Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7018/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7018/21 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» до Головного управління ДПС в Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про: визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від 26.01.2021 №3978/40165882/2, від 26.01.2021 №3976/40165882/2, від 26.01.2021 №3977/40165882/2, від 26.01.2021 №3975/40165882/2, від 11.02.2021 №7361/40165882/2, від 11.02.2021 №7359/40165882/2, від 11.02.2021 №7363/40165882/2, від 11.02.2021 №7364/40165882/2, від 11.02.2021 №7360/40165882/2 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» критеріям ризиковості платника податку; зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні від 21.12.2020 №5, від 21.12.2020 №6, від 31.12.2020 №7, від 31.12.2020 №8, від 21.01.2021 №5, від 21.01.2021 №6, від 22.01.2021 №7, від 25.01.2021 №8, від 25.01.2021 №9 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх фактичного подання на реєстрацію. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позов було залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з незалежних від нього причин, з огляду на те, що останній захворів на коронавірусну інфекцію, тривалий час знаходився на самоізоляції, після чого був вимушений скористатися плановою відпусткою, строком на 24 календарні дні для відновлення організму після хвороби. Крім того, вказує про те, що як директор товариства він не обізнаний в галузі права, а тому не знав, що перебіг строку звернення в даному випадку становить три місяці. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1, 3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду. При цьому, судом зазначено, що позивач в заяві про поновлення процесуального строку посилається на той факт, що він захворів на коронавірус, проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту суду не надає. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Разом з тим, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації. Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18. Від вказаного вище правового висновку Верховний Суд не відступав. У свою чергу, слід відзначити, що Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 сформував правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 21.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7361/40165882/2); 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 21.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7359/40165882/2); 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 21.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7359/40165882/2); 26.01.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 21.12.2020 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №3976/40165882/2); 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 22.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7363/40165882/2); 26.01.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 31.12.2020 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №3977/40165882/2); 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 25.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7364/40165882/2); 26.01.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 31.12.2020 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №3975/40165882/2); 11.02.2021 за наслідками розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 25.01.2021 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної без змін (рішення №7360/40165882/2). Так, позивачем в межах даної справи оскаржуються рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 19.01.2021 №2328498/40165882, від 02.02.2021 №2366962/40165882, від 02.02.2021 №2366961/40165882, від 19.01.2021 №2328497/40165882, від 02.02.2021 №2366960/40165882, від 19.01.2021 №2328496/40165882, від 02.02.2021 №2366959/40165882, від 19.01.2021 №2328495/40165882, від 02.02.2021 №2366958/40165882. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про наявність оскаржуваних рішень, які стали підставою для звернення позивача з вищезазначеним позовом, останньому було відомо ще в лютому 2021 року, а з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» звернулося лише 24.06.2021, тобто поза межами тримісячного строку. При цьому, посилання позивача на те, що останній хворів на коронавірусну хворобу не впливають на правильність такого висновку, оскільки запроваджений Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Водночас, позивачем, як до суду першої інстанції так і апеляційної інстанції, не було надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими останній обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду. При цьому, апелянтом долучено до апеляційної скарги наказ ТОВ «Рітейл Центр Плюс» від 31.05.2021 про те, що ОСОБА_1 відбуває у щорічну основну відпустку з 31.05.2021 на 24 календарні дні та заяву останнього від 09.04.2021 в якій просить оформити йому період самоізоляції з 12.04.2021 до 28.05.2021. Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. Колегія суддів зауважує, що позивач не був позбавлений можливості звернутись із позовом до суду як засобами поштового зв`язку, так і засобами електронного зв`язку. Доказів на підтвердження зворотнього позивачем не надано. Враховуючи викладене, посилання позивача на його захворюваність за відсутності належним чином оформлених доказів не є підставою для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з позовом та його поновлення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Згідно з частиною третьою статті 123 КАС, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем законодавчо встановленого тримісячного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Центр Плюс» залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких