Постанова 4813 № 523/12032/18

Номер провадження: 22-ц/813/3840/22 Справа № 523/12032/18 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/12032/18 Номер провадження: 22-ц/813/3840/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І. учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Акціонерне товариство «Одесагаз», - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору 1) Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, 2) Антимонопольний комітет України, 3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 4) Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, 5) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, 6) ОСОБА_2 , 7) ОСОБА_3 , 8) ОСОБА_4 , 9) ОСОБА_5 розглянув у передбаченому ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України порядку заяву адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , про вирішення питання щодо судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними та скасування рішень комісії, встановив: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194 від 20 квітня 2018 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22.03.2018 року, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 84 484,52 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194/1 від 21 червня 2019 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №335 від 22.03.2018 року, яким донараховано згідно розрахунку, граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 43 447,31 грн. (Т. 1, а. с. 3 - 10, Т. 2, а. с. 91 - 106, 173 - 175). Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 18 червня 2021 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194 від 20 квітня 2018 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22.03.2018 року, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 84 484,52 грн.. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194/1 від 21 червня 2019 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №335 від 22.03.2018 року, яким донараховано згідно розрахунку, граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 43 447,31 грн.. Стягнуто з акціонерного товариства «Одесагаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму - 25 205,79 грн. (Т.4, а. с. 43 - 47). Постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року задоволено частково апеляційну скаргу адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 . Задоволено частково апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз». Скасовано Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року в частині стягнення судових витрат. Ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з акціонерного товариства «Одесагаз» (ЄДРПОУ 03351208) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі - 12 686 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 02 копійки. В решті рішення залишено без змін. 03.05.2022 року від адвоката Саінчук А.О., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат, в якому просить стягнути з АТ «Одесагаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 5 000 грн.. За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ти місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Адвокат Саінчук Аріадна Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_1 , в заяві просить стягнути з АТ «Одесагаз» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 гривень. Адвокат Саінчук Аріадна Олександрівна, обґрунтовує свою заяву тим, що 01.03.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Саінчук А.О. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги. 22.04.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Саінчук А.О. укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №5/22. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони погодилися, що за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції Клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 5 000 грн.. Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди сторонами погоджено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 5 000 грн. у готівковій формі. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступних підстав. Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адвокатом Саінчук А.О. з Дідорчук Л.П. був укладений договір в якому визначено розмір гонорару за надані юридичну послугу. Тобто, вказаний розмір є договірним, а не погодинним і тому не потребує визначення витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги та її обсягу. Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки коштів у сумі - 5 000 грн. як витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України). Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Заяву адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , про стягнення судових витрат задовольнити. Прийняти додаткову постанову. Стягнути з акціонерного товариства «Одесагаз» (ЄДРПОУ 03351208) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе