Постанова 4857 № 380/9706/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9706/21 пров. № А/857/2094/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.В. секретар судового засідання Кардаш В.В. за участю представників сторін: від позивача Матвіїв Є.І. третя особа Хома П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року (головуючий суддя Клименко О.М., м.Львів) у справі № 380/9706/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , директор Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької Закопець Лев Миронович про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: 16.06.2021 позивач звернулась з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької Закопець Лев Миронович, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо неналежного розгляду скарги та невжиття заходів за скаргою ОСОБА_2 від 15 квітня 2021 року; зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України притягнути директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача, Міністерства культури та інформаційної політики України, на користь позивача моральну шкоду в сумі 176947,60 грн. Позов обґрунтовує тим, що у відповідь на скаргу-клопотання від 15.04.2021 року одержано лист №1462/Х-3039/21/4.2 від 26.05.2021 року, яким надано відмову у задоволенні скарги із посиланням на ч. 3 ст. 25 Закону України «Про освіту». Вказує, що контроль за діяльністю директора школи є прямим обов`язком відповідача, передбаченим Положенням про Міністерство, а також укладеним контрактом № 614 від 11.02.2015 року. Зазначає, що протиправною поведінкою відповідач порушує право на освіту позивачки, оскільки при розгляді скарги державний орган, відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», зобов`язаний особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Також вважає, що неправомірними (протиправними) діями відповідача їй завдано моральної шкоди. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо неналежного розгляду скарги та невжиття заходів за зверненням Хоми Петра Васильовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 року. Зобов`язано Міністерство культури та інформаційної політики України повторно розглянути звернення ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що посилання відповідача у відповіді на скаргу, що буде проведена перевірка (ревізія), є фактичною відмовою в притягненні директора до відповідальності, оскільки факти порушення вчинення ОСОБА_3 порушень законодавства встановлено рішенням суду і додатково здійснювати перевірку таких фактів не потрібно. Вказує, що виявивши порушення директором Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької законних прав та інтересів позивачки, відповідач міг усунути порушення за результатами розгляду скарг, яких за більше ніж два роки було подано дуже багато, а отже, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, та із врахуванням вимог розумності та справедливості, апелянт вважає, що має право на справедливу сатисфакцію у вигляді стягнення моральної шкоди у розмірі 176947,60 грн. (грошовий еквівалент неотриманих, внаслідок незаконного відрахування з навчання, освітніх послуг). Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача в судовому підтримує вимоги апеляційної скарги. Третя особа ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 15 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до відповідача із скаргою - клопотанням, в якому просив: надати обов`язкові для виконання доручення чи накази для зарахування ОСОБА_1 в 10 клас ЛССМШІ ім. С. Крушельницької (її правонаступника) на 2021-2022 рік; надати обов`язкові для виконання доручення чи накази для призначення на тиждень додатково, за кошт бюджетної програми КПКВК 180 10 30 - 1 урок основного фортепіано, 1 урок камерного ансамбля, 1 урок концертмейстерського класу, 1 урок сольфеджіо на тиждень, у зв`язку із відставанням по причині незаконного відрахування; звільнити від відвідування загальноосвітніх предметів за 10 клас (так як пройшла їх навчаючись на І курсі КЗ ЛОР «ЛФККіМ»); притягнути директора до дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства України, що підтверджується судовими рішеннями у справі №463/4303/20, у справі №463/4677/18, у справі № 1.380.2019.006144; стягнути з директора школи ОСОБА_3 матеріальну шкоду завдану школі його протиправними діями в сумі 36335,00 грн. Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 26.05.2021 року №1462/Х-3039/21/4.2 надало відповідь про те, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження Міністерства визначені Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 р. № 885 та іншими актами законодавства. Частиною третьою статті 25 Закону України «Про освіту» передбачено, що засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами. Відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Львівський державний музичний ліцей імені С. Крушельницької поінформував, що згідно рішення Личаківського районного суду міста Львова, наказом Школи від 08.04.2021 №28-о-д, ОСОБА_1 зараховано до 10 класу Львівської середньої спеціалізованої музичної школи - інтернату імені С. Крушельницької за результатами 2017-2018 навчального року з 25 березня 2021 року. Щодо звільнення ОСОБА_1 від відвідування загальноосвітніх предметів було повідомлено, що відповідно до пункту 12 Положення № 1313, освітній процес у мистецькому ліцеї організовується відповідно до освітніх програм мистецького ліцею (у тому числі наскрізних), що розробляються на основі типових освітніх програм, затверджених МКІП. Освітній процес у мистецькому ліцеї складається з двох компонентів: загальноосвітнього, який забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, та спеціалізованого мистецького, який забезпечує здобуття початкової і профільної мистецької освіти. Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що результати навчання учня, здобуті ним шляхом формальної освіти в інших суб`єктів освітньої діяльності, не потребують їх окремого визнання закладом освіти. Враховуючи вимоги частини четвертої статті 14 Закону та те, що ОСОБА_1 здобула повну загальну середню освіту, рішенням педагогічної ради може бути звільнена від відвідування загальноосвітніх предметів. Разом з тим, відповідно до частини першої, другої статті 14 Закону, здобуття спеціалізованого мистецького компоненту ОСОБА_1 може здійснюватися за індивідуальною освітньою траєкторією. Індивідуальна освітня траєкторія учня реалізується на підставі індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану, що розробляється педагогічними працівниками у взаємодії з учнем та/або його батьками, схвалюється педагогічною радою закладу освіти, затверджується його керівником та підписується батьками. Принагідно поінформовано, що пунктом 7 Положення про мистецький ліцей передбачено, що для здобуття початкової і профільної мистецької освіти в мистецькому ліцеї особам, які не здобувають в ньому повну загальну середню освіту, може встановлюватися плата за навчання. Щодо інших питань, порушених ОСОБА_2 у зверненні, відповідачем поінформовано, що у липні - серпні 2021 року буде розглянуто питання щодо проведення внутрішнього аудиту у Львівському державному музичному ліцеї імені С. Крушельницької. Не погоджуючись із вказаною відповіддю Міністерства культури та інформаційної політики України, що відображена у листі від 26.05.2021 року №1462/Х-3039/21/4.2, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо неналежного розгляду скарги, та невжиття заходів за скаргою ОСОБА_2 від 21 квітня 2021 року, та зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України притягнути директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, а також стягнення моральної шкоди в сумі 176947,60 грн. та судових витрат. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. У даній справі оспорюється бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень, щодо розгляду звернення ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян». Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд констатував факт неналежного розгляду скарги - клопотання ОСОБА_2 від 15.04.2021 року. В той же час, у контексті положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Апеляційним судом встановлено, що звернення ОСОБА_2 від 15.04.2021 року, надіслане на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України, не розглянуто у встановленому порядку і рішення щодо притягнення чи про відмову у притягненні до дисциплінарно відповідальності директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької ОСОБА_3 , про що просив у своєму зверненні ОСОБА_2 , відповідачем фактично не прийнято. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо неналежного розгляду скарги та невжиття заходів за зверненням ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 року, як наслідок, зобов`язав Міністерство культури та інформаційної політики України повторно розглянути звернення ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Щодо доводів апелянта в частині зобов`язання Міністерства культури та інформаційної політики України притягнути директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької Закопця Л.М. до дисциплінарної відповідальності, то апеляційний суд вказує, що така вимога позивача заявлена передчасно, оскільки відповідача рішенням суду першої інстанції зобов`язано повторно розглянути звернення ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_1 від 15 квітня 2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для її задоволення. Щодо доводів апелянта в частині стягнення з відповідача Міністерства культури та інформаційної політики України моральної шкоди в сумі 176947,60 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (ЦК) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За приписами статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно із пунктом 5 цієї ж постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У пункті 9 зазначеної постанови вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16, та від 8 вересня 2020 року у справі № 826/1001/17. При цьому, на переконання апеляційного суду, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди апелянт зазначає, що оскільки виявивши порушення директором Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької законних прав та інтересів позивачки, відповідач міг усунути порушення за результатами розгляду скарг, яких за більше ніж два роки було подано дуже багато. Отже, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, та із врахуванням вимог розумності та справедливості, апелянт вважає, що має право на справедливу сатисфакцію у вигляді стягнення моральної шкоди у розмірі 176947,60 грн. (грошовий еквівалент неотриманих, внаслідок незаконного відрахування з навчання, освітніх послуг). Апеляційний суд зазначає, що необхідність звернення позивача до відповідача, а в подальшому й до суду, за захистом своїх порушених прав, не може беззаперечно свідчити про те, що в такому випадку суб`єктом владних повноважень позивачці завдано моральної шкоди. Більше того, у цій справі апелянт не вказує на будь-які приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб, та негативні наслідки, яких вона зазнала через бездіяльність відповідача за наслідками неналежного розгляду звернення від 15.04.2021 року. Також апелянт не надає жодних доказів заподіяння їй душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, а тому колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу щодо відшкодування моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 380/9706/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 20 травня 2022 року.