Постанова 4852 № 160/17317/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/17317/21 (суддя Конєва С.О., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №160/17317/21 за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 21 вересня 2021 року звернулася до суду з позовом до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), згідно з яким просить визнати протиправними дії державного виконавця Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дирдіної В.В. у виконавчому провадженні №65954671 по виконавчому листу №176/1955/20 виданому 30.06.2021р. щодо списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який належить позивачеві. Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача із списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який належить позивачеві є протиправними, так як звернення стягнення на суми, що сплачуються на утримання малолітніх дітей є власністю дітей за ст.179 Сімейного кодексу України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що дії відповідача відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 02.07.2021 року та про арешт коштів від 02.07.2021 року є чинними та відсутні докази того, що рахунок позивача відкритий в АТ «Райффайзен Банк», на який було накладено арешт та з якого списано кошти, має статус поточного рахунку фізичної особи в національній валюті, який призначено виключно для зарахування соціальних виплат/аліментів. Також, суд першої інстанції прийняв до уваги й те, що із змісту копії листа АТ «Райффайзен Банк» №97-5-4/2318 від 11.10.2021 року вбачається, що рахунок позивача відкритий в АТ «Райффайзен Банк», на який було накладено арешт та списано кошти, не має статусу поточного рахунку фізичної особи в національній валюті, який призначено виключно для зарахування соціальних виплат/аліментів та на нього підлягають зарахуванню будь-які платежі, що надійдуть від будь-яких платників, кошти зараховані на такий рахунок, мають статус власних коштів позивача, що зберігаються на ньому. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року у справі №176/1955/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними (а.с.5-13). Постановою державного виконавця Жовтоводського міського ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.07.2021 року відкрито виконавче провадження №65954671 з примусового виконання виконавчого листа №176/1955/20 від 30.06.2021 року (а.с.14-15,73). 02 липня 2021 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №65954671 прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн. та про арешт коштів боржника (а.с.15-зворот, 16). На підставі постанови про арешт коштів ВП №65954671 від 02.07.2021 року, АТ «Райффайзен Банк» було накладено арешт на кошти, що містились на рахунку позивача, відкритому у наведеному банку, та 15.09.2021 року кошти у розмірі 9360,48 грн. списано на користь Жовтоводського ВДВС (виконавче провадження ВП 65954617), що підтверджується копіями листа АТ «Райффайзен Банк» №97-5-4/2318 від 11.10.2021р. та платіжної вимоги №65954671 від 08.09.2021 року (а.с.44-46,71-72). Правомірність дій відповідача щодо списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який належить позивачеві, в рамках виконавчого провадження є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 (далі Закон №1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Статтею 10 Закону №1404 визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст.13 Закону №1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 48 Закону №1404 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. За приписами ст.56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що стягнення за виконавчими документами звертають в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у т.ч. на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. При цьому, не підлягають арешту кошти, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Для цього банк, інша фінансова установа, Казначейство у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, які знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Тому, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться. Надалі банк повідомляє виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повертає йому постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону №1404. Пунктом 69 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003р. визначено, що банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. При цьому, судом встановлено, що рахунок № НОМЕР_1 , на який було накладено арешт та з якого списано кошти, відкритий позивачем в АТ «Райффайзен Банк». Пунктом 2.7 ст. 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» передбачено, що у зв`язку з відсутністю технічної можливості, Банк не здійснює відкриття передбачених пунктом 69 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492, в редакції постанови Правління НБУ від 01.04.2019р. № 56) окремих поточних рахунків для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат. Згідно з політикою групи Райффайзен, Банк не здійснює відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування. Тобто, рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк», на який було накладено арешт та списано кошти, не має статусу поточного рахунку фізичної особи в національній валюті, який призначено виключно для зарахування соціальних виплат/аліментів та на нього підлягають зарахуванню будь-які платежі, що надійдуть від будь-яких платників, кошти зараховані на такий рахунок, мають статус власних коштів позивача, що зберігаються на ньому, про що було підтверджено і самим Банком у листі АТ «Райффайзен Банк» №97-5-4/2318 від 11.10.2021 року (а.с.44-45). Враховуючи те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 02.07.2021 року та про арешт коштів від 02.07.2021 року на підставі яких було здійснено списання коштів з рахунку позивача є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані, а також те, що АТ «Райффайзен Банк», як фінансова установа, яка виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника в рамках свого обов`язку по визначенню статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться не повідомляв відповідача про те, що рахунок позивача № НОМЕР_1 відкрито для зарахування соціальних виплат/аліментів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №160/17317/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов