Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/23927/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/23927/19 Провадження № 22-ц/4820/767/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Філіпчук О. В., з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2022 року (суддя Козак О. В., повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Дембицька Інна Миколаївна, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Шевцова Ірина Анатоліївна, ОСОБА_5 , про визнання недійсним спадкового договору, скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав і визнання недійсним заповіту. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що її бабі ОСОБА_6 на праві власності належала Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв. м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. 07 травня 2019 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Шевцова І. А. завела спадкову справу. При поданні заяви про прийняття спадщини їй стало відомо, що 25 січня 2019 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Дембицька І. М. зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на належну померлій частину квартири на підставі спадкового договору, укладеного 12 квітня 2017 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 . Крім того, 01 лютого 2018 року спадкодавиця склала заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачу. Під час укладення договору та складення заповіту ОСОБА_6 перебувала у похилому віці, хворіла та була неспроможна розуміти значення своїх дій та керувати ними. Причиною її смерті є захворювання - дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. і церебральний атеросклероз, симптоми яких виключають вільне волевиявлення ОСОБА_6 на вчинення правочинів. Тому позивачка просила визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , посвідчений 12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Дембицькою І. М., зареєстрований в реєстрі за номером 528; скасувати рішення та запис приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Дембицької І. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 січня 2019 року, індексний номер 452652269; визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 01 лютого 2018 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Шевцовою І. А., номер у спадковому реєстрі 61946784, номер в реєстрі нотаріальних дій

35. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2022 року в позові відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі, поданій представником, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 558 від 05 листопада 2020 року є неповним, оскільки експерт не у повній мірі врахував матеріали справи, записи в медичній картці амбулаторної хворої та не врахував показання свідків. На час проведення експертизи експертам не були відомі показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були допитані пізніше у судовому засіданні. Експертом не враховано той факт, що на час смерті сина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_6 не усвідомлювала того, що відбувалось, та не могла викликати працівників поліції, а вже 12 квітня 2017 року уклала спадковий договір. У суді експерт повідомив, що йому не відомо, які Методичні рекомендації необхідно використовувати під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, що свідчить про його некомпетентність і недопустимість та неналежність висновку експертизи як доказу у справі. Свідки зі сторони відповідача надавали суперечливі показання, які не узгоджуються між собою. ОСОБА_3 у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає їх надуманими. У засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав апеляційну скаргу. Відповідач і його представник апеляційну скаргу не визнали. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Треті особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 12 квітня 2017 року ОСОБА_6 - відчужувач та ОСОБА_3 - набувач уклали спадковий договір, відповідно до якого набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно, а саме 1/2 частку квартири під номером АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належить відчужувачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Хмельницької міської адміністрації від 09 червня 1993 року згідно з розпорядженням № 3798 від 09 червня 1993 року, квартира зареєстрована Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 09 червня 1993 року у реєстрову книгу за № 56, р № 9534. Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Дембицькою І. М. і містить відмітку про те, що особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_6 відчужуваної Ѕ частки квартири перевірено (а.с. 34-35, т. 1). 01 лютого 2018 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Шевцовою І. А. Нотаріус у заповіті зазначила, що заповіт нею записаний зі слів ОСОБА_6 , він до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно нею підписаний. Особу ОСОБА_6 встановлено, дієздатність перевірено (а.с. 204, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. За змістом довідки про причину смерті № 10/7 від 18 січня 2017 року причиною її смерті є дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. та церебральний атеросклероз (а.с. 108, 87 т. 1). 07 травня 2019 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Шевцова І. А. завела спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_6 на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 07 травня 2019 року (а.с. 105-106, т. 1). 28 травня 2019 року із заявою про прийняття спадщини звернулася онука померлої ОСОБА_1 (а.с. 9, 107, т. 1). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 1993 року квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (а.с. 36, т. 1). ОСОБА_12 31 жовтня 2008 року відповідно до договору дарування частини квартири відчужив Ѕ частину зазначеної квартири ОСОБА_3 (а.с. 37, 38, т. 1). 29 січня 2019 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Дембицька І. М. на підставі спадкового договору від 12 квітня 2017 року зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 . 23 липня 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 83-84, т. 1). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу вимог частини 2 і 3 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частиною 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (частина 1 статті 1234 ЦК України). На підставі частини 1 статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Частиною 1 статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України). Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України повинна довести, що особа під час укладення правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. За змістом довідки Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» № 1221 від 25 березня 2020 року ОСОБА_6 на обліку не перебувала, психіатричний огляд не проводився (а.с. 245, т. 1). Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 558 від 05 листопада 2020 року ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 розуміла значення своїх дій та могла керувати ними на момент укладання спадкового договору від 12 квітня 2017 року; ОСОБА_6 з урахуванням стану її здоров`я розуміла значення своїх дій та могла керувати ними на момент посвідчення заповіту 01 лютого 2018 року (а.с. 161-167, т. 2). Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок проведеної у справі експертизи є неповним, оскільки не враховані записи в медичній картці амбулаторної хворої і показання свідків, не заслуговує на увагу. Експерт ОСОБА_13 у суді першої інстанції пояснив, що при проведенні експертизи враховано насамперед дані медичної документації, у якій відсутні відомості про зміни у психічному стані ОСОБА_6 , а також наявні у справі пояснення свідків. Зазначені у медичній картці тимчасові зміни характерні для зловживання алкоголем. Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 08 травня 2018 року № 865 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції україни 14 червня 2018 року за № 719/32171 достатність даних для проведення експертизи визначає експерт і він вправі за необхідності подавати клопотання про надання додаткових матеріалів. Безпідставним є твердження позивачки про некомпетентність експерта ОСОБА_13 , який має стаж експертної роботи понад 17 років і на підставі наказу МОЗ України від 11 травня 2018 року йому видано свідоцтво про присвоєння кваліфікації судово-психіатричного експерта першого кваліфікаційного класу. Судово-психіатрична експертиза у справі проведена особами, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 10 Закону України «Про судову експертизу». З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недопустимість та неналежність висновку експертизи як доказу у справі. На спростування висновку експертизи позивачка доказів не надала. Він узгоджується з іншими дослідженими судом доказами. Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_6 на час укладення спадкового договору та складення заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. На підставі частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у суді першої інстанції достовірно не підтверджують те, що на час вчинення правочинів ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, показання свідків не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження позовних вимог. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України). З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову, які фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта