Ухвала КЦС ВС № 607/10924/21

Ухвала 23 травня 2022 року м. Київ справа № 607/10924/21 провадження № 61-4353ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача в її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період з вересня 2020 року по червень 2021 року в сумі 149 154 грн, а також стягнути додаткові витрати на лікування неповнолітній дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 8184 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дітей задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 8184 грн коштів, зумовлених додатковими витратами на дітей. Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2020 року по 01 червня 2021 року у розмірі 80000 грн. У решті вимог, відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року в частині стягнення пені за несплату аліментів змінено. Зменшено суму стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 із 80000 грн до 74080 гривень. В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року залишено без змін. Роз`яснено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статтею 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 квітня 2022 року. 11 травня 2022 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дітей відмовити повністю. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову в цій справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дітей, а тому зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних і окремого визнання її такою не потребує. Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьоїстатті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дітей. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов