Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2870/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 р.Справа № 440/2870/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 02.11.21 року по справі № 440/2870/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просила суд першої інстанції: - визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16299-СГ від 29.09.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; - визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 19782-СГ від 28.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 га для надання позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської ради Полтавського району Полтавської області. В обґрунтування заявлених вимог позову посилалася на те, що є власником комплексу нежитлових приміщень у с.Грабинівка Полтавського району. Це нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці орієнтовною площею 1.6 га, за межами населеного пункту с.Ковалівка Полтавського району. Вказана земельна ділянка не перебуває у власності чи користуванні третіх осіб і належить до державної власності. Позивачка, бажаючи отримати цю земельну ділянку у власність задля ведення особистого селянського господарства, зверталася до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області з відповідними заявами. На її звернення наказом №16299-СГ від 29.09.2020 року було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з посиланням на відсутність у органів Держгеокадастру повноважень з розпорядження землями житлової та громадської забудови. Позивачка вказувала, що ця земельна ділянка ніколи не належала до земель житлової та громадської забудови. Після повторного звернення до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області їй було відмовлено повторно наказом №19782-СГ від 28.12.2020 року з посиланням на невідповідність поданого клопотання вимогам статті 118 Земельного кодексу України. Вказані відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачка вважала протиправними та такими, що не ґрунтуються на законі, а тому звернулася із даним позовом. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року замінено у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - співвідповідача Полтавську районну раду на Полтавську міську раду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16299-СГ від 29.09.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". Визнано протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 19782-СГ від 28.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". Зобов`язано Полтавську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн. Полтавська міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №440/2870/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року підлягає скасуванню. Зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Вказує, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Вважає, що позивачкою передчасно та безпідставно подано позов до суду з огляду на те, що: 1) кожен має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, але в даному випадку позивачем не надано належних доказів, що співвідповідачем порушено, не визнано або оспорено його право; 2) Земельним кодексом України визначені обов`язкові заходи, які повинні бути вчинені суб`єктами земельних правовідносин при вирішенні питання безоплатної передачі у власність або надання в оренду земельні ділянки, проте позивач не надав суду доказів вжиття цих обов`язкових заходів; 3) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування громадянам України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки в межах норм та на умовах, визначених Земельним Кодексом України, а позивачкою не надано рішення (документу), що рішенням цих уповноважених органів їй відмовлено у передачі ділянки у встановленому чинним законодавством порядку; 4) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян є правом, а не обов`язком уповноважених органів 5) згідно до норм чинного законодавства, нічого наразі не перешкоджає та не перешкоджало ОСОБА_1 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без отримання дозволу від Полтавської міської ради чи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а отже, відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного справа. Вважає, що позивачем не надано до суду жодних належних доказів наявності порушеного права, доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачем - Полтавською міською радою. Оскільки судовому захисту підлягає лише невизнане, оспорюване або порушене право, вважає, що правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог позивача відсутні. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість вимог скарги Полтавської міської ради, прохала апеляційну скаргу останньої залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 залишити без змін. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що скарга є обґрунтованою, прохало рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №440/2870/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Прохало суд розгляд справи проводити за відсутності його представника. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 28.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням від 28.08.2020 (вх.№Є-19250/0/25-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.09.2020 №16299-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, а саме, відсутні повноваження щодо розпорядження землями житлової та громадської забудови. 11.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням від 11.11.2020 (вх.№Є-23777/0/25-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2020 №19782-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Позивачка, не погодившись із прийнятими щодо неї наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вважаючи їх протиправними, звернулась з позовною заявою до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.09.2020 №16299-СГ та від 28.12.2020 №19782-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту та відновлення прав позивачки буде зобов`язання Полтавської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2020 (вх.№Є-23777/0/25-20 від 13.11.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду клопотання по суті звернення прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до п.б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За визначенням частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України. Згідно з ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок щодо прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, приписами ЗК України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Як вбачається з матеріалів даної справи, 28.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням від 28.08.2020 (вх.№Є-19250/0/25-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.09.2020 №16299-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, а саме, відсутні повноваження щодо розпорядження землями житлової та громадської забудови (а.с. 52). 11.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням від 11.11.2020 (вх.№Є-23777/0/25-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2020 №19782-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.55). Так, надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.09.2020 №16299-СГ, колегія суддів зазначає, що останній містить лише загальне посилання на статтю 122 ЗК України та не містить належної мотивації його прийняття. При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не було надано доказів того, що бажана позивачем земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Крім того, матеріали даної справи не містять доказів того, що на момент розгляду заяви позивача від 28.08.2020 у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області були відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою. Крім того, надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2020 №19782-СГ, колегія суддів звертає увагу, що останній не є мотивованим, оскільки містить лише загальні посилання на ст.118 ЗК України без конкретизації невідповідностей, які вказаний відповідач мав на увазі. Крім того, зазначаний наказ винесений Головним управлінням також з порушенням місячного строку, встановленого статтею 118 ЗК України для розгляду клопотань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані накази від 29.09.2020 №16299-СГ та від 28.12.2020 №19782-СГ Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у спірних правовідносинах діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені накази підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Надаючи правову оцінку висновкам зобов`язальної частини рішення суду першої інстанції, а саме щодо зобов`язання Полтавську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів зазначає наступне. Так, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що остання, зокрема прохала суд першої інстанції зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 га для надання позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ковалівської ради Полтавського району Полтавської області. У зв`язку з цим, колегія суддів звертає увагу, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24 такого змісту: "З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Отже, з 27.05.2021 дня набрання чинності Законом України від 28.04.2022 №1423-ІХ (відповідно і п. 24 розд. X «Перехідні положення» ЗК України) всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких наведено п. 24 розд. X «Перехідні положення» ЗК України (до вказаного Переліку спірна у даній справі земельна ділянка не належить) вважаються землями комунальної власності територіальних громад, і з цього часу розгляд відповідних клопотань громадян, що зацікавлені в одержанні безоплатно у власність таких земельних ділянок віднесено до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад (ч.1 ст.122 ЗК України). Оскільки позивачка у заяві від 11.11.2020 року та доданого викопіювання до неї просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ковалівської сільської ради, яка входить до складу Полтавської ОТГ, то з урахуванням вже зазначеного вище, вказані землі вважаються землями відповідної територіальної громади. Відповідно, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області вже не має повноважень в частині розпорядження землями комунальної власності, проте такі повноваження є у Полтавської міської ради. У зв`язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне; поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 21.12.2021 року по справі №802/4159/14-а, від 13.03.2019 року по справі №524/4478/17, від 20.02.2019 року по справі №826/16659/15. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12.06.2018 року по справі №2а-23895/09/1270. З набранням чинності п.24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України та у зв`язку з цим переходу окремих функцій у спірних правовідносинах по даній справі від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Полтавської міської ради, саме остання зобов`язана прийняти до виконання повноваження в частині розпорядження землями комунальної власності. Таким чином, в даному випадку спосіб захисту прав позивачки, шляхом зобов`язання Полтавську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є таким, що відповідає чинному законодавству та особливостям правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади. Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий спосіб захисту прав позивачки буде належним та таким, що направленим на відновлення прав останньої. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вирішувалося питання щодо зобов`язання Полтавської міської ради прийняти конкретне рішення у справі за наслідками розгляду клопотання позивачки, а лише було зобов`язано Полтавську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Стосовно доводів апеляційної скарги про передчасність та безпідставність подачі позивачкою позову до суду, то колегія суддів вважає наведені доводи помилковими, оскільки, як встановлено вище, права позивачки у даній справі є порушеними, що підтверджується вже наведеними вище висновками суду щодо протиправності наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.09.2020 №16299-СГ та від 28.12.2020 №19782-СГ. Відповідно позивачка мала всі підстави для звернення до суду з позовними вимогами у даній справі. Також, стосовно посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду в постанові від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, то колегія суддів не приймає до уваги такі посилання, оскільки висновки суду касаційної інстанції у вказаній справі не спростовують висновків суду у даній справі. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано до суду жодних належних доказів наявності порушеного права, а саме: доказів, які б свідчили про порушення її прав відповідачем - Полтавською міською радою, а тому оскільки судовому захисту підлягає лише невизнане, оспорюване або порушене право, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог позивачки відсутні, то колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи встановленим є факт порушення прав позивачки, хоч і не Полтавською міською радою безпосередньо, проте з огляду на наведені вже вище висновки щодо правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади та переходу повноважень до останньої щодо розпорядження землями комунальної власності, в даному випадку саме Полтавська міська рада зобов`язана розглянути клопотання позивачки від 11.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,60 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості та правомірності висновків суду першої інстанції у даній справі. Підстав для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції або його скасування за наслідками апеляційного перегляду даної справи не вбачається. Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні. Враховуючи те, що дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 440/2870/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов З.Г. Подобайло Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 23.05.2022 року.