Постанова 4857 № 300/7853/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/7853/21 пров. № А/857/2414/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 300/7853/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною,- суддя в 1-й інстанції Могила А.Б., час ухвалення рішення 28.12.2021 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання до призначення пенсії. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вперше звернулася до відповідача за призначенням пенсії 13.04.2020 з усіма необхідними документами. При складанні формулярів про підтвердження її стажу роботи в Латвії в 1991-1992 роках, пенсійним органом допущено помилки, внаслідок чого ним отримано відмову від компетентного органу Латвії. Підтвердження її стажу роботи в Латвії надійшло відповідачу у вересні 2021 року. На вимогу сервісного центру м. Калуша ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вона знову 29.09.2021 написала заяву про призначення пенсії. З цієї дати їй призначена пенсія за віком, що є протиправним, оскільки з дати первинного звернення пенсія їй не призначена з вини пенсійного органу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 300/7853/21 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що тільки після надходження документів про стаж роботи позивача за кордоном Головне управління мало можливість провести розрахунок страхового стажу та прийняти відповідне рішення. Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 300/7853/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне надходження документу про підтвердження страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 у Латвійській Республіці відбулося з вини відповідача, а тому дії відповідача - рекомендація позивачу щодо подання 29.09.2021 і отримання того ж дня повторної заяви про призначення пенсії є неправомірними. Відтак, суд приходить до висновку, що дата призначення пенсії позивачу не є правильною, оскільки у цьому випадку пенсію потрібно було призначити починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Зважаючи на це, відповідача слід зобов`язати провести призначення пенсії позивача з 12.04.2020, виплативши заборгованість, яка утворилася внаслідок недоплати. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 13.04.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До вказаної заяви нею долучені всі необхідні документи підтверджуючі вік, стаж і розмір заробітку. Відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії згідно заяви від 13.04.2020. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області №092850005237 від 08.10.2021 на підставі заяви ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.09.2021. В листі від 16.11.2021 за №8971-8801/Х-02/8-0900/21 відповідач з приводу призначення позивачу пенсії на підставі заяви від 13.04.2020 зазначив, що до страхового стажу не зараховано період з 01.01.1991 по 04.06.1992 набутий нею на території Латвійської Республіки. Зарахування страхового стажу, набутого за кордоном в державах, з якими Україною укладено двосторонні Угоди за пропорційним принципом, відбувається на підставі формулярів про підтвердження наявного стажу, які видає інша сторона Угоди. Зарахування періодів роботи здійснюється за умови підтвердження компетентними органами країни, на території якої здійснювалася трудова діяльність. Після надходження формуляру про підтвердження наявного страхового стажу прийнято рішення про призначення пенсії позивачу з 29.09.2021. Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо дати, з якої призначена пенсія, позивач звернулася до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком. Згідно із пунктом 1 частини 1 та частини 4 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. За змістом частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносинах). Згідно пунктів 1.6, 1.7 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком. Пунктом 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України за №22-1 від 25 листопада 2005 року, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У межах спірних правовідносин відповідач не заперечує, що первинне звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відбулося 13.04.2020, але пенсія призначена з 29.09.2021. Згідно з положенням пункту 2.1 наведеного Порядку особи, яким пенсія призначається відповідно до Міжнародних Договорів (Угод) в галузі пенсійного забезпечення, надають до Пенсійного фонду документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та довідку про заробітну плату згідно із Додатком 1 до Порядку. Зарахування Україною страхового стажу, набутого за кордоном - в державах, з якими укладено двосторонні Угоди за пропорційним принципом, відбувається на підставі формулярів про підтвердження наявного стажу, які видає інша сторона Угоди. Документи про стаж, видані установами, організаціями за місцем працевлаштування на території іншої держави без підтверджуючого формуляру не є підставою для зарахування страхового стажу. Отже вирішення зазначеного питання здійснюється шляхом переписки між компетентними органами договірних сторін. Пенсійним фондом України в серпні 2020 року отримано з Державного агентства соціального страхування Латвійської Республіки довідку про підтвердження страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 у Латвійській Республіці в період з 01.01.1991 по 04.06.1992. В листі Пенсійного фонду України від 14.09.2021 №2800-030103-9/44845 зазначено, що запит відповідача про підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 у Латвійській Республіці сформований 05.11.2020 за №0900-0207-9/20717, тобто через 7 місяців з дня первинного звернення позивача з заявою про призначення пенсії. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач, після отримання довідки про підтвердження страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 у Латвійській Республіці в період з 01.01.1991 по 04.06.1992, повинен був зарахувати підтверджений страховий стаж, здійснивши призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення позивачем пенсійного віку, тобто з 12.04.2020. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач оскаржує рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.09.2021 в частині визначення дати призначення пенсії. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 300/7853/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 20.05.2022 року