LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823733/277/21

від 23.05.2022 ·

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 травня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 733/277/21 Головуючий у першій інстанції Фетісова Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/12/22 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 23 квітня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Ічня, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів відповідачем за період із січня 2020 року по лютий 2021 року включно, які стягуються на підставі виконавчого листа №733/1027/15-ц, виданого 23.06.2015 року Ічнянським районним судом Чернігівської області, в розмірі 35 508 грн. 70 коп. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.01.2016 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від подружнього життя сторони мають п`ятьох дітей, троє з яких на час розірвання шлюбу були неповнолітніми, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із позивачем. На виконанні в Ічнянському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) перебуває виконавчий лист №733/1027/15-ц, виданий 23.06.2015 року Ічнянським районним судом Чернігівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини доходу боржника щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 04.06.2015 року, і до досягнення дітьми повноліття. Позивач вказувала, що відповідач рішення суду не виконує, аліменти сплачує не в повному обсязі, внаслідок чого у нього станом на лютий 2021 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 35 508 грн. 70 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем. За даних обставин, позивач на підставі статті 196 Сімейного кодексу України просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів відповідачем за період з січня 2020 року по лютий 2021 року, включно, у розмірі 35 508 грн. 70 коп. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.04.2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2020 року по лютий 2021 року, включно, в розмірі 35 508 грн. 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.04.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року ухвалено судом із порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права, із неповним з`ясуванням обставин справи, при цьому, висновки даного рішення суду першої інстанції суперечать дійсним обставинами справи та нормам чинного законодавства. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що він не ухилявся від сплати аліментів, але не міг заробити достатньої суми для сплати аліментів у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів. Апелянт стверджує, що в період, за який утворилась заборгованість, він не завжди був працевлаштований. Доводи апеляційної скарги вказують, що після припинення проживання апелянта із позивачем ОСОБА_1 в 2015 році, вона забрала із домоволодіння апелянта все цінне майно та худобу, що позбавило ОСОБА_2 проводити сплату аліментів у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що майже всі кошти, які отримує ОСОБА_2 на роботі, він віддає в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів, на проживання йому залишається незначна сума. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 проживає із ОСОБА_9 , яка є безробітною, та її чотирма неповнолітніми дітьми, яких необхідно утримувати. При цьому, ОСОБА_9 доходів не має, а тільки отримує допомогу на дітей. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, при цьому, отримував гуманітарну допомогу від громадської організації. Із посиланням на статтю 196 Сімейного кодексу України, апелянт зазначає, що передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені) не за наявності факту виникнення заборгованості, а за ухилення від їх сплати з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду. При цьому, апелянт стверджує, що він не ухилявся від сплати аліментів, а прострочення сплати аліментів виникло з причини його скрутного матеріального стану. Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянского районного суду Чернігівської області від 23.04.021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, без повідомлення (виклику) учасників справи. Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники судового розгляду даної справи отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, в тому числі, і матеріали (копії) виконавчого провадження АСВП №48038395, надані Ічнянським відділом державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.57-74) на запит апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 07.07.2015 року (а.с.9) державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №733/1027/15-ц, виданого 23.06.2015 року Ічнянським районним судом Чернігівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини доходу боржника щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 04.06.2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми), заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 за період з січня 2020 року по лютий 2021 року становить 35 508 грн. 70 коп. (а.с.10). Згідно довідки ПП ВІП-ОТЕЛЬЄР від 23.02.2021 року №ВО000000001 (а.с.41), ОСОБА_2 працює на підприємстві сторожем з 31.05.2019 року. Дохід ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року склав 69 189 грн. 05 коп., утримання - 52 479 грн. 92 коп., сума до виплати 16 709 грн. 13 коп. Матеріали справи містять в собі також ксерокопії довідок (а.с.39,40) щодо доходу відповідача ОСОБА_2 за хронологічні періоди: з 10.12.2018 року по 30.05.2019 року, а також з 31.05.2019 року по 30.09.2019 року. Як вбачається із довідки Громадської організації Київська організація інвалідів, пенсіонерів, учасників бойових дій ІРИДА від 18.04.2021 року (а.с.42), з 2015 року по 2020 рік ОСОБА_2 отримав гуманітарну допомогу у вигляді: меблів, кухонного посуду та кухонного приладдя, білизна, взуття. Було виділено ОСОБА_2 20 000 грн. на придбання домашньої худоби та птиці, також подаровано телевізор Філіпс (новий), мобільний телефон (б/у), ноутбук НР (б/у). Відповідно до акту від 17.12.2019 року (а.с.43), засвідченого секретарем Ічнянської міської ради, за адресою: вул.Шевченка,18, с.Дорогинка Ічнянського району Чернігівської області фактично проживають: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 15.11.2016 року, а ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 05.12.2017 року. Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року про задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що він не ухилявся від сплати аліментів, але не міг заробити достатньої суми для сплати аліментів у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів. Апелянт стверджує, що в період, за який утворилась заборгованість, він не завжди був працевлаштований. Доводи апеляційної скарги вказують, що після припинення проживання апелянта із позивачем ОСОБА_1 в 2015 році, вона забрала із домоволодіння апелянта все цінне майно та худобу, що позбавило ОСОБА_2 проводити сплату аліментів у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що майже всі кошти, які отримує ОСОБА_2 на роботі, він віддає в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів, на проживання йому залишається незначна сума. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 проживає із ОСОБА_9 , яка є безробітною, та її чотирма неповнолітніми дітьми, яких необхідно утримувати. При цьому, ОСОБА_9 доходів не має, а тільки отримує допомогу на дітей. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, при цьому, отримував гуманітарну допомогу від громадської організації. Із посиланням на статтю 196 Сімейного кодексу України, апелянт зазначає, що передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені) не за наявності факту виникнення заборгованості, а за ухилення від їх сплати з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду. При цьому, апелянт стверджує, що він не ухилявся від сплати аліментів, а прострочення сплати аліментів виникло з причини його скрутного матеріального становища. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року, виходячи із наступного. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції прийняв до уваги фактичні обставини справи та норми права, які регламентують спірні правовідносини. При розгляді даної справи по суті судом першої інстанції було враховано приписи статей: 7,141,180; ч.3 статті 181; ч.2 статті 182; ч.4 статті 194; ч.1 статті 196 Сімейного кодексу України, статті 8 Закону України Про охорону дитинства, статті 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей: 3,27 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року). Також судом першої інстанції при розгляді даного спору було прийнято до уваги роз`яснення п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції, відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18. Надаючи оцінку доказам у справі, суд першої інстанції вважав достовірно встановленим, що відповідачу ОСОБА_2 відомо про виконавчий лист, який перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби, проте, як зазначено у розрахунку державного виконавця, заборгованість по сплаті аліментів виникла, оскільки відповідач не в повній мірі сплачував аліменти на утримання трьох дітей. При цьому, сума заборгованості відповідачем не оспорювалась у визначений законом спосіб і термін, і станом на лютий місяць 2021 року становила 35 508 грн. 70 коп. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що відповідач мав можливість сплачувати аліменти відповідно до рішення суду щомісячно у визначному розмірі, однак допустив заборгованість, і за даних обставин, позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені). Відповідно до положень ч.1 статті 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, розмір якої становить 194 231 грн.52 коп. (а.с.1-2), при цьому, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені, необхідно прийняти до уваги довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження (а.с.10), і яка на момент розгляду справи є дійсною, та з якої вбачається, що розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на лютий 2021 року становить 35 508 грн. 70 коп. Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи положення ч.1 статті 196 Сімейного кодексу України відносно того, що розмір пені, який підлягає стягненню, не може бути більшим 100 відсотків заборгованості, суд першої інстанції, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені саме в розмірі 35 508 грн. 70 коп. підлягають задоволенню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки він навмисно не ухилявся від сплати аліментів, але не міг заробити достатньої суми для сплати аліментів у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів. Також апелянт вказує, що він перебуває у скрутному матеріальному стані, його співмешканка ОСОБА_9 є безробітною, має 4 неповнолітніх дітей, і отримує тільки допомогу на дітей. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року, виходячи із наступного. Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року у справі №661/905/19, провадження №61-16670 сво

19. А саме, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 Сімейного Кодексу України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Згідно зі статтею 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 Сімейного кодексу України та частини 1 статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 Сімейного Кодексу України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Таким чином, стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню), відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може грунтуватися на припущеннях. Необхідно зазначити, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В ході розгляду даної справи відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Посилання апелянта на ті обставини, що він не міг заробити достатньої суми для сплати аліментів у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів, а також на те, що його співмешканка ОСОБА_9 є безробітною, є матір`ю 4 неповнолітніх дітей, і отримує тільки допомогу на дітей, не доводить відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для висновку щодо неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді даного спору приписів ч.1,ч.2 статті 196 Сімейного кодексу України. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.04.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин справи, які були досліджені судом. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.04.2021 року необхідно залишити без змін. Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 23.05.2022 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»