Постанова 4816 № 591/5594/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м.Суми Справа №591/5594/16-ц Номер провадження 22-ц/816/242/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І., сторони: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Недведського Олега Олександровича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Клименко А.Я., у приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 22 листопада 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов`язання вчинити дії. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартир, розташованихв будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зареєстрована в спірній квартирі АДРЕСА_2 , періодично в ній не проживає у зв`язку з роботою за кордоном. У серпні 2016 року позивачам стало відомо, що ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться у їхньому будинку, з відповідачем ОСОБА_6 . З тексту вказаного договору позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 24 липня 2014 року зареєструвала право власності на спірну квартиру загальною площею 56,09 кв.м, житловою площею 30 кв.м, хоча раніше загальна площа квартири була 55,1 кв.м, житлова площа 29,6 кв.м, тобто площу відповідачка збільшила за рахунок демонтажу приміщення сміттєпроводу та приєднання його до площі квартири АДРЕСА_2 , належної відповідачці ОСОБА_5 . Вказують, що відповідачка самовільно здійснила переобладнання належної їй квартири АДРЕСА_3 , вчинивши самовільний демонтаж сміттєпроводу. Зазначають, що на попередження та вимогу про приведення допоміжного приміщення до попереднього стану відповідачка не відреагувала. Посилаючись на вказані обставини, просять визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстроване реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області 27 липня 2016 року на ім`я ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 07 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А.; зобов`язати ОСОБА_7 привести приміщення сміттєпроводу і сміттєпровід у первісний стан. Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 12 листопада 2021 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Недведський О.О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги зазначає, що приміщення сміттєпроводу є майном, що перебуває у спільній сумісній власності, і розпорядження яким здійснюється за згодою співвласників. Отже, для того, щоб ОСОБА_5 мала право отримати у одноосібну власність допоміжне приміщення, в якому знаходився сміттєпровід, то вона повинна була отримати письмові згоди інших співвласників та, оскільки мова йде про нерухоме майно, то згоди мають бути нотаріально посвідчені, чого відповідач не зробила. Вказує, що відповідачкою за рахунок демонтажу сміттєпроводу було розширено площу квартири АДРЕСА_3 , хоча співвласники багатоквартирного будинку на вчинення таких дій згоди не надавали. Вважає, що оскаржуваним свідоцтвом про право власності на квартиру і договором купівлі-продажу квартири порушено право власності на житлові приміщення загального користування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній власності усіх співвласників житлового будинку. Вказує, що оскаржувана угода стосується майнових прав та інтересів позивачів, вливає на їх права, як мешканців цього житлового будинку, на користування спірним допоміжним приміщенням сміттєпроводу. Від представника ОСОБА_6 адвоката Жалковського В.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою колегії суддів від 19 травня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2021 року. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2021 рокуу даній справі. Отже, враховуючи відмову від апеляційної скарги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , колегія суддів переглядає справу в частині позову ОСОБА_4 , яка від апеляційної скарги не відмовилась. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 адвоката Недведського О.О., відповідача ОСОБА_6 та його представника адвоката Жалковського В.Ю., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не ставилось питання щодо призначення судово-будівельної чи іншої експертизи для визначення істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, тощо, а суд не може перебирати на себе відповідні повноваження. Позивачами не надано суду належних та допустимих доказів порушення їх прав внаслідок здійснення власником реконструкції квартири АДРЕСА_3 , що, в свою чергу, позбавляє суд застосувати положення статті 391 ЦК України, та задовольнити позов в частині зобов`язання привести приміщення у первісний стан. Тобто, якщо відповідачка ОСОБА_5 і втрутилась у спільну власність всіх власників квартир (сміттєпровід) в будинку АДРЕСА_1 , то з позовом до останньої на захист порушеного права повинні звертатися всі власники квартир, а не лише позивачі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 , проте мотиви з яких її позов не підлягає задоволенню підлягають зміні, виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 є власниками квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , а ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 та була зареєстрована в спірній квартирі АДРЕСА_2 , але не проживала в ній постійно у зв`язку з роботою за кордоном. Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться у власності ОСОБА_5 , станом на 27 березня 2003 року, загальна площа квартири становила 55,1 кв.м, житлова 29,6 кв.м (а. с. 18-20, т. 1). 30 травня 2014 року ОСОБА_5 , з метою реконструкції житлової квартири за адресою: АДРЕСА_7 (власником якої була на момент реконструкції) шляхом збільшення її площі за рахунок приєднання приміщення загального користування (сміттєпровода), звернулася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області за отриманням декларації про початок виконання будівельних робіт (а. с. 131-132, т. 1). 21 липня 2014 року в інспекції ДАБК у Сумській області було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (а. с. 133-135, т. 1). Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації загальна площа двокімнатної квартири, в якій проведено реконструкцію, становила 56,09 кв.м, житлової 30 кв. м. 24 липня 2014 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на вказану квартиру загальною площею: 56,09 кв.м, житловою 30 кв.м, зареєстроване в реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 24 липня 2014 року (а. с. 24-25, т. 1). Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 56,09 кв. м, житлова площа 30 кв. м(а. с. 21-23, т. 1). З відповіді Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 13 вересня 2016 року вбачається, що роботи з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_7 проводилися у період з 01 липня 2014 року по 21 липня 2014 року. Проведеною перевіркою було встановлено факт недотримання замовником ОСОБА_5 вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності. Також у відповіді зазначено, що робочий проект реконструкції квартири не розроблявся (а. с. 16, т. 1). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року№ 4-рп/2004, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_9 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Отже, власники квартир багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та мають самостійне право звернення до суду за захистом своїх прав щодо таких приміщень. Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 здійснила реконструкцію належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_7 шляхом збільшення її площі за рахунок приєднання приміщення загального користування (сміттєпровода). Проте позивачка ОСОБА_4 не є власником, ні вказаної квартири, ні будь-якої іншої квартири в будинку АДРЕСА_1 . Як член сім`ї власника квартири АДРЕСА_2 вона мала право користування цим жилим приміщенням. Але після продажу квартири відповідачу ОСОБА_6 була знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_7 і на даний час місце її проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_8 . Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та її визнав представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду. Отже, враховуючи що ОСОБА_4 не є власником або користувачем квартири в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , вказаною реконструкцією квартири за адресою: АДРЕСА_7 , на яку вона посилається як на підставу свого позову, не порушуються її права та інтереси, які б підлягали захисту в обраний нею спосіб. Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав інших співвласників будинку демонтажем сміттєпроводу та розширенням квартири АДРЕСА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони не мають правого значення для вирішення позову ОСОБА_4 , яка не є співвласником вказаного багатоквартирного будинку. Інші позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 , рішення суду не оскаржують, а тому в частині їх позову, як вже зазначалося, справа колегією суддів не переглядається. Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду щодо мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов`язання вчинити діїз зазначенням, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з підстав, викладених в даній постанові. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 4; 381-382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Недведського Олега Олександровича задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2021 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов`язання вчинити дії. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 20 травня 2022 року. Головуючий - Т. А. Левченко Судді: О. Ю. Кононенко В. Ю. Рунов