Постанова 4850 № 200/7128/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2022 року справа №200/7128/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдар А.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 р. у справі № 200/7128/21 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії і скасувати рішення № 0573-02-8/8394 від 28.05.2021 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 19 лютого 2020 року; зобов`язати призначити і виплачувати судді у відставці з 19 лютого 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 % суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді і виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою. Обґрунтовано позов тим, що при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розмір має нараховуватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві. При цьому, посилається на зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 84 % до 54 %. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2017 у справі №227/766/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, встановлено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відповідності 84 % від заробітку працюючого судді, тобто судовим рішенням встановлене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 % на момент дії Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII). Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам встановленим у постанові Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2017 у справі № 227/766/17, чим фактично скасував рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 227/766/17. Враховуючи принцип обов`язковості виконання остаточного судового рішення, закріплений в Конституції України та КАС України, органи Пенсійного фонду України, не можуть ігнорувати рішення суду та на власний розсуд зменшувати відсоток від зарплати при перерахунку довічного утримання. Апелянт зазначає, що застосування відповідачем під час здійснення перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці іншого відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці суперечить закону, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного. Відсоткове значення розміру довічного грошового забезпечення судді у відставці, яке нараховувалося при його призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним при здійснені відповідного перерахунку. Судом першої інстанції у ухвалі від 01.07.2021 форму провадження змінено не аргументовано, безпідставно, всупереч діючому законодавству та засадам верховенства права, що є порушенням норм процесуального права. Справа була розглянута за наявними матеріалами, за відсутності сторін, тобто у спрощеному провадженні, проте у строки, встановлені для загального провадження 120 днів та 1 місяць для зміни провадження, замість 60 днів спрощеного провадження. Неаргументованість та безпідставність зміни форми провадження, як невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно п.п. 3, 4, ч. 1 ст. 317 КАС України. Також, суд безпідставно прийняв до розгляду не підписаний представником відповідача відзив від 23.06.2021. До поданих документів представником відповідача не надано документів які підтверджують його повноваження. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 20.03.1999. Постановою Верховної Ради України Про звільнення суддів № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року, у зв`язку з подання заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Добропільського міського суду Донецької області. Наказом в.о. голови Добропільського міськрайонного суду №10-к від 24 жовтня 2016 року на підставі постанови Верховної Ради № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року позивач був відрахований зі штату Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Згідно записів у трудовій книжці, позивач з 07 травня 1996 року призначений суддею Добропільського міського суду Донецької області, 10 квітня 2015 року виконував обов`язки голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області, 24 жовтня 2016 року був відрахований зі штату Добропільського міськрайонного суду Донецької області та звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Згідно записів у трудовій книжці, позивач з 07 травня 1996 року призначений суддею Добропільського міського суду Донецької області, 10 квітня 2015 року виконував обов`язки голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області, 24 жовтня 2016 року був відрахований зі штату Добропільського міськрайонного суду Донецької області та звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Також, відповідно до записів у трудовій книжці та військового квитку, позивач в період з 09 листопада 1985 року по 25 травня 1987 року проходив строкову службу в рядах Радянської армії. 26 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про статус суддів. Відповідно до протоколу відповідача № 4146 від 28.10.2016, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про статус суддів. За розрахунком відповідача станом на 26.10.2016 року стаж позивача становить 30 років 11 місяців 3 дні, на посаді судді 20 років 5 місяців 19 днів, військової служби 1 рік 6 місяців 17 днів . Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % на 84 % від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді. Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом 24.02.2017 року № 3147/02 відмовило позивачу у перерахунку. Відмова мотивована тим, що стаж роботи на посаді судді складає 20 років 5 місяців 19 днів, зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби чинним законодавством не передбачено. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2017 р. у справі № 227/766/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року, зокрема, зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 25 жовтня 2016 року перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше здійснених виплат. Також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2020 у справі № 200/7173/20-а, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-346 від 05.02.2020, що була надана Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Донецькій області, визнано протиправним та скасовано Рішення Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецькій області від 01.07.2020 року № 2886 Про відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, прийняте відносно ОСОБА_1 , зобов`язано Добропільське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначеної у Довідці Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області №04-346 від 05.02.2020, згідно із заявою від 26.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. 17 травня 2021 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою просив здійснити йому перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-346 від 05.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 84 % від грошового утримання працюючого судді на відповідні посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням раніше здійснених виплат. Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 28.05.2021 № 0573-02-8/8394 повідомило, що чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, відсутні підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку за Законом № 2453-VI. У поданні від 26.10.2016 про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (щодо ОСОБА_1 ) зазначено, що стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 20 років 5 місяців 18 днів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016. За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI). Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, у абзаці 2 пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Відповідно до п.24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України. У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Також, Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 окреслено, що Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/9739/20. Таким чином перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 620/1116/20, в якому суд зазначив, що з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України Про судоустрій і статус суддів не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначила, що у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020. Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі №200/9113/20-а. Суд зазначає, що позивач при зверненні до відповідача з відповідною заявою та у своєму позові фактично просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII. Як зазначалось, відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VІІI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вищевказана норма неконституційною не визнавалась. Суд зазначає, що даною нормою визначені іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті з яких виходив позивач. З урахуванням права позивача на перерахунок грошового утримання та відповідного його волевиявлення щодо перерахунку на підставі статті 142 Закону № 1402-VІІI, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми цього Закону, а не вибірково з різних законів. Крім того, встановлення рівня суддівської винагороди має бути обумовлене єдиним статусом суддів. Наведений висновок підтверджується також позиціями Конституційного Суду України щодо розуміння суддівської винагороди (утримання) як гарантії незалежності суддів, що викладені у рішеннях від 03.06.2013 р. №3-рп/2013, від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Отже, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI. У зв`язку з викладеним, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2017 у справі № 227/766/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, яким було визначено позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки в межах справи № 227/766/17 не вирішувалось питання перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII. Таким чином, ураховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є правильним застосування відповідачем ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на наступне. У відповідності до ч. 4, 6 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. Матеріали справи свідчать, що відповідачем 30.06.2021 було подано відзив на адміністративний позов до якого було подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Судом першої інстанції з дотриманням вимог та строку визначеного КАС України прийнято ухвалу від 01.07.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо безпідставного прийняття судом першої інстанції до розгляду відзиву відповідача від 23.06.2021, не підписаного представником та без документів, які підтверджують повноваження представника, оскільки вказаний відзив поданий в паперовій формі містить підпис начальника управління, тобто відповідач бере участь у справі через свого керівника (самопредставництво суб`єкта владних повноважень). При цьому, повноваження представника відповідача підтверджені даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 р. у справі № 200/7128/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 23 травня 2022 року. Суддя-доповідач А.В. Гайдар Судді І.Д. Компанієць Е.Г. Казанчеєв