Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24790/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24790/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "26" листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови позивачу в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року та виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії позивачу на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року. Виплату перерахованої пенсії провести з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій підготовила та направила нову довідку №203-343/201 від 27 квітня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, встановлених відповідно до положень Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №

704. Однак відповідач після отримання вказаної довідки не здійснив перерахунок пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови позивачу в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року. Виплату перерахованої пенсії провести з 01 квітня 2019 року та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки, діяв протиправно. В той же час в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимального її розміру, тому позовні вимоги в цій частині заявлені передчасно, відповідно, задоволенню не підлягають. Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвали нову постанову, якою позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив розрахунок пенсії за вислугу років від 26.08.2021, який свідчить, що йому нараховується пенсія у розмірі 20521,78 грн, а фактично виплачується 18540,00 грн, тобто обмежується максимальним розміром. Крім того, скаржник зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року у справі № 640/13053/21, яке набрало законної сили, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зокрема, зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.01.2017 без обмеження її максимальним розміром. Отже, заперечення відповідача про те, що пенсія позивача не обмежується максимальним розміром є необґрунтованими. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, Державна служба України з надзвичайних ситуацій підготувала та надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку №203-343/201 від 27 квітня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року. 21 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки. Листом від 23 червня 2021 року №16579-15773/Б-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення, мотивуючи свою відмову тим, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, в тому числі з 05 березня 2019 року, не приймалось, а довідка про розмір грошового забезпечення оформлена та подана всупереч Порядку №45, відтак не може бути підставою для перерахунку пенсії, у зв`язку з чим вказана довідка повернута на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій без виконання. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу перераховану пенсію без обмеження її максимальним розміром, яка призначена на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII). Законом № 2262-XII) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які, зокрема, перебували на військовій службі. Стаття 10 Закону № 2262-XII передбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19. Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14). Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "

50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)". З розрахунку пенсії за вислугу років від 26.08.2021 вбачається, що позивачу нараховується пенсія у розмірі 20521,78 грн, а фактично виплачується 18540,00 грн, тобто обмежується максимальним розміром. Отже, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність заявлення позивачем позовної вимоги про перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача на її перерахунок, оскільки з метою повного захисту прав позивача та виключення у подальшому можливості для прийняття суб`єктом владних повноважень протиправних рішень, дії чи бездіяльність така вимога підлягає задоволенню. Суд першої інстанції викладеного не врахував, тому колегія суддів, керуючись положеннями ст. 317 КАС України, дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги позивача та необхідність скасування рішення суду в частині відмови в задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року та виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року. Виплату перерахованої пенсії провести з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру - задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року та виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 203-343/201 від 27 квітня 2021 року. Виплату перерахованої пенсії провести з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2022 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків