Постанова КЦС ВС № 366/64/19

Постанова Іменем України 11 травня 2022 року м. Київ справа № 366/64/19 провадження № 61-5249св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року у складі судді Тетервак Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі - ДСП «Північна Пуща») звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Позовна заява обґрунтована тим, що під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки лісового фонду на території зони відчуження. Відповідно до наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 14 жовтня 2013 року № КИ/3222050000:01:001/00007329 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 серпня 2018 року № 133808424 на підставі цього наказу за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку. Однак вказана земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням встановленого законом порядку, оскільки відповідно до статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України. Згідно з інформацією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання від 03 вересня 2018 року № 466 земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДСП «Північна Пуща», виділи № 41, 42, 43 кварталу 307 Опачицького лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування станом на 2006 та 2016 роки, та передана у приватну власність всупереч вимогам закону. ДСП «Північна Пуща» будь-яких дозволів на вилучення земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель, не надавало, а земельні ділянки на даний час використовуються у лісогосподарській діяльності відповідно до матеріалів лісовпорядкування, що підтверджується листом ДСП «Північна Пуща» від 13 вересня 2018 року № 01-15/1136. Розташування спірних земельних ділянок у зоні відчуження виключає можливість їх передачі у приватну власність відповідно до статті 83 ЗК України. Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням встановленого законом порядку, оспорюваний наказ має бути визнаний незаконним та скасований. Земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, оскільки відведення її у приватну власність здійснено всупереч встановленому законом порядку, зокрема, за відсутності згоди постійного користувача, а тому підлягає витребуванню із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща». Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 14 жовтня 2013 року № КИ/3222050000:001/00007329 щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001, площею 2 га. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща» земельну ділянку з кадастровим номером № 3222050000:01:001:0001, площею 2 га. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що письмовими доказами підтверджується той факт, що передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулося з порушенням встановленого діючим законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, внаслідок чого порушено права держави, а тому обґрунтованими є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 14 жовтня 2013 року № КИ/3222050000:01:001/00007329 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області. Зважаючи на доведеність факту незаконного набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та на підставі статті 387 ЦК України, суд вважав обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, вимогу керівника Броварської місцевої прокуратури про витребування від відповідача на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща» земельної ділянки. Узагальнені доводи касаційної скарги У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не повно з`ясували всі обставини виниклих правовідносин, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють повноваження прокурора, залишили поза увагою, що скасування наказу щодо відведення земельної ділянки у приватну власність є неналежним способом захисту. Також зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 908/125/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 188/1196/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 904/82/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 181/789/18-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 01 грудня 2020 року у справі № 915/1784/18. Також посилається на частину третю статті 411 ЦПК України. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 366/64/19, витребувано її з Іванківського районного суду Київської області. Фактичні обставини справи, встановлені судом Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 14 жовтня 2013 року № КИ/3222050000:01:001/00007329 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 серпня 2018 на підставі вказаних наказів зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 . Відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 003600 на право постійного користування землею, виданого Державному департаменту Адміністрації зони відчуження (далі - ДДАЗВ) і зони безумовного (обов`язкового) відселення Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі - МНС України) Іванківською районною радою народних депутатів Іванківського району Київської області, зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 175 771,3 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) відповідно до рішення Х сесії Київської обласної ради народних депутатів ХХІ скликання від 07 липня 1992 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, підписано Головою Іванківської районної ради народних депутатів Костюченком М. І. 09 жовтня 2000 року. Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування ДДАЗВ і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України в межах Іванківського району (175 771,3 га) в користування ДДАЗВ увійшли землі Дитятківської, Пісківської та Старосоколівської сільських рад Іванківського району та Орджонікідзенської сільської ради Поліського району. Опис меж: Республіка Білорусь, Чернігівська область, Страхоліська сільська рада Іванківського району, Горностайпільська сільська рада Іванківського району. Із довідки № 01-15/1136 Державного агентства України з управління зоною відчуження, ДСП «Північна Пуща» від 13 вересня 2018 року видно, що «згідно з наказом МНС України від 09 грудня 2010 року № 1086 ДСКП «Чорнобильська Пуща» реорганізоване шляхом приєднання до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат». У подальшому комплекс лісового господарства «Чорнобильська Пуща» відповідно до наказу від 29 травня 2015 року № 186 перейменовано у відділення лісового господарства «Чорнобильська Пуща», а згідно з наказом ДАЗВ від 24 листопада 2015 року № 28 відділення лісового господарства «Чорнобильська Пуща» ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» реорганізовано шляхом виділу у ДСП «Північна Пуща» та зареєстровано Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 02 лютого 2016 року. ДСП «Північна Пуща» згоди на вилучення земель лісового фонду щодо земельної ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0001 не надавало. Постійним землекористувачем на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкого) відселення є Державне агентство України з управління зоною відчуження. Відповідно до протоколів першої лісовпорядної наради щодо лісовпорядкування території Державного спеціалізованого комплексного підприємства «Чорнобильська пуща» ДДАЗВ і зони безумовного (обов`язкового) відселення від 20 вересня 2006 року, протоколу другої лісовпорядної наради від 28 грудня 2007 року з розгляду основних положень Проєкту організації і розвитку лісового господарства Державного спеціалізованого комплексного підприємства «Чорнобильська пуща» Київської області, протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування території ДСП «Північна Пуща» Державного агентства України з управління зоною відчуження від 22 червня 2016 року, протоколу другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень Проєкту організації розвитку лісового господарства Державного агентства України з управління зоною відчуження на території Державного спеціалізованого комплексного підприємства «Північна Пуща» Опачицьке лісництво ДСП «Північна Пуща» займає площу 28 722,0 га, яка не змінювалася і яка використовується у лісовому господарстві відповідно до матеріалів лісовпорядкування. Згідно з актом обстеження лісової ділянки Опачицького лісництва від 09 квітня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0001 накладається на Планшет № 22 лісовпорядкування 2016 року ДСП «Північна Пуща», де встановлено, що земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером відноситься до 307 кварталу Опачицького лісництва. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща» Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДСП «Північна Пуща». Оскільки ДСП «Північна Пуща» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща» є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21. У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74). Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту. Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав. Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, про витребування земельної ділянки Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У статті 57 ЛК України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, відповідно до частини першої якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України). Установивши, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДСП «Північна Пуща», яке будь-яких дозволів на вилучення цієї земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель не надавало, межі цієї земельної ділянки накладаються на землі лісового фонду, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки з користування відповідача. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наводить доводів на спростування відсутності у ГУ Держземагентства у Київській області повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів і незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно, однак судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів касаційного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща», підлягають скасуванню із залишенням позову в цій частині без розгляду; у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу підлягають скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в частині витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», скасувати, позов у цій частині залишити без розгляду. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання незаконним і скасування наказу скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині. У задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області відмовити. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження про витребування земельної ділянки залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун