000,00 грн. на споживчі цілі. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 04.01.2008 р. укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передавалося нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та 04.01.2008 р. між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та TOB «Кредитні ініціативи» був укладений Договір відступлення прав вимоги, зокрема, і за укладеним кредитним договором з ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2016 р., яким було скасоване рішення Богунського районного суду м. Житомир від 17.04.2015 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь TOB «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № Ф-1 від 04.01.2008 р. станом на 25.03.2014 р. в розмірі 139330,22 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 114986,30 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 22971,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 1372,92 грн. Суму заборгованості, присуджену відповідно до рішення суду від 15.02.2016 р., сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується постановою приватного виконавця ВП №60549274 від 28.10.2020 р. про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Позивач вважає, що оскільки основне зобов`язання виконане ним належним чином в повному обсязі шляхом фактичного виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а іпотека є похідною від основного зобов`язання, то на думку позивача, припинення кредитного зобов`язання зумовлює припинення іпотеки. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 12 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до TOB «Кредитні ініціативи» про визнання іпотеки такою, що припинена, та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що 08.11.2019 року приватний виконавець Ковальський М.Р. прийняв Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60549274 (а.с. 27) про примусове виконання рішення по справі №295/6656/14-ц щодо стягнення коштів з відповідача, згідно виконавчого листа. 29.01.2020 року ПВ Ковальський приймає постанову про передачу виконавчого провадження ВП №60549274 (а.с. 28) до Приватного виконавця Виконавчого округу Житомирської області Волковій Євгенії Олегівні. 28.10.2020 року ПВ Волкова приймає Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №60549274 (а.с. 29) на підставі Фактичного виконання в повному обсязі Рішення по справі №295/6656/14-ц згідно з виконавчим документом, у відповідності до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», та стягнення винагороди в повному обсязі. Одночасно, згідно вимог чинного законодавства, ПВ Волкова внесла відповідну запис даного факта у виконавчому листі (а.с. 26, зворот). Отже, основне зобов`язання (зобов`язання за Кредитним договором) припинилося з 28.10.2020 року у зв`язку з повним виконанням Позичальником його обов`язків за цим договором перед TOB «Кредитні ініціативи», належним доказом чого є Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №60549274 та запис на Виконавчому листі, щодо фактичного виконання в повному обсязі Рішення по справі №295/6656/14-ц згідно з виконавчим документом, у відповідності до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». 14.12.2020 року позивач надіслав поштою відповідачу листа з «Вимогою про досудове врегулювання спору» (а.с. 30-31), щодо добровільного за таких обставин зняття заборони відчуження нерухомого майна (а саме з його іпотечної квартири) та виключення відповідних записів про неї з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Проте, відповідач проігнорував дані вимоги позивача. А тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом. Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що є відповідний запис у виконавчому листі (а.с. 26, зворот), що також є в матеріалах справи. Отже, основне зобов`язання (зобов`язання за Кредитним договором) припинилося з 28.10.2020 року у зв`язку з повним виконанням позичальником його обов`язків за цим договором перед TOB «Кредитні ініціативи», належним доказом чого є Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №60549274 та запис на Виконавчому листі, щодо фактичного виконання в повному обсязі Рішення по справі №295/6656/14-ц згідно з виконавчим документом, у відповідності до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції проігнорував ці обставини та помилково взяв до уваги посилання відповідача на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.11.2021 р. по справі №295/1916/21 у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з ОСОБА_1 на користь TOB «Кредитні ініціативи» на підставі ст. 625 ЦК України та відповідно до умов кредитного договору. Даючи оцінку наданому відповідачем посилання на нібито наявності заборгованості у позивача за основним зобов`язанням щодо кредитного договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявність грошового зобов`язання позивача у зв`язку простроченням виконання рішення суду по справі №295/6656/14-ц не може слугувати доказом наявності заборгованості позивача за основним зобов`язанням. За таких обставин, у силу частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з припиненням основного зобов`язання є всі підстави про визнання іпотеки припиненою. Правова позиція суду першої інстанції про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки ці обставини мають значення якщо рішення є невиконаним. Позивач же рішення суду виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим завершено виконавче провадження. Посилання відповідача на наявність у нього права на стягнення з позивача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, на думку апелянта, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки компенсація за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, не є складовою основного зобов`язання. З огляду на зазначене, право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, штрафи, тощо припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 04.01.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № Ф-1, за умовами якого банк передає ОСОБА_1 кредит в сумі 170000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором (а.с. 4-7). 04.01.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 8-9). 04.06.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №ф-1 від 04.01.2008 р. (на звороті а.с. 7). 05.06.2008 р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 04.01.2008 р. (а.с. 10). 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та TOB «Кредитні ініціативи» був укладений договір відступлення прав вимоги, зокрема, і за укладеним кредитним договором з ОСОБА_1 (а.с.11-22). Відповідно до рішення Апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2016 р., яким було скасоване рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2015 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь TOB «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № Ф-1 від 04.01.2008 р. станом на 25.03.2014р. в розмірі 139330,22 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 114986,30 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 22971,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 1372,92 грн. (а.с. 23- 25). 08.11.2019р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальським М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60549274 з виконання виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира від 03.03.2016 р. (а.с. 26, 27). Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. 28.10.2020 р. винесено постанову ВП №60549274 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду від 15.02.2016 р. (а.с. 29). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов по суті спору обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. Згідно п.п. 2.1-2.3 кредитного договору №ф-1 від 04.01.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, банк надає позичальнику кредит в сумі 170000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 15,5% річних, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 31.12.2027 р. Відповідно до п. 6.4 кредитного договору від 04.01.2008 р. у випадку порушення позичальником строку погашення (згідно графіку) одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 5% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України і проценти згідно п. 2.2. цього договору. Пунктом 6.5 кредитного договору від 04.01.2008 року визначено, що за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, передбачених п.п. 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.10, 5.2.11 цього Договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 5% від суми кредиту за кожний випадок невиконання. Пунктом 1.1 договору іпотеки від 04.01.2008 р., з урахуванням змін, які були внесені до договору іпотеки на підставі Договору про внесення змін і доповнень від 05.06.2008 року (а.с.10) передбачено, що цей Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №ф-1 від 04.01.2008 р., договору про внесення змін № 1 від 04.06.2008 року до кредитного договору №ф-1 від 04.01.2008 р. (а також окремих договорів про внесення змін до нього) (далі - Кредитний договір), укладених між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами яких останній зобов`язаний в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 31.12.2027 року кредит шляхом внесення готівки в касу банку, або шляхом безготівкового перерахування в сумі 170 000,00 грн., проценти з користування ним у розмірі 15,5% річних, а починаючи з 04.08.2008 року у розмірі 20% річних (одноразову комісійну винагороду в розмірі 1700,00 грн), сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених Кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання іпотекодавця, що виникають в силу договору. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитним договором (шляхом укладення окремих договорів про внесення змін до нього), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається ДС повного виконання кредитного договору. Згідно з п. 7.3 договору іпотеки від 04.01.2008 р. цей договір діє до повного виконання зобов`язань іпотекодавцем за кредитним договором або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися ви вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Нормами частини 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою. Частиною 1 статті 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Абзацом 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 5 Закону України «Про іпотеку»). Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України і поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України). Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору: реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що підставою для припинення іпотеки є те, що він в повному обсязі виконав основне зобов`язання, яке виникло на підставі укладеного з відповідачем кредитного договору. Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк вимушений був звернутись до суду з позовом про дострокове повернення позичальником кредитних коштів. Рішення суду від 15.02.2016 року про стягнення заборгованості протягом тривалого часу ОСОБА_1 не виконував, фактичне виконання рішення відбулось лише в жовтні 2020 року. У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення та порушенням умов кредитного договору 10.02.2021 року TOB «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом. Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16.11.2021 р. у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на підставі ст. 625 ЦК України та відповідно до умов кредитного договору за період з 10.02.2018 року по 27.10.2020 року стягнуто 11249,37 грн. - три проценти річних, 19637,44 грн. інфляційних нарахувань та 2102,00 грн. судового збору, а всього 32988,81 грн. У задоволенні вимог позову за період з 25.03.2014 року по 09.02.2018 року відмовлено у зв`язку із застосуванням строків позовної давності (а.с. 140- 142). На вказане рішення TOB «Кредитні ініціативи» 17.01.2022 р. подало апеляційну скаргу. Рішення суду від 16.11.2021 р., яке не набрало законної сили, було добровільно виконане ОСОБА_1 , про що свідчить квитанція про погашення грошового зобов`язання від 23.12.2021 р. в сумі 32988,81 грн. (а.с.143). В заяві від 12.01.2022 року представник відповідача зазначив, що пропуск строку позовної давності не припиняє зобов`язання, при цьому посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 року у справі № 766/20797/18, у зв`язку з чим заперечує проти задоволення позовних вимог про припинення іпотеки. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконанні зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Отже, Цивільний кодексу України не визначає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Зі змісту ст.ст. 593, 598-609 ЦК України, ст.ст. З, 17 Закону України "Про іпотеку" не вбачається, що сплив позовної давності є підставою для припинення зобов`язання за кредитний договором і як похідним від нього за договором іпотеки. Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором а, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15 травні 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, від 28 січня 2019 року у справ: № 639/7920/16, від 31.01.2019 року у справі № 362/6630/17, від 09 квітня 2019 року у справі М 910/3359/18, від 26.10.2019 року по справі №626/1799/17, від 10.01.2020 року по справ: №761 /44698/16-ц, від 21.01.2020 року по справі №464/197/18. На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що позивач має перед банком зобов`язання зі сплати відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, виконанні якого забезпечено умовами договору іпотеки, а відмова в задоволенні цих вимог судом у зв`язку із пропуском строку звернення з позовом за захистом своїх прав не припиняє даного зобов`язання, яке виникло у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за кредитним договором перед банком у повному обсязі. У зв`язку із цим підстави для визнання іпотеки припиненою відсутні, оскільки відповідно де пункту 10.3. іпотечного договору цей договір діє до повного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Також не підлягають задоволенню і вимоги про зняття заборони на відчуження квартири та виключення з Державного реєстру записів про іпотеку, оскільки вони є похідними від вимоги пре припинення іпотеки, а суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнанні іпотеки припиненою. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 12 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 26.05.2022 року.