Ухвала КЦС ВС № 442/7551/18

Ухвала 24 травня 2022 року м. Київ справа № 442/7551/18-ц провадження № 61-276св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про розірвання договору, припинення сервітуту та знесення каналізаційного колектора. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 квітня 2014 року № 19868883, внесена 27 березня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і відповідно до Витягу про реєстрацію права власності від 02 квітня 2014 року, реєстраційний № 328638046106, кадастровий номер 4610600000:01:002:0233, належить йому на праві приватної власності. Вказує, що предметом цього сервітуту є право проходу та проїзду будь-яким транспортом сервітуарія по цій ділянці до 12 квітня 2064 року. Права сервітуарія були потрібні йому для більш ширшого (у зв`язку з будівництвом нерухомого майна) доступу до його земельної ділянки. Збудувавши на своїй земельній ділянці житлові будинки (котеджі), відповідач продав їх разом із поділеною відповідно своєю земельною ділянкою. Водночас у процесі будівництва відповідачем встановлено на його земельній ділянці каналізаційний колектор, чим порушено умови пункту 1.4 договору, згідно з яким сервітуарію надається право користування земельною ділянкою виключно для цілей та в порядку, передбаченому договором і заборонено її використання в інший спосіб. Власниками земельної ділянки відповідача стали інші особи, а тому у користуванні таким сервітутом у відповідача відпала потреба. Вважає, що договір повинен бути розірваним, сервітут припиненим, а каналізаційний колектор знесеним. Посилаючись на викладене, позивач просив договір, укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про встановлення сервітуту на користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4610600000:01:002:0233, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розірвати; дію сервітуту, встановленого договором від 15 квітня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , припинити; каналізаційний колектор, збудований на земельній ділянці, - знести як самочинне будівництво за рахунок ОСОБА_2 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2019року у складі судді Крамар О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір, укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про встановлення сервітуту на користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4610600000:01:002:0233, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено дію сервітуту, встановленого укладеним сторонами договором від 15 квітня 2015 року. Ухвалено знести за рахунок ОСОБА_2 , як самочинне будівництво, каналізаційний колектор, збудований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сервітуарій на спірній земельній ділянці встановив каналізаційний колектор без відома та згоди власника цієї земельної ділянки, чим порушив істотну умову договору, а отже, договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці необхідно розірвати. Підставою для отримання сервітуту відповідачем було збільшення можливості доступу відповідача до своєї земельної ділянки, яка розташована і межує із земельною ділянкою позивача. Проте відповідач продав свою ділянку та нерухоме майно іншим особам, що також не заперечується сторонами. Сервітуарій проживає у м. Києві, ділянкою не користується і не може користуватися, оскільки вона є власністю третіх осіб, з чого слідує, що у сервітуарія відпала потреба у такому сервітуті, оскільки відпала (припинилася) обставина, яка була підставою для його встановлення. Відповідач збудував споруду (каналізаційний колектор) на земельній ділянці позивача без його згоди, а значить без її надання (відведення) для цієї мети. Жодних цивільно-правових договорів з цього приводу між позивачем та відповідачем не укладалося, тому таке будівництво є самочинним. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду беззаперечних та достатніх доказів про те, що підстави встановлення сервітуту припинились, або використання відповідачем земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки позивачем за цільовим призначенням. Крім того, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи. Відповідач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:002:0258, розташованої на АДРЕСА_1 . Доступ до земельної ділянки неможливий інакшим способом, окрім як через земельну ділянку позивача, яка є предметом договору встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці. Скасування сервітуту призведе до того, що мешканці АДРЕСА_1 будуть позбавлені можливості доступу до власного житла, оскільки іншого виходу та проїзду не існує. Знесення каналізаційного колектора призведе до того, що житлові котеджі втратять своє значення як житло. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 127/1417/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 539/1509/20. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо одночасного застосування норми права, які регулюють підстави припинення сервітуту, та норми права, які регулюють питання про розірвання договору. У травні 2022 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що у справі є лише фотографії, які неможливо прив`язати до місцевості та з яких неможливо зробити висновок, яка саме земельна ділянка на ній зображена та топографічне знімання з якого не можна зробити жодного висновку про зображені на ньому об`єкти. Ні відповідач ні будь-які інші особи не здійснювали прокладання каналізації на земельній ділянці, що є предметом сервітуту. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 25 квітня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про розірвання договору, припинення сервітуту та знесення каналізаційного колектора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року призначити до судового розгляду на 01 червня 2022 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний