Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/3869/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року м. Черкаси Справа № 712/3869/20 Провадження № 22-ц/821/630/22 категорія: 302050000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., секретаря: Захарченко А. Д., учасники справи: позивач - Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2022 року у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання незаконним і скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з припиненням її державної реєстрації, у складі головуючої судді Романенко В. А., повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся в суд із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання незаконним і скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з припиненням її державної реєстрації. Позов мотивовано тим, що Черкаською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу офіційного порталу Черкаської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за електронною адресою http://www.rada.cherkassy.ua в базі нормативних документів Черкаської міської ради (відповідач 1) виявлено прийняття Черкаською міською радою рішення № 2-5224 від 02.10.2019 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)», яка має містобудівні обмеження. Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного рішення ОСОБА_1 (відповідач 2) затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:007:0042). Одночасно було встановлено, що згідно з документацією із землеустрою та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № 96187-3 від 05.12.2018 та № 32232-3 від 11.05.2019 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані з її розміщенням в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ»). Як наслідок, за результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міської ради було винесено проект рішення № 4382-8-з «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)». Однак, органом місцевого самоврядування, незважаючи на наявні містобудівні обмеження, прийнято рішення про надання вказаної земельної ділянки у приватну власність. З метою набуття права власності на дану земельну ділянку, Державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л. М. 06.11.2019 прийнято рішення, індексний номер: 49551674 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:007:0042, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 34027783 від 04.11.2019. Вважає, що рішення Черкаської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у судовому порядку, з огляду на наступні обставини. Відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.11.2011 № 3-505, на вищевказаній ділянці передбачені зелені насадження загального користування (підтверджується фрагментом генерального плану м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради). Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2015 № 2-513, спірна земельна ділянка належить до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради). Висновком начальника Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 11.05.2019 за № 32232-з ОСОБА_1 вказано на відповідні обмеження містобудівного характеру. Крім того, у даному висновку зазначено, що останній набирає чинності з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради про затвердження змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), за умови зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , з зелених насаджень загального користування на садибну житлову забудову. Тому, на думку позивача, спірне рішення № 2-5224 від 02.10.2019 прийнято без позитивного висновку виконавчого органу Черкаської міської ради у сфері містобудування та архітектури. Крім того, за даними Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (довідка від 28.12.2018 № 97-23-0.222-5673/180-18) встановлено, що за останніми відомостями з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 31.12.2015), спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 ), площею 0,1 га належить до земель зелених насаджень загального користування. Спірним рішенням Черкаської міської ради № 2-5224 від 02.10.2019 здійснено зміну функціональних можливостей використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової забудови, а тому останнє прийнято всупереч чинної містобудівної документації м. Черкаси. Отже, вказане рішення Черкаської міської ради прийнято всупереч чинного законодавства України та містобудівної документації по м. Черкаси. Зазначає, що законність прийнятого рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 за номерами 2-5224, згідно запиту Черкаської місцевої прокуратури від 10.12.2019 за № 161-15440 вих.19, стала предметом документальної перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом у сфері земельних відносин вказано на порушення Черкаською міською радою вимог ст. 83 та ст. 186-1 Земельного кодексу України. Зокрема, було зауважено про неможливість передачі у приватну власність земель комунальної форми власності за рахунок земель загального користування та в розріз діючій містобудівній документації. Як наслідок, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області на адресу Черкаської міської ради 28.01.2020 внесено клопотання за № 4-ДК/0004/КВ/06/01/-20 про недотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства під час прийняття спірного рішення, яке, за повідомленням органу державного контролю від 01.04.2020, залишилось міською радою без задоволення. З огляду на викладене вище, рішення Черкаської міської ради № 2-5224 від 02.10.2019 суперечить вимогам ст. ст. 17, 18, 21, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. ст. 83, 186-1 Земельного кодексу України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку. Вказує, що спірне рішення Черкаської міської ради № 2-5244 від 02.10.2019 є особливим видом правочину, яке було реалізовано шляхом реєстрації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7110136700:02:007:0042, тому є необхідність застосувати наслідки його недійсності, що полягає, у тому числі, у скасуванні запису про право власності на вказану ділянку, яка за ним зареєстрована. Як наслідок, підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку запис про державну реєстрацію права власності від 04.11.2019 за № 34027783 на земельну ділянку під кадастровим № 7110136700:02:007:0042, прийнятого на підставі рішення державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л. М. від 06.11.2019 під індексним номером 49551674. Щодо права на подачу позову прокуратурою зазначено, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування, які не стосуються земель сільськогосподарського призначення. За змістом п. 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду виключно з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічними повноваженнями на звернення до суду саме з такими категоріями позовів наділене також і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області. Закріплені в указаних Положеннях повноваження Держгеокадастру України та Держгеокадастру у Черкаській області на звернення до суду лише з такими категоріями позовів повністю узгоджуються з приписами ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якими передбачено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на звернення до суду виключно з такими позовами. З метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру Черкаською місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (як органу державного контролю у сфері земельних відносин) 26.03.2020 скеровано лист, за результатами розгляду якого, 01.04.2020 місцеву прокуратуру повідомлено, що Черкаською міською радою клопотання органу контролю щодо усунення виявлених порушень під час прийняття спірного рішення № 2-5224 від 02.10.2019 залишилось органом місцевого самоврядування без задоволення. Вказане рішення Черкаської міської ради у судовому порядку оскаржуватись не буде, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не має для цього належних законодавчих повноважень. Як наслідок, вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган державного контролю у сфері земельних відносин, реалізуючи контрольні функції не в змозі забезпечити належний захист інтересів держави, шляхом скерування до суду відповідного позову в межах заявленого предмету спору, про що Черкаську місцеву прокуратуру повідомлено листом від 01.04.2020 під № 10-23-0.1-483/90-20. Однак, з огляду на той факт, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у спірних правовідносинах наділене повноваженнями органу контролю, яким було проведено відповідну документальну перевірку додержання вимог земельного законодавства під час розпорядження землею комунальної форми власності, - прокурор, в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не може звертатись до суду з даним позовом в інтересах держави в якості самостійного позивача, а має обґрунтувати саме підстави неможливості захисту державних інтересів уповноваженим Державою суб`єктом (субсидіарна роль прокурора). За матеріалами справи установлено, що спірна земельна ділянка передана Черкаською міською радою у приватну власність для індивідуальної житлової забудови з порушенням вимог чинного земельного та містобудівного законодавства за рахунок земель зелених насаджень загального користування, що мають перебувати у загальному користуванні територіальної громади м. Черкаси та не можуть передаватись у приватну власність. Отже, пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права територіальної громади м. Черкаси на належне розпорядження землями комунальної форми власності, інститут якого закріплений Державою на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями загального користування представникам всієї територіальної громади. Разом з тим вбачається, що підставами для скерування даного позову до суду про скасування спірного рішення Черкаської міської ради та набутих на його підставі особою прав, в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є неспроможність органу контролю та органу місцевого самоврядування захистити встановлений Державою інститут, яким закріплено порядок розпорядження та користування комунальними землями загального користування в інтересах всієї територіальної громади, через судові інстанції або у досудовому порядку. В межах заявленого предмету спору, як Черкаська міська рада так і первинний набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 могли і усвідомлювали, що вказана ділянка надається з порушенням чинного земельного та містобудівного законодавства, а тому її набувач (відповідач - 2) не міг розраховувати на законне набуття такого наділу у власність. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно. Як наслідок, ОСОБА_1 , отримуючи спірну земельну ділянку під індивідуальну житлову забудову за рахунок земель зелених насаджень загального користування, отримав від розпорядника земель - Черкаської міської ради незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки землі загального користування не можуть передаватись у приватну власність. Про наявність підстав для представництва інтересів держави Україна листом від 16.04.2020 органами прокуратури повідомлено Черкаську міську раду, як представника територіальної громади міста Черкаси, та Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган державного контролю. Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-5224 від 02.10.2019 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)». Визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 04.11.2019 під № 34027783 на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:007:0042) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , припинивши за ним набуте право приватної власності на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що згідно із змінами до генерального плану міста від 13.05.2021, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:007:0042 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку. Отже, хоча на момент відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не було прийнято рішення щодо актуалізації земельної ділянки, проте на момент розгляду справи таке рішення було прийнято, а тому суд вважає, що відчуження земельної ділянки відбулося правомірно. Тобто, у даному випадку державна реєстрація права власності від 27.04.2021 під № 41718618 на земельну ділянку загальною площею 0, 1 га (кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:02:007:0042) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 відбулася згідно законодавства України, оскільки не порушує інтереси ні позивача, ні Черкаської міської ради. Суд першої інстанції також зазначив, що вирішення спору за відсутності усіх належних відповідачів є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. На момент розгляду справи було встановлено, що спірна земельна ділянка спочатку ОСОБА_1 була відчужена ОСОБА_2 , в подальшому, зі слів представника ОСОБА_2 , земельна ділянка була відчужена ОСОБА_3 . Тому, враховуючи, що позивач не звертався з клопотанням про залучення до даної справи в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та виходячи з положень ст. 387, ст. 388 ЦК України, якими встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, суд констатував, що позов пред`явлено не до всіх власників, які були та є на даний момент. Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, беручи до уваги рішення Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5 318, місцевий суд дійшов висновку про відсутність порушення права позивача та про відмову в задоволенні заявлених ним позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 12 березня 2022 року, Черкаська обласна прокуратура, вважаючи, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 01 жовтня 2019 року № 2-5224 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка на час прийняття оспорюваного рішення не могла бути передана Черкаською міською радою ОСОБА_1 з метою її житлової та громадської забудови, оскільки остання не відповідала чинній на той час містобудівній документації м. Черкаси, а саме Генеральному плану м. Черкаси, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505 та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513. За наявності вказаних містобудівних обмежень містобудівного характеру, відведена ОСОБА_1 земельна ділянка по АДРЕСА_2 не могла використовуватись за визначеним цільовим призначенням як «землі житлової та громадської забудови», оскільки за таких обставин в межах усієї площі земельної ділянки заборонено ведення житлового будівництва. Вказані норми права судом першої інстанції були залишені без уваги. Щодо актуалізації Генерального плану м. Черкаси, то вважає, що суд повинен виходити з оцінки дій органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення. Зазначає, що даний спір, порушує інтереси територіальної громади м. Черкаси, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність неналежного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. 04 квітня 2022 року Черкаською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури. Зазначає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 січня 2022 року є законним та обґрунтованим, ухваленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують аргументів суду першої інстанції. Крім того, вважає, що прокурором в суді першої інстанції не було надано належних та допустимих доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки не може змінюватися органом місцевого самоврядування. 13 квітня 2022 року представник ОСОБА_2 адвокат Прядка В. М. подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 січня 2022 року залишити без змін. Стягнути із позивачів на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводи, на які посилається скаржник, не заслуговують на увагу. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідності до змін до Генерального плану міста, спірна земельна ділянка відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку і хоч на момент відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не було прийнято рішення щодо актуалізації земельної ділянки, проте на момент розгляду справи таке рішення було прийнято, а тому суд вважає, що відчуження земельної ділянки відбулося правомірно. Крім того, судом вірно зазначено, що саме Черкаська міська рада приймає рішення про передачу земельних ділянок фізичним та юридичним особам з метою приватизації в межах норм визначених законодавством. 29 квітня 2022 року ОСОБА_1 також подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.01.2022 залишити без змін. Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції зазначив, що хоча на момент відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не було прийнято рішення щодо актуалізації земельної ділянки, проте на момент розгляду справи таке рішення було прийнято, а тому вважає, що відчуження земельної ділянки відбулося правомірно. Вважає, що суд першої інстанції належним чином та вірно встановив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку у своєму рішенні від 31 січня 2022 року. Фактичні обставини справи Рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 № 2-5224 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)», передано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га. (кадастровий номер 7110136700:02:007:0042) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 17). Відповідно до документації із землеустрою та висновку управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № 96187-з від 05.12.2018 на вказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані із розміщенням земельної ділянки в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ»). Також даним рішенням зазначену земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (код КВЦПЗ - 02.01). За результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міської ради було винесено проект рішення № 4382-8-з «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)» (т. 1 а.с. 18). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.04.2020 № 207033132, державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л. М. 06.11.2019 прийнято рішення, індексний номер: 49551674 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:007:0042, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 34027783 від 04.11.2019 (т. 1 а.с. 21). На підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі № 1-331 від 27 квітня 2021 року, земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:007:0042 була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2021 № 262495169 (т. 1 а.с. 215-218). В подальшому земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:007:0042 була відчужена ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.11.2011 № 3-505, на вищевказаній ділянці передбачені зелені насадження загального користування (підтверджується фрагментом генерального плану м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради) (т. 1 а. с. 27-28). У відповідності до довідки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 97-23-0.222-5673/180-18 від 28.12.2018 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 31.12.2015 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 ) землі не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів (площа вказана згідно поданих графічних матеріалів); Код КВЦПЗ код обмеження « »; загальна площа земель, га 0,1000; забудовані землі землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі зелені насадження загального користування. В розділі «В тому числі в зоні дії обмеження (обтяжень) та сервітутів» відсутні будь-які відмітки (т. 1 а.с. 30). Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, спірна земельна ділянка належить до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради) (т. 1 а. с. 27, 29). З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.12.2019 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:02:007:0042, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 34). В той же час, відповідно до довідки Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28.12.2018 № 97-23-0.222-5673/180-18, за останніми відомостями з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 31.12.2015), спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 ), площею 0,1 га належить до земель зелених насаджень загального користування (т.1 а.с. 30). Згідно висновку начальника Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 11.05.2019 за № 32232-з, генеральний план міста затверджений рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 передбачена територія зелених насаджень загального користування. ОСОБА_1 вказано на відповідні обмеження містобудівного характеру. Разом з тим, у даному висновку зазначено, що Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради за результатами конкурсних торгів замовив розроблення проекту містобудівної документації Внесення змін до генерального плану міста Черкаси, за яким земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до садибної житлової забудови. Останній набирає чинності з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради про затвердження змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), за умови зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26). Листом від 10.12.2019 Черкаська місцева прокуратура зверталася до виконувача обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру У Черкаській області Кисіля А. М. в якому просила провести документальну перевірку та надати оцінку прийнятим Черкаською міською радою рішенням № 2-3946 від 31.01.2019; № 2-4269 від 21.03.2019; № № 2-5224, 2-5265, 2 5166 від 02.10.2019 про передачу земельних ділянок у власність та під № № 2-3976, 2-4011; 204013 від 31.01.2019 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які мають містобудівні обмеження щодо подальшої їх житлової забудови (т. 1 а.с. 22). З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:02:007:0042 від 08.05.2020 вбачається, що цільове призначення вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 61). Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), яким, вирішено наступне: затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», розроблену ТОВ «Інститут Харківпроект»; внесено зміни до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням від 29.12.2011 № 3-505 «Про затвердження Генерального плану міста Черкаси» згідно з містобудівною документацією, затвердженого пунктом 1 цього рішення; встановлено, що після набрання чинності цим рішенням, застосуванню підлягають положення Генерального плану міста Черкаси з урахуванням внесених змін (актуалізації); зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513 «Про затвердження Плану зонування території міста Черкаси», в частині, що суперечить внесеним змінам до Генерального плану міста (т. 1 а.с. 210-211). Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону відповідає. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`зків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18(провадження № 12-245гс18 ). У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18(провадження № 14-36цс19). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1 ЗУ «Про прокуратуру»). У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру»). Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (п. 76)). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)). Згідно з ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 та ч. 5 ст. 56 ЦПК України). Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)). Верховний Суд у постанові від 01 червня 2021 року, у справі № 925/929/19, дійшов висновку, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Обґрунтовуючи своє право на звернення в суд з позовом, прокурор зазначав, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у спірних правовідносинах наділене повноваженнями органу контролю, яким було проведено відповідну документальну перевірку додержання вимог земельного законодавства під час розпорядження землею комунальної форми власності, проте дій щодо скасування оскаржуваного рішення міської ради не вчинив. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган державного контролю у сфері земельних відносин, у відповідь на звернення прокурора повідомив, що не в змозі забезпечити належний захист інтересів держави, шляхом скерування до суду відповідного позову в межах заявленого предмету спору, що підтверджується листом від 01.04.2020 під № 10-23-0.1-483/90-20. Про наявність підстав для представництва інтересів держави Україна листом від 16.04.2020 органами прокуратури також повідомлено Черкаську міську раду, як представника територіальної громади міста Черкаси та Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган державного контролю. Крім того, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що звернення в суд з окресленим позовом, фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно. Наряду з цим, 16 липня 2020 року Черкаською місцевою прокуратурою подано заяву щодо продовження розгляду справи з прокурором в статусі самостійного позивача в інтересах Держави в особі територіальної громади міста Черкаси та просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права територіальної громади м. Черкаси на належне розпорядження землями комунальної форми власності, інститут якого закріплений Державою на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями загального користування представникам всієї територіальної громади. У зв`язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у справі відповідачем, Черкаська місцева прокуратура звертається до суду за захистом державних інтересів фактично в особі територіальної громади м. Черкаси, яка охоплює невизначене коло осіб. Проте, також зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області правомірно визначено прокурором позивачем у даній справі, оскільки даний орган є уповноваженим органом державної влади, який здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, в частині дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі землі у власність та надання в користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Черкаською місцевою прокуратурою у цій справі є обґрунтованим і узгоджується з нормами ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст.

23. ЗУ «Про прокуратуру». Перевіряючи наявність порушеного права позивача в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права. Вимоги про визнання незаконним та скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що оскаржуване рішення міської ради в частині передачі у власність спірної земельної ділянки відповідачем 1 порушує його права та інтереси. Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що зокрема земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.ч. 1, 2 ст. 18, ст. 19 ЗК України). Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо), на чому, зокрема, наголошує позивач у позовній заяві, пославшись на п. а) ч. 4 ст. 83 ЗК України. Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 та ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади та здійснюють повноваження власника майна. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Згідно зі ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 № 2-5224 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)», передано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:007:0042) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с. 17). Також даним рішенням зазначену земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (код КВЦПЗ - 02.01). Так, правовими підставами заявленого позову є набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з порушенням Генерального плану м. Черкаси та містобудівних обмежень. Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Статтею 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. У ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено термін «генеральний план населеного пункту», це зокрема містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. У той же час «містобудівна документація» це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 вищезазначеного Закону інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. Статтею 5 цього Закону визначено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Частиною 1 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Відповідно до положень ст. 17 вказаного вище Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Відповідно до ст. ст. 25, 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Отже, відповідно до наведених положень Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи передбачена можливість передачі спірної земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд містобудівною документацією, зокрема, генеральним планом м. Черкаси. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Генеральний план м. Черкаси від 29.11.2011 № 3-505, за місцезнаходженням спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7110136700:02:007:0042), фіксує, що спірна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (підтверджується фрагментом генерального плану м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради) (т. 1 а. с. 27-28). Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, спірна земельна ділянка належить до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради) (т. 1 а. с. 27, 29). Водночас на час винесення оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка у відповідності до державної статистичної звітності наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області станом на 31.12.2015 відносилась до земель не наданих у власність або постійне користування, в розрізі угідь зелені насадження загального користування, Код КВЦПЗ код обмеження « », в розділі «В тому числі в зоні дії обмеження (обтяжень) та сервітутів» відсутні будь-які відмітки що стверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 97-23-0.222-5673/180-18 від 28.12.2018 (т. 1 а.с. 30). Позивачем не надано доказів того, що відомості щодо обмеження у використанні спірної земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру на підставі генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням від 29.12.2011 № 3-505. Разом з тим, рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), яким зокрема, внесено зміни до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням від 29.12.2011 № 3-505 «Про затвердження Генерального плану міста Черкаси» згідно з містобудівною документацією, затвердженою пунктом 1 цього рішення; встановлено, що після набрання чинності цим рішенням, застосуванню підлягають положення Генерального плану міста Черкаси з урахуванням внесених змін (актуалізації); зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513 «Про затвердження Плану зонування території міста Черкаси», в частині, що суперечить внесеним змінам до Генерального плану міста (т.1 а.с. 210-211). Отже, суд апеляційної інстанції встановивши викладене та врахувавши те, що на момент розгляду справи внесені відповідні зміни до Генерального плану м. Черкаси, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси позивача у даній справі. На ряду з цим, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи спірну земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 було відчужено спочатку ОСОБА_2 , в подальшому, ОСОБА_3 . Тобто, у даній справі, прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів, із обґрунтованими доводами, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення таких співвідповідачів, не заявляв. Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) вказано про те, що суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі№ 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Суд першої інстанції встановивши, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 неодноразово була відчужена, врахувавши те, що позивач клопотань про залучення до участі у справі нових власників, як співвідповідачів в суді першої інстанції не заявляв, дійшов вірного висновку про вирішення спору за визначеного позивачем суб`єктного складу. Отже, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах визначеного позивачем суб`єктного складу, заявлених позовних вимог та доказів наданих в їх підтвердження, врахувавши рішення Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5 318, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення права позивача та, як наслідок, про відмову в задоволенні заявлених ним позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів про те, яким чином порушено саме його право, з урахуванням приведеного рішення Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5

318. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Л. В. Нерушак