Постанова 4824 № 755/692/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/692/19 головуючий у суді І інстанції: Яровенко Н.О. провадження №22-ц/824/5615/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 24 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року в справі зазаявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району міста Києва» за участю третіх осіб директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району міста Києва» Швейгера Ярослава Леонідовича, Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про визнання переведення на іншу роботу незаконним, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язати видати дублікат трудової книжки, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року по справі № 755/692/19 у зв`язку з нововиявленими обставинами посилаючись на те, що листом КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району міста Києва» вх. № 01-1/1093 від 07.10.2021 року в установленому порядку спростовує факти, покладені в основу судових рішень про те, що в КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району міста Києва» позивач працювала на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення без бригади невідкладної медичної допомоги, без відділення невідкладної медичної допомоги та без надання позивачу робочого місця в жодному структурному підрозділі підприємства. Так, із-за постійного обману позивача та суду відповідачем, обставина, про те, що: - в КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району міста Києва ніколи не існувало посадової інструкції «Лікар з медицини невідкладних станів» та посади - «лікар з медицини невідкладних станів»; - посадової інструкції «Лікар з медицини невідкладних станів амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5» та посади - «лікар з медицини невідкладних станів амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5»; - відповідач ніколи не вносив в посадову інструкцію Лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва зміни про те, що позивач могла самостійно працювати в амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5, не в складі бригади невідкладної медичної допомоги та не у відділенні невідкладної медичної допомоги, на яку посилалась позивач, існувала на час розгляду справи та ухвалення судових рішень, проте про дану обставину позивачу не було і не могло бути відомо до тих пір, поки вона не отримала документальне підтвердження даної обставини у вигляді листа КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва» від 07.10.2021 року, тобто після закінчення судового розгляду, а тому є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 423 ЦПК України та є підставою для перегляду оскаржуваного рішення, яке вступило в законну силу за пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року по справі №755/692/19 у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву у повному обсязі. Вказує, що Дніпровський районний суд міста Києва прямо заінтересовано у результатах розгляду її заяви. Вважає, що оскаржувану ухвалу винесено неповноважним складом суду, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вона повинна бути скасована. Зазначає, що нововиявленими обставинами справи є: на підприємстві в період з 01.01.2017 року по 13.12.2018 року була відсутня посадова інструкція лікаря з МНС та посада лікар з МНС; відповідач в її посадову інструкцію лікаря тепапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва, з якою вона була ознайомлена під розписку 16.03.2017 року не вніс 09.22.2018 року жодної зміни, в яких були б перерозподілені завдання та обов`язки лікаря з МНС ВНМД з ОД для надання екстренної медичної допомоги в амбулаторії ЗПСМ №5 без бригади невідкладної медичної в зв`язку з ліквідацією ВНМД з ОД та скороченням всіх посад лікарів МНС ВНМД з ОД; на підприємстві в період з 09.11.2018 року по 13.12.2018 року була відсутня посадова інструкція лікаря з МНС амбулаторії ЗПСМ №5; Штатний розпис рідприємства з трьома датами його складання 01.01.2018 року, 06.11.2018 року, 09.11.2019 року з наявністю в ньому посади - лікар з МНС амбулаторії ЗПСМ №5 не існував; на підприємстві в період з 09.11.2018 року по 13.12.2018 року були відсутні посади фельдшера (медсестра) - диспетчер амбулаторії ЗПСМ №5 та виїзний фельдшер (медсестра) амбулаторії ЗПСМ №5, що унеможливлювало скласти хоча би одну бригаду невідкладної медичної допомоги в структурному підрозділі. Звертає увагу суду на те, що зазначені нововиявлені обставини не могли бути відомі позивачу, оскільки стали документально підтвердженими після закінчення розгляду справи. Директор Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району міста Києва» Швейгер Я.Л. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що листом Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» від 07.10.2021 року надіслав копію Посадової інструкції лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району міста Києва. Дана інструкція була предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанцій. Жодних нових доказів або доводів даний лист не містить. Тому, наведені заявником доводи не спростовують встановлених судовим розглядом обставин та висновків суду першої та апеляційної інстанцій. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 423 ЦПК Українипереоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, і докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 424 ЦПК Українизаяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)). Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. зазначену постанову у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 38)). Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)). Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року, ухваленим у цивільній справі № 755/692/19, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» за участю третіх осіб директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» Швейгера Ярослава Леонідовича, Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про визнання переведення на іншу роботу незаконним, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язати видати дублікат трудової книжки відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 25.02.2020 року залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року. Підставою для перегляду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року, заявник зазначає те, що: - в КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району міста Києва ніколи не існувало посадової інструкції «Лікар з медицини невідкладних станів» та посади - «лікар з медицини невідкладних станів»; - посадової інструкції «Лікар з медицини невідкладних станів амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5» та посади - «лікар з медицини невідкладних станів амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5»; - відповідач ніколи не вносив в посадову інструкцію Лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району м. Києва зміни про те, що позивач могла самостійно працювати в амбулаторії Загальної практики сімейної медицини № 5, не в складі бригади невідкладної медичної допомоги та не у відділенні невідкладної медичної допомоги, на яку посилалась позивач, існувала на час розгляду справи та ухвалення судових рішень, проте про дану обставину позивачу не було і не могло бути відомо до тих пір, поки вона не отримала документальне підтвердження даної обставини у вигляді листа КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району м. Києва» від 07.10.2021 року. Листом Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» від 07.10.2021 року надіслав копію Посадової інструкції лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району міста Києва. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року за нововиявленими обставинами, оскільки обставини та докази на які посилається заявник були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що листом Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» від 07.10.2021 року надіслав копію Посадової інструкції лікаря-терапевта (лікаря з медицини невідкладних станів) відділення невідкладної медичної допомоги з об`єднаною диспетчерською Дарницького району міста Києва. Дана інструкція була предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанцій. Жодних нових доказів або доводів даний лист не містить. Тому, наведені заявником доводи не спростовують встановлених судовим розглядом обставин та висновків суду першої та апеляційної інстанцій Таким чином, жодних підстав для перегляду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року за нововиявленими обставинами, яке ухвалено судом першої інстанції під час розгляду справи, немає. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17. Доводи апеляційної скарги про те, що Дніпровський районний суд міста Києва прямо заінтересовано у результатах розгляду її заяви, а також, що оскаржувану ухвалу винесено неповноважним складом суду, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вона повинна бути скасована, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції розглядались відводи складу суду та не знайшли свого підтвердження. Нововиявлені обставини справи, на які посилається заявник, та те, що вищезазначені нововиявлені обставини не могли бути відомі позивачу, оскільки стали документально підтвердженими після закінчення розгляду справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції правильно вказав, що ті обставини, які позивач вважає нововиявленими, були йому відомі ще на дату подання позовної заяви та досліджувались судами під час розгляду справи, тобто вони не є нововиявленими. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 рокута вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 423 ЦК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «24» травня 2022 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіЄ.М. Суханова О.І. Сліпченко