Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/3011/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3681/22 Справа № 183/3011/21 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Максюти Ж.І. суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Панасенко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - В С Т А Н О В И В: 11 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040350001146 за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України закрите у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнено останнього від кримінальної відповідальності за сконання кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 12 КК України. ОСОБА_1 зазначила, що судом при розгляді кримінального провадження було встановлено, що 25 травня 2018 року на неї було вчинено напад, та нанесені легкі тілесні ушкодження. За обставинами справи ОСОБА_2 накинувся на неї ззаду та душив, намагаючись вбити, розкидав належну їй молочну продукцію, пошкодив сумки з молоком. Під час подій ОСОБА_2 погрожував вбити її, що спричинило їй моральні страждання, які виразилися у відчутті страху, фізичного болю. Вона була змушена звертатися до органів поліції, прокуратуру, що унеможливлювало її звичайну щоденну діяльність. Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 13.06.2018 р. № 264, внаслідок дій ОСОБА_2 їй були завдані легкі тілесні ушкодження, вона була змушена проходити лікування, витрачала грошові кошти на придбання ліків, також, потребує подальшого лікування задля відновлення стану здоров`я. У відповідності до ст. 22 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати на її користь завдані вчиненням кримінального правопорушення збитки. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року у кримінальному провадженні було встановлено, що відповідачем було зіпсовано належна їй молочна продукція та пошкоджена сумка, у якій знаходилася молочна продукція. Розмір матеріальних збитків, завданих відповідачем внаслідок вчинення кримінального правопорушення становить: -витрати на проїзд 26 разів з с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області до м. Новомосковськ Дніпропетровської області та в зворотній бік 1 236,00 грн.; -витрати на копіювання документів 7,20 грн.; -придбання та відправка конвертів 37,40 грн.; -придбання конвертів 9,90 грн.; -витрати на обстеження в Бюро СМЕ 166,00 грн.; -пошкоджено 2 господарські сумки 76,00 грн.; -витрати на проведення аналізу крові 350,00 грн.; -ліки 196,00 грн.; -обстеження УЗІ 180,00 грн.; -обстеження УЗІ 98,00 грн.; -вартість зіпсованого молока 98,00 грн.; -витрати на копіювання документів 45,00 грн.; а загалом сума матеріальних збитків складає 2 581,50 грн. Крім того, діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я та протиправної поведінки щодо неї, розмір моральної шкоди вона оцінює у 210 000,00 грн. Враховуючи наведене, посилаючись на норми ст.ст. 22, 23, 614, 1168, 1177, 1192 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь: -на відшкодування завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальної шкоди 2 581, 50 грн.; -на відшкодування завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної шкоди 210 000,00 грн. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди 1 044,5 грн. (одна тисяча сорок чотири грн. 50 коп.). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 .В просить рішення суду від 29 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що......... відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040350001146 за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України закрите у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнено останнього від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 12 КК України. ОСОБА_2 обвинувачувався за ч.1 ст. 125 КК України в тому, що 25 травня 2018 року приблизно о 06 год.15 хвилин ОСОБА_1 знаходилася на території Новомосковського центрального ринку за адресою: площа Перемоги 3, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. В цей час ОСОБА_2 , перебуваючи поруч, підійшов до ОСОБА_1 та вчинив сварку, в ході якої у останнього раптово виник злочинний умисел направлений на умисне тілесне ушкодження ОСОБА_1 , реалізуючи який, тобто 25 травня 2018 року приблизно о 06 годині 15 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на території Новомосковського центрального ринку за вищезазначеною адресою, діючи умисно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов ззаду до ОСОБА_1 , схопив останню за шию двома руками та почав здавлювати, чим спричинив ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді забиття м`яких тканин правої бічної поверхні шиї, після чого з місця скоєння злочину пішов. Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 не заперечував того, що саме він спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження при відповідних обставинах. Згідно висновку судово-медичного експерта № 264 від 13.06.2018 р., тілесні ушкодження у виді забиття м`яких тканин правої бічної поверхні шиї, виявлені у ОСОБА_1 , за своїм характером відносяться до легкого ступеню тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, та за давністю утворення можуть відповідати даті події, вказаної потерпілою (25.05.2018 р.), що підтверджується даними медичних документів. Згідно висновку експерта № 400/Е від 21.08.2018 р., виявлені у потерпілої ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді забиття м`яких тканин правої бічної поверхні шиї, виявлені у ОСОБА_1 , за своїм характером відносяться до легкого ступеню тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука людини при здавлені м`яких тканин шиї, можливо при механізмі, на який вказує свідок ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту від 14.08.2018 р. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що саме діями ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження позивачу ОСОБА_1 . Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. На підставі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно приписів ст. ст. 1166 ЦК України,

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Враховуючи наявність вини відповідача у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_2 повинен відшкодувати завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення збитки та матеріальну шкоду. Стосовно вимог позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до наступного. У відповідності до ст. 22 ЦК України, 1. особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем в судовому засіданні було доведено понесені витрат, які остання понесла для відновлення свого порушеного права, а саме: -витрати на копіювання документів 52,00 грн.; -придбання та направлення конвертів поштою 36,90 грн. -витрати на обстеження в Бюро СМЕ 166,00 грн.; -оплата запита адвоката 500,00 грн.; -придбання ліків 196,00 грн.; -направлення позову 93,60 грн., а всього на суму 1 044,5 грн. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про відшкодування витрат на проїзд під час досудового розслідування, та під час розгляду судом кримінального провадження з с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області до м. Новомосковськ Дніпропетровської області, та в зворотній бік у розмірі 1 236,00 грн. районний суд обґрунтовано послався на вимоги ст. 138 ЦПК України. Так, відповідно до норм ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів вартості проїзду з с. Піщанка Новомосковського району до м. Новомосковськ, не надано чеків, квитанцій, квитків, які підтверджують понесення зазначених витрат, а тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають. Не додані такі докази і до матеріалів апеляційної скарги. Посилання апелянта на той факт, що під час досудового кримінального провадження було встановлено понесені нею втрати, щодо двох пошкоджених, господарських сумок, пляшок з молоком та інше, також є неспроможними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять протоколів огляду, опису, стану зазначених сумок, кількості зіпсованого молока та його вартості, під час розгляду цивільної справи позивачка клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи не заявляла, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають. Згідно висновку експерта № 24 від 19.02.2021 р., аналізу медичної та судово-медичної документації, позивачці встановлений клінічний діагноз хронічний аутоімунний тиреоідит, який має хронічний діагноз та розвивається впродовж тривалого часу (протягом років). Об`єктивних тілесних ушкоджень, як зовнішніх, так і внутрішніх ушкоджень органів шиї не встановлено, тому, на підставі п. 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 клінічний діагноз хронічний аутоімунний тиреоідит при визначенні ступеню тяжкості в рахунок не сприймається, а тому і позовні вимоги щодо відшкодування понесених витрат на проходження обстеження УЗИ в розмірі 180,00 грн., 98,00 грн., на проведення аналізу крові в розмірі 350,00 грн. також задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та доказів зворотнього не зазначають. Стосовно вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає, що підстав для збільшення розміру, стягненої рішенням суду першої інстанції, моральної шкоди з апеляційної скарги не вбачається. За змістом ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно ч. 3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України). В п. 3 останови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Як роз`яснено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі - постанова Пленуму) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно роз`яснень, наведених у п.9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого повністю погоджується і апеляційний суд правильно встановив обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань позивачки, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи завдану шкоду, та з урахуванням наведеного, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди складає 3000,00 грн. і зазначена сума відшкодування відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань, а також - принципам розумності та справедливості. Доводами апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції, щодо розміру стягнутої моральної шкоди, не спростовані, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін. Таким чином, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, та на правильність постановленого рішення суду не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року постановлено без порушення норм процесуального та матеріального права, та скасуванню не підлягає. За результатами розгляду апеляційної скарги судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В. Свистунова М.М. Пищида