Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/374/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" травня 2022 р. Справа №914/374/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя О.В. Зварич судді В.М. Гриців І.Б. Малех, секретар судового засідання М.С. Кіра, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Захід» за № 1-43 від 12.11.2021 року (вх. № 01-05/3809/21 від 16.11.2021 року) на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2021 року (суддя С.Б. Кітаєва; повний текст рішення складено 08.10.2021 року) у справі № 914/374/21 за позовом: Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі Дрогобицька міська рада) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Захід» (надалі ТзОВ «Прайд Захід») про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, за участю: від позивача: Галамага Н.М. (самопредставництво юридичної особи); Костик Г.С. (самопредставництво юридичної особи); від відповідача: Сисин С.В. адвокат (ордер серія ВС № 1118270 від 06.01.2022 року), ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву та пояснень учасників справи 12.02.2021 року Дрогобицька міська рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Прайд Захід» про розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року та зобов`язання відповідача, після розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року повернути позивачеві у десятиденний термін земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому її одержано в оренду (з врахуванням письмових доповнень до позовної заяви та заяви про зміну підстав позову) (а.с.1-6, 100-103, т.1; 46-49, т.2). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором оренди землі від 01.10.2018 року в частині строків та розміру внесення орендної плати та самовільно змінив функції використання земельної ділянки (її частини), що є достатньою підставою для розірвання спірного договору відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6452/21 від 17.03.2021 року) та в письмових поясненнях (вх. № 12753/21 від 31.05.2021 року) заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що до моменту отримання позовної заяви від Дрогобицької міської ради та на час відкриття провадження у справі (01.03.2021 року) заборгованість по сплаті орендної плати сплачена. Зауважив, що в період з лютого місяця 2020 року по грудень місяць 2020 року не сплачував орендної плати у зв`язку з форс-мажорними обставинами (запроваджений всеукраїнський карантин). На переконання відповідача, позивач не довів, що простроченням виконання зобов`язань по сплаті орендної плати за договором йому завдано шкоди, а також у чому полягає значна міра позбавлення того, на що позивач розраховував при укладенні договору. Позивач не обґрунтував правових підстав можливості дострокового розірвання спірного договору у зв`язку із зміною відповідачем функцій використання земельної ділянки (її частини). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2021 року у справі №914/374/21 (суддя С.Б. Кітаєва) задоволено позов Дрогобицької міської ради. Розірвано договір оренди землі від 01.10.2018 року, укладений між ТзОВ «Прайд Захід» та Дрогобицькою міською радою. Зобов`язано ТзОВ «Прайд Захід» повернути Дрогобицькій міській раді земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у м.Дрогобич на вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому її одержано в оренду. Стягнуто з ТзОВ «Прайд Захід» на користь Дрогобицької міської ради 4540,00 грн. судового збору. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач допустив протермінування сплати орендної плати більше 6 з половиною місяців. Після звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, відповідач погасив заборгованість з орендної плати. Суд врахував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору). Враховуючи те, що відповідач не сплачував орендної плати за користування земельною ділянкою протягом більше 6 місяців, погасив заборгованість після звернення позивача з позовом до суду, господарський суд дійшов висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні спірного договору. Суд врахував, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині внесення орендних платежів, з огляду на положення чинного законодавства та умов пункту 13.3 спірного договору, є підставою для розірвання договору. Стосовно зазначеної позивачем ще однієї підстави розірвання договору оренди землі самовільної зміни відповідачем функцій використання землі (її частини), суд зазначив, що позивач не довів факт порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, вчинення дій, які б свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням, ніж землі промисловості. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом підстав для розірвання спірного договору з підстав нецільового використання землі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2021 року у справі №914/374/21, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник вважає рішення місцевого господарського суду прийнятим при неповному з`ясванні та неправильній оцінці обставин справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд обгрунтовано та правомірно не врахував зазначеної позивачем підстави для розірвання спірного договору, а саме самовільної зміни орендарем функцій використання землі (її частини). Поряд з цим, не погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року, у зв`язку з систематичним порушенням орендарем умов договору в частині внесення орендних платежів. Покликається на те, що суд не врахував його доводів та аргументів про причини несплати орендної плати упродовж 2020 року. Звертає увагу на те, що на час відкриття провадження у даній справі (01.03.2021 року) Товариство погасило заборгованість по сплаті орендної плати за спірним договором. Причиною несвоєчасної сплати орендної плати було настання форс-мажорних обставин, що призвело до неможливості здійснення статутної діяльності та фактичного припинення діяльності Товариства, і такі обставини викликані, перш за все, встановленим на території України карантином. Після завершення форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Товариством своїх зобов`язань, заборгованість по орендній платі була сплачена. На думку відповідача, наведені обставини є підставою для звільнення Товариства від відповідальності за порушення умов договору оренди та підставою для відмови в задоволенні позову про розірвання спірного договору. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Вважає, правомірним висновок суду про задоволення позовних вимог та розірвання договору у зв`язку з систематичною та несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2021 року у справі №914/374/21, апеляційну скаргу ТзОВ «Прайд Захід» без задоволення. Розгляд клопотання Скаржник в апеляційній скарзі (вх. № 01-05/3809/21 від 16.11.2021 року) та в письмових додаткових поясненнях заявив клопотання про врахування судом апеляційної інстанції при розгляді справи та приєднання до матеріалів справи нових доказів: копій сертифікату від 28.10.2021 року №4600-21-0843 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); Інформаційної довідки №277456391 від 30.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових будівель від 30.05.2017, договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових будівель від 29.05.2021, укладених ТзОВ «Скеля-1» та ТзОВ «Прайд Захід»; протоколу засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 15.07.2016, листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 05.12.2016 № 3-32/10910; листа ТзОВ «Скеля-1» від 04.07.2016 № 01/07, листа ТзОВ «Скеля-1» від 21.11.2016 №01/11; технічного висновку про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі кондитерського цеху літ. «Д-2» (додаток до листа від 04.07.2016 № 01/07); адвокатського запиту від 29.12.2021; листа Дрогобицької міської ради від 05.01.2022 № 3-35/37 з усіма додатками. Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, враховуючи таке. Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні учасником справи, зокрема, відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи (у даному випадку - відповідач) повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідач не повідомив про причини, які унеможливили подання цих доказів до суду першої інстанції та об`єктивно не залежали від нього, що виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про приєднання зазначених доказів на стадії апеляційного провадження у справі. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі. Представники позивача просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення. Обставини справи Як видно із наявних у справі копій документів, 30.05.2017 року ТзОВ «Прайд-Захід» зареєструвало право приватної власності (спільна часткова, розмір частки Ѕ) на об`єкт нерухомого майна нежитлові будівлі, загальною площею 2355,8 кв.м за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Стрийська, 32, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 249703671 від 24.03.2021 року (а.с. 84-86, т.2). 05.09.2018 року Дрогобицька міська рада прийняла рішення № 1349 про надання в оренду ТзОВ «Прайд-Захід» земельної ділянки на вул. Стрийській, 32, площею 7882 кв.м, кадастровий номер 4610600000:01:018:0319, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, строком на три роки (п.2.10 рішення) (а.с.49, т.1) 01.10.2018 року між Дрогобицькою міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Прайд-Захід» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) (а.с.47-48, т.1). У відповідності до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7882 кв.м у тому числі : забудовані землі 1736 кв.м, інші 0,6146 кв.м. В пункті 2.2 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі, які належать орендарю на праві власності, а також інші об`єкти інфраструктури по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Згідно з п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5981255,70 грн. Недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено. Інші особливості об`єкта, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні (п.п. 2.4, 2.5 договору). За умовами п. 3.1 договір укладено строком на три роки. У відповідності до п. 4.1, 4.3, 4.6 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 19937, 51 грн. в місяць. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа наступного місяця за звітнім на бюджетний рахунок Дрогобицької міської ради. Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. В розділі 5 договору передбачено умови використання земельної ділянки. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Цільове призначення земельної ділянки землі промисловості. Умови збереження стану об`єкта оренди: орендарю забороняється самовільна забудова земельної ділянки; орендар здійснює раціональну організацію території, захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування, забезпечує знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов`язаних з порушенням земель (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору). В пункті 6.2 договору, інші умови передачі земельної ділянки в оренду, передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до п.6.3 договору об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. В розділі 7 договору сторони погодили умови повернення земельної ділянки. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві у десятиденний термін земельну ділянку у стані , не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 договору). Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно договору оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний проводити зміну цільового призначення земельної ділянки згідно з чинним законодавством; своєчасно вносити орендну плату відповідно до умов договору (п.п. «в», «г» п. 10.2 договору). Згідно з п.13.2 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавення волі та відмови осіб від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. Відповідно до п.13.3 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; -рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. За змістом п.13.4 договору підставою припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця є несплата орендної плати протягом 2-ох місяців або самовільна зміна функції використання ділянки (її частини), з вимогою відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми орендної плати за 6 місяців зі сплатою орендарем штрафних санкцій. У разі невиконання вказаних умов договору, земельна ділянка вважається переданою до земель комунальної власності. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.14.1 договору). У відповідності до п.14.2 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом (п.15.1 договору). 01.10.2018 року за ТзОВ «Прайд-Захід» зареєстровано право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 7882 кв.м, кадастровий номер 4610600000:01:018:0319 на підставі договору від 01.10.2018 року, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 28224991 (а.с.137, т.1). За період з жовтня місяця 2018 року по жовтень місяць 2020 року, враховуючи розмір орендної плати 19937,51 грн. в місяць, передбачений п.4.1 договору, відповідач мав обов`язок сплатити позивачу 498437,75 грн. орендної плати (19937,51 грн. х 25 міс. = 498 437,75 грн.). В матеріалах справи містяться копії платіжних документів, з яких вбачається, що в період з 16.11.2018 року по 28.01.2021 року відповідач сплатив 363062,65 грн. орендної плати. При цьому, в період з лютого місяця 2020 року по грудень місяць 2020 року відповідач не сплачував орендної плати (а.с.63-68, 77, т.1). 12.11.2020 року позивач звернувся до відповідача вимогою № 3-339812 від 09.11.2020 року, в якій просив у семиденний строк сплатити заборгованість в сумі 160484,03 грн. (а.с.а.с.57, т.1). Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач 01.12.2020 року надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року з проектом додаткової угоди про припинення дії договору (а.с.59-62, т.1). В матеріалах справи відсутні докази про досягнення сторонами згоди щодо припинення дії договору оренди землі від 01.10.2018 року. На час звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди землі (09.02.2021 року) заборгованість відповідача за період з жовтня місяця 2018 по жовтень місяць 2020 року включно становила 135375,10 грн. (498437,75 грн. - 363062,65 грн. = 135375,10 грн.). При цьому, до винесення судом ухвали про відкриття провадження у даній справі, відповідач сплатив заборгованість з орендної плати згідно з платіжним дорученням №1224 від 19.02.2021 року (а.с.78, т.1). Відповідно до письмових пояснень відповідача прострочення сплати орендної плати в період з лютого місяця 2020 року по грудень місяць 2020 року зумовлене запровадженням в Україні карантину, який відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» належить до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Відповідач зазначає, що не мав змоги виконувати зобов`язання по сплаті орендної плати в період всеукраїнського карантину, оскільки не отримував доходів, неможливість отримання яких зумовив саме карантин, тому, на його переконання, наявний причинно-наслідковий зв`язок між встановленим карантином та неможливістю виконання зобов`язань за договором. З підстав систематичної несплати відповідачем орендних платежів, на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 01.10.2018 року та зобов`язати відповідача, після розірвання договору повернути позивачеві у десятиденний термін земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:018:0319 у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Також підставою позову позивач зазначив самовільну зміну відповідачем функцій використання земельної ділянки (її частини), покликаючись на таке. Згідно з актом № 28/21 від 13.05.2021 року відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Дрогобицької міської ради складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, на вулиці Стрийська, 32 у м. Дрогобичі Львівської області на орендованій земельній ділянці (землі промисловості), (договір оренди землі від 01.10.2018 року, кадастровий номер 4610600000:01:018:0319), орендар ТзОВ «Прайд-Захід» здійснює земляні роботи з влаштуванням котловану глибиною понад 2 м.п. та самочинно розпочав будівельні роботи з влаштуванням фундаменту із фундаментних блоків та зовнішньою гідроізоляцією в землі на бетонній основі об`єкта невідомого призначення. На вказані будівельні роботи не надано проектно-технічної виконавчої та будівельної документації. Будівельні роботи проводяться без права на виконання будівельних робіт, оскільки в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо початку виконання будівельних робіт. Внаслідок будівельних робіт відбувся зсув землі із тротуаром (бруківка), що призвело до огородження забудівником прохідної частини тротуару розміром (17,0 x 2,0), яка не належить орендарю. Роботи проводяться з недотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час нового будівництва чи реконструкції об`єктів. На момент перевірки велися роботи із розкопки котловану та монтаж фундаменту їх фундаментних блоків з гідроізоляцією в землі та бетонній основі. При земляних роботах виявлено частини старого зруйнованого фундаменту колишньої споруди (а.с.104-110, т.1). За результатами вказаної позапланової перевірки складено приписи №№ 28/21, 28/21-У від 13.05.2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об`єкті проведення будівельних робіт на вул. Стрийській, 32 у м.Дрогобичі Львівської області до отримання права на виконання будівельних робіт (а.с.111-112, т.1). Крім цього, складено протоколи №№ 28/21, 28/21-Д від 13.05.2021 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.113-114, т.1). Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», які кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»). Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Разом з тим згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та встановив, що, відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 01.10.2018 року, відповідач зобов`язався щомісячно до 20 числа наступного місяця за звітним вносити сплачувати позивачу орендну плату в сумі 19937,51 грн. за оренду земельної ділянки загальною площею 7882 кв.м, кадастровий номер 4610600000:01:018:0319. Враховуючи умови договору оренди землі від 01.10.2018 року, відповідач за період з жовтня місяця 2018 року по жовтень місяць 2020 року мав обов`язок сплатити позивачу 498437,75 грн. орендної плати. В порушення своїх договірних зобов`язань відповідач в період з 16.11.2018 року по 28.01.2021 року сплатив на користь позивача 363062,65 грн. орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 135375,10 грн., яка була сплачена згідно з платіжним дорученням №1224 від 19.02.2021 року, з перерахованих на рахунок позивача коштів в сумі 160297,00 грн. Отже, на момент відкриття провадження у даній справі (ухвала суду від 01.03.2021 року) за позовом Дрогобицької міської ради про розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, що помилково залишив поза увагою суд першої інстанції та не врахував при вирішенні даного спору. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17. В той же час, суд враховує, що прострочення відповідачем сплати орендної плати в період з лютого місяця 2020 року по грудень місяць 2020 року співпало з періодом дії в Україні карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Згідно з частинами 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу". Законом України від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020 та діяв до 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин 4 та 6 статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб". Питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном були врегульовані Постановою № 611, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком

3. Відповідач порушив свої договірні зобов`язання по сплаті орендної плати внаслідок настання форс-мажорних обставин, але як, зазначено вище, до моменту відкриття провадження у даній справі виконав зобов`язання у повному обсязі, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 року на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України і повернення земельної ділянки позивачу, тому оскаржене судове рішення підлягає скасуванню. В силу положень частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки зазначеній позивачем підставі позовних вимог, а саме самовільній зміні відповідачем функції використання земельної ділянки (її частини), оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наслідками апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що наведені в оскарженому рішенні місцевого господарського суду висновки не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Тому апеляційну скаргу необхідно задоволити, скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Судові витрати З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно вимог ст.129 ГПК України. Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Захід» за № 1-43 від 12.11.2021 року (вх. № 01-05/3809/21 від 16.11.2021 року) задоволити. Рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2021 року у справі №914/374/21 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити. Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача. Стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Захід» (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 41355748) 6810,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Справу повернути в господарський суд Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя В.М. Гриців Суддя І.Б. Малех