Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 357/1079/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/1079/22 Суддя першої інстанції: Кошель Б.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., при секретарі - Матвєєвій С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2022 року ОСОБА_1 , яка мала дошлюбне прізвище ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Київської митниці (далі - Відповідач) в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову від 21.10.2021 №1259/10000/21, якою Позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 грн, а справу - закрити. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб і такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем не вірно встановлено дату вчинення правопорушення, оскільки, на думку Апелянта, на час передачі без дозволу митного органу транспортного засобу іншій особі, ч. 4 ст. 469 МК України не набрала чинності, що виключає притягнення її до відповідальності. Додатково вказує, що судом першої інстанції залишені поза увагою доводи Позивача, а також не надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 10.05.2022. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю, наголошуючи на тому, що автомобіль було ввезено у березні 2018 року ОСОБА_1 для ОСОБА_3 , що не було заборонено чинним на той час законодавством. Відповідач будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що 30.03.2018 ОСОБА_1 був ввезений на митну територію України в режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки BMW, модель Х5, VTN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Автомобіль), і вказана інформація міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор». (а.с. 7, 76). Автомобіль повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України (а.с. 76). Судом першої інстанції також встановлено, що у подальшому, 17.06.2021, цей транспортний засіб надано для митного оформлення громадянином України ОСОБА_3 на підставі, зокрема, рахунку-фактури (договору купівлі-продажу) від 20.04.2021, де продавцем виступає UАВ «LUSCANA» а покупцем - ОСОБА_3 (а.с. 62). Матеріали справи свідчать, що 06.07.2021 головним державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Південний» Київської митниці Геником В.В. складено протокол про порушення митних правил №1259/10000/21 стосовно Позивача за ознаками правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, за фактом передачі транспортного засобу марки BMW, модель Х5, VTN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який тимчасово ввезено на митну територію України у режимі транзиту особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит» (а.с 9-13). Позивачем до протоколу були надані письмові пояснення, з яких слідує, що з протоколом про порушення митних правил №1259/10000/21 остання не згодна у зв`язку із тим, що, по-перше, транспортний засіб передала ОСОБА_3 31.03.2018 у володіння, користування і розпорядження, по-друге, UАВ «LUSCANA» як власник транспортного засобу видало ОСОБА_3 довіреність на управління та користування Автомобілем, по-третє, ОСОБА_3 від свого імені укладав договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо згаданого автомобіля. Крім того, підкреслила, що транспортний засіб перейшов у повне розпорядження, користування і володіння ОСОБА_3 до того, як такі дії були визнані Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 2612-VIII порушенням митних правил, що виключає відповідальність Позивача за ч. 4 ст. 469 МК України (а.с. 18-21). 19.08.2021 начальником Київської митниці прийнято постанову в справі про порушення митних правил №1259/10000/21, якою визнано Позивача винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (а.с. 14-18). За наслідками адміністративного оскарження 28.09.2021 Державною митною службою України ухвалено постанову, якою скаргу Позивача задоволено, постанову Київської митниці 19.08.2021 у справі про порушення митних правил №1259/10000/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд у зв`язку із тим, що пояснення ОСОБА_1 до протоколу не були дослідженні. Крім того, у постанові ДМС України вказано, що Київською митницею не було надано належної оцінки рахунку-фактурі (договору купівлі-продажу) від 20.04.2021, згідно якого Автомобіль перейшов у володіння ОСОБА_3 (а.с. 22-27). За результатами розгляду справи про порушення митних правил начальником Київської митниці 19.08.2021 прийнято постанову в справі про порушення митних правил №1259/10000/21, якою визнано Позивача винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн. (а.с. 36-37). Указана постанова була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 передала без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування, поміщений у митний режим «транзит», у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит», що підтверджується рахунком-фактурою (договором купівлі-продажу) від 20.04.2021, згідно якого Автомобіль перейшов у володіння ОСОБА_3 . На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 19 Конституції України, ст. 2 КпАП України, ст. ст. 60, 90, 93, 95, 102, 255, 325, 380, 458, 469, 489 Митного кодексу України, а також Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 (далі - Правила №1118), суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується вчинення Позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 469 МК України, що виключає підстави стверджувати про протиправність оскаржуваної постанови. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 4 ст. 2 КпАП України питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Із змісту п. 60 ст. 4 МК України випливає, що транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно. Приписи ст. 90 МК України визначають транзит як митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту. Частиною 5 статті 102 МК України передбачено, що для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення визначеного строку транзиту митного органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ. Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. За правилами ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. При цьому згідно ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Згідно п. 3 розд. І Правил №1118 транспортний засіб (далі - ТЗ) для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов`язані з пред`явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. Відповідно до п. 4 розд. І Правил №1118 ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред`явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. За правилами пункту 7 розділу І Правил №1118 власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. Згідно п. 9 розд. І Правил №1118 транспортний засіб, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України. Судовою колегією враховується, що 25.11.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 №2612-VIII, пунктом 7 якого статтю 469 МК України доповнено частиною 4 такого змісту - передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, законодавством забороняється здійснення передачі імпортованого транспортного засобу, який не пройшов митне оформлення, іншій особі і саме за порушення такого нормативного правила законодавець передбачає відповідальність. При цьому, умовою, за якої не настає відповідальність за вказане порушення, є перебування у транспортному засобі особи, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту. Як було встановлено раніше, матеріалами справи підтверджується, що 30.03.2018 Позивачем був ввезений на митну територію України Автомобіль для особистого користування в режимі транзиту та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 Митного кодексу України (а.с. 76). Водночас, для митного оформлення 17.06.2021 Автомобіль було надано іншою особою -громадянином України ОСОБА_3 . При цьому судова колегія звертає увагу, що ним було надано митному органу рахунок-фактуру (договір купівлі-продажу) від 20.04.2021, де продавцем виступає UАВ «LUSCANA» а покупцем - ОСОБА_3 (а.с. 62). Отже, саме з 20.04.2021 Автомобіль вважається таким, що переданий ОСОБА_1 іншій особі - ОСОБА_3 , яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 передала без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування, поміщений у митний режим «транзит», у володіння, користування чи розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит» станом на 20.04.2021 (дата рахунку-фактури), оскільки, як було підкреслено вище, за договором купівлі-продажу до покупця, як власника, переходить право володіння користування та розпорядження майном. Викладене, у свою чергу, свідчить, що перехід права на Автомобіль від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 мав місце після набрання чинності нормами частини 4 статті 469 Митного кодексу України. Судова колегія критично оцінює посилання Апелянта на страхові поліси від 07.06.2018, від 04.06.2019, від 18.05.2020, від 20.07.2020, від 22.09.2020, від 23.12.2020, від 25.02.2021, від 25.04.2021 (а.с. 21, 38-44), що були оформлені ОСОБА_3 та довіреність від 28.03.2018 на управління та користування автомобілем, яка була надана ОСОБА_3 (а.с. 20), як докази передачі Позивачем Автомобіля у користування іншій особі до часу набрання чинності положеннями ч. 4 ст. 469 МК України. Оскільки ні поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, ні довіреність, видана ОСОБА_3 компанією - власником спірного транспортного засобу, не є документами, які підтверджують передачу ОСОБА_1 права володіння, користування чи розпорядження Автомобілем Гопайничу М.Я. до 20.04.2021. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт укладення третіми особами договорів страхування чи оформлення довіреностей, а факт зазначення такої особи у поданих документах, власником транспортного засобу або уповноваженою особою. На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач правомірно прийняв оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.10.2021 №1259/10000/21, а жодних підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про порушення уповноваженими особами митниці прав та інтересів ОСОБА_1 при притягненні її до адміністративної відповідальності Позивачем ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження не наведено. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2022 року.