Постанова 4870 № 914/2197/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" квітня 2022 р. Справа №914/2197/18 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді (доповідача) МАТУЩАКА О.І. суддів БОЙКО С.М. БОНК Т.Б. За участю секретаря судового засідання ГУЛИК Н. За участю представників сторін від: ОСОБА_1 Кушнір С.В. (адвокат) в режимі відеоконференції; ТОВ Агролайт Груп - Гапоненко Р.І. (адвокат) в режимі відеоконференції; розглянувши апеляційні скарги: 1) ОСОБА_1 (вх.№01 05/1196/21 від 06.04.2021) 2) ОСОБА_2 , б/н від 12.10.2021 (вх. ЗАГС №01-05/3507/21 від 21.10.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 (повне рішення складено 09.03.2021, суддя Цікало А.І.) у справі №914/2197/18 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно в особі ліквідатора Новика Євгенія Миколайовича до відповідача-1: ОСОБА_2 про стягнення 4 223 098, 00 грн зворотної фінансової допомоги за договором №20/3/2 від 20.03.2017 до відповідача-2: ОСОБА_3 про стягнення 150 000, 00 грн зворотної фінансової допомоги за договором №5/4/3 від 05.04.2017 до відповідача-3: ОСОБА_4 про стягнення 1 172 500, 00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами №23/3/1 від 23.03.2017 р. та № 8/4 від 08.04.2017 до відповідача-4: ОСОБА_1 про стягнення 1 069 000, 00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами №10/01 від 10.01.2017, № 30/1 від 30.01.2017 та № 23/3 від 23.03.2017 ВСТАНОВИВ: Суть спору та фактичні обставини справи. В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно. Постановою Господарського суду Львівської області від 04.04.2019 ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Новика Є.М. 04.06.2019 ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно в особі ліквідатора Новика Є.М. звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою в межах справи про банкрутство ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно до відповідача-1 - ОСОБА_2 про стягнення 4 223 098,00 грн зворотної фінансової допомоги за договором №20/3/2 від 20.03.2017; до відповідача-2 - ОСОБА_3 про стягнення 150 000,00 грн зворотної фінансової допомоги за договором № 5/4/3 від 05.04.2017; до відповідача-3 - ОСОБА_4 про стягнення 1 172 500,00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами № 23/3/1 від 23.03.2017 та № 8/4 від 08.04.2017; до відповідача-4 - ОСОБА_1 про стягнення 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами №10/01 від 10.01.2017, №30/1 від 30.01.2017 та № 23/3 від 23.03.2017. Вказана заява обґрунтована тим, що при здійсненні ліквідаційної процедури, ліквідатором ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно арбітражним керуючим Новиком Є.М. вчинено дії щодо виявлення активів банкрута для формування ліквідаційної маси та встановлено, що у ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, МФО 356282. Ліквідатором отримано банківську виписку з вказаного поточного рахунку ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно за період з 01.02.2017 по 11.12.2018. Із зазначеної виписки по рахунку ліквідатором встановлено, що в період з 01.02.2017 по 30.04.2017 ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно перераховано кошти зворотної фінансової допомоги таким фізичним особам: - ОСОБА_2 суму 4 223 098,00 грн, призначення платежу: Зворотня фінансова допомога згідно договору № 20/3/2 від 20.03.2017 року; - ОСОБА_3 суму 1 500 00,00 грн, призначення платежу: Зворотня фінансова допомога згідно договору № 5/4/3 від 05.04.2017 року; - ОСОБА_4 суму 1 172 500,00 грн, призначення платежу: Зворотня фінансова допомога згідно договору № 23/3/1 від 23.03.2017 року, договору №8/4 від 08.04.2017 року; - ОСОБА_1 на суму 1 069 000,00 грн, призначення платежу: Зворотня фінансова допомога згідно договору № 10/01 від 10.01.2017 року, договору № 30/1 від 30.01.2017 року, договору № 23/3 від 23.03.2017 року. З метою повернення коштів зворотної фінансової допомоги, ліквідатор надіслав відповідачам вимоги від 03.05.2019, в яких просив протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги повернути ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно кошти зворотної фінансової допомоги. У зв`язку з тим, що зазначені вимоги ліквідатора залишені відповідачами без відповіді та задоволення, ліквідатор звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідачів коштів, наданих їм у вигляді зворотної фінансової допомоги. Ухвалою суду від 13.10.2020 відсторонено арбітражного керуючого Новика Є.М. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно за його заявою; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Масюка Олександра Володимировича, який підтримав заявлену попереднім ліквідатором вимогу про стягнення коштів за договорами зворотної фінансової допомоги. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі №914/2197/18, постановлену в межах справи про банкрутство боржника заяву ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» в особі ліквідатора Новика Є.М. задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно 4 223 098,00 грн зворотної фінансової допомоги; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги; відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у сумі 150 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги; відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4 1 172 500,00 грн зворотної фінансової допомоги; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агролайт Груп 63 346,47 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агролайт Груп 16 035,00 грн судового збору. Рішення суду в частині задоволення заяви ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" про стягнення на користь боржника з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зворотної фінансової допомоги мотивоване тим, що обставини надання вказаним особам зворотної фінансової допомоги у зазначеному вище розмірі підтверджені банківською випискою від 20.05.2019 по рахунку ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно", водночас доказів повернення отриманої зворотної фінансової допомоги відповідачем-1 та відповідачем-4 не надано. При цьому, суд визнав надані ОСОБА_3 (відповідачем-2) та ОСОБА_4 (відповідачем-3) квитанції до прибуткових касових ордерів належними, допустимими та достовірними доказами повернення вказаними особами коштів, отриманих ними в якості зворотної фінансової допомоги, та відмовив в задоволенні заяви ліквідатора боржника в цій частині. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 в частині стягнення з неї 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора боржника. Постановою Західного апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів: головуючого судді Желіка М.Б., суддів: Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) від 28.07.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 в частині пункту 3 резолютивної частини скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" про стягнення з ОСОБА_1 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги, відмовлено. При цьому, у вказаній постанові судом апеляційної інстанції встановлено обставини необізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи у суді першої інстанції (процесуальні документи надсилались за адресами, які не відповідали її місцю проживання (перебування), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість подання нею доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, прийняв та дослідив додані до апеляційної скарги нові докази (копії квитанцій до прибуткових касових ордерів) які стали підставою прийняття нового рішення про відмову у позові. Керуючись положеннями ст. 76 - 78 ГПК України, з посиланням на положення ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" апеляційний суд визнав надані ОСОБА_1 квитанції до прибуткових касових ордерів № 51 від 10.05.2017, № 52 від 11.05.2017, № 53 від 12.05.2017, № 54 від 15.05.2017, № 55 від 16.05.2017, № 56 від 17.05.2017, № 57 від 17.05.2017, № 57 від 18.05.2017, № 58 від 19.05.2017, № 59 від 22.05.2017, № 60 від 23.05.2017, № 61 від 24.05.2017, № 62 від 25.05.2017, № 63 від 26.05.2017, № 64 від 29.05.2017, № 65 від 30.05.2017, № 66 від 31.05.2017, № 67 від 01.06.2017, № 68 від 02.06.2017, № 69 від 05.06.2017, № 70 від 06.07.2017, № 71 від 07.06.2017, № 72 від 08.06.2017 належними, допустимими та достовірними доказами повернення ОСОБА_1 боржнику коштів, отриманих нею в якості зворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 069 000,00 грн. Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 касаційну скаргу ТОВ "Агролайт Груп" задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у цій справі скасовано, а справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. Скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не застосував стандарт доказування «вірогідність доказів». Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про достовірність наданих ОСОБА_1 квитанцій до прибуткових касових ордерів як доказів повернення нею коштів, отриманих в якості зворотної фінансової допомоги. Водночас, апеляційний суд не надав оцінки тій обставині, що позивач ставить під сумнів достовірність наданих відповідачем-4 доказів щодо повернення отриманої фінансової допомоги, вказуючи про відсутність відомостей з надходження цих коштів у ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" з посиланням на банківську виписку по рахунку боржника в АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.02.2017 по 11.12.2018 щодо перерахування грошових коштів та відсутності даних про їх повернення, нотаріально засвідчені показання керівника ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" ОСОБА_5 про те, що будучи керівником Товариства вона не отримувала коштів, зокрема від ОСОБА_1 в рахунок повернення зворотної фінансової допомоги, не підписувала квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про доведеність повернення нею коштів, отриманих в якості зворотної фінансової допомоги, є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин у їх сукупності, що мають значення для розгляду заявлених вимог про стягнення заборгованості за договорами зворотної фінансової допомоги. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та не застосуванням норм матеріального права, які підлягають до застосування. Скаржниця стверджує, що не була повідомлена про розгляд справи, жодних процесуальних документів у справі не отримувала, а відтак була позбавлена можливості надати суду першої інстанції докази повернення наданої зворотної фінансової допомоги ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно в повному обсязі. Так, апелянт вказує, що її зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 від 17.12.2019 за №7800/22-13, доданою до апеляційної скарги, а в матеріалах справи відсутні докази направлення ОСОБА_1 вимоги №02-01/66-22 від 03.05.2019, заяви ліквідатора про стягнення, а також ухвал про порушення провадження та ухвал суду першої інстанції про відкладення розгляду справи. У зв`язку з тим, що відповідач-4 об`єктивно та з обґрунтованих підстав не мала можливості подати суду відзиву (заперечення) на вимоги ліквідатора та докази на їх підтвердження, апелянт долучила до апеляційної скарги квитанції до прибуткових касових ордерів про повернення ОСОБА_1 в касу ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно зворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 069 000,00 грн. Також, скаржник стверджує, що не підписувала та не укладала договори зворотної фінансової допомоги, які зазначені в призначеннях платежів за №10/01 від 10.01.2017, договору №30/1 від 30.01.2017, договору №23/3 від 23.03.2017. Вказані кошти скаржник отримувала для закупівлі сільськогосподарської продукції (сої), однак, укласти угоду щодо закупівлі вказаного товару не змогла, оскільки ціна товару на той час не відповідала ціні, визначеній ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно на закупівлю товару. Відтак, ОСОБА_1 повернула грошові кошти в порядку, на умовах та в сумі, що були визначені саме ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Покликається на порушення судом норм процесуального права, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. З огляду на зазначене, скаржник був позбавлений можливості надати докази, які на його переконання підтверджують факт повернення ОСОБА_2 в касу ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно зворотної фінансової допомоги на загальну суму 4 223 098,00 грн, а саме: квитанції до прибуткових касових ордерів. Просить долучити вказані докази до матеріалів справи, а також розписку про відсутність претензій матеріального характеру, складену ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно та ОСОБА_2 . Кредитором у справі ТОВ «Агролайт Груп» та боржником в особі ліквідатора Масюка О.В. подано близькі за змістом відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Покликаються на такі обставини: - твердження апелянта про те, що ним не отримувалися процесуальні документи суду першої інстанції, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості надати докази повернення зворотної фінансової допомоги не заслуговують уваги, оскільки усі документи судом надсилалися на дійсну адресу місця реєстрації ОСОБА_2 ; - подані до суду апеляційної інстанції квитанції до прибуткових касових ордерів є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами повернення коштів, оскільки такі не відповідають положенням чинного законодавства, зокрема, не містять усіх необхідних реквізитів; - протягом усього часу діяльності боржника в такого відсутній касовий апарат, товариство не здійснювало реєстрації реєстратора розрахункових операцій, касова книга або книга обліку розрахункових операцій не велися, що підтверджується наявними в матеріалах справи: листами ГУ ДПС у Львівській області №17125/10/02.2-07 від 18.12.2019 та Галицької ДПІ Галицького управління ГУ ДПС у Львівській області №17066/10/51.09; банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 20.05.2019 по рахунку боржника за період з 01.02.2017 по 11.12.2018; нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_5 (колишній керівник боржника). ОСОБА_1 подано додаткові пояснення до апеляційної скарги (з урахуванням постанови Верховного Суду від 10.11.2021), у яких покликається на те, що долучені до матеріалів справи квитанції до касових ордерів є належними доказами повернення зворотної фінансової допомоги, оскільки містять відтиски печатки юридичної особи боржника. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що боржником було втрачено або незаконно використано штампи останнього. Вказане свідчить про те, що саме відповідальною особою боржника видані відповідні квитанції на підтвердження факту повернення коштів. Враховуючи те, що Верховний Суд у означеній постанові вказав на те, що сторони не позбавлені можливості доводити обставини повернення зворотної фінансової допомоги іншими доказами, просить долучити до матеріалів справи: прибуткові касові ордери №46 від 12.05.2017; №51 від 19.05.2017; №56 від 26.05.2017; №61 від 02.06.2017; №64 від 09.06.2017; запит на отримання копій документів №2 від 03.01.2022; відповідь ТОВ «Явір-Інвест» №11/22 від 11.01.2022, з додатками на 60 арк., про господарські взаємовідносини між ТОВ «Явір-Інвест», ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (нова назва ТОВ «Басра») та ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно»; договір №06/11/2017 від 06.11.2017 про передачу права вимоги та про взаємне зустрічне зарахування однорідних вимог. Розглянувши заявлене клопотання про долучення доказів, колегія суддів зазначає таке. Згідно із ч.ч. 1-5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За змістом ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи зазначене, а також зважаючи на вказівки Верховного Суду при поверненні цієї справи на новий розгляд, колегія суддів дійшла висновку про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи. У близьких за змістом поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з урахуванням постанови Верховного Суду від 10.11.2021) ТОВ «Агролайт Груп» та боржник в особі ліквідатора Масюка О.В. зазначають, що ОСОБА_1 не надала суду жодних належних, допустимих та недостовірних доказів повернення коштів, оскільки квитанції до прибуткових касових ордерів такими не є, адже не відповідають положенням чинного законодавства, зокрема, не містять усіх необхідних реквізитів. Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було. 28.04.2022 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники ОСОБА_1 та представник ТОВ «Агролайт Груп», які навели доводи та заперечення по суті апеляційних скарг. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися. Водночас ліквідатором боржника арбітражним керуючим Масюком О.В. подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, розглянувши яке, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 1 ст. 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв і клопотань. Так, ч. 2 зазначеної статті передбачає, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Частиною 8 ст. 42 ГПК України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Так, ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 вказаного Закону, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, оскільки не містить обов`язкового завершую чого реквізиту. Частина 4 ст. 170 ГПК України регламентує, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання) подано без додержання вимог частини першої чи другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. З огляду на те, що клопотання ліквідатора не містить кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується довідкою начальника відділу документального забезпечення суду від 25.04.2022, судова колегія дійшла висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників у справі, які не з`явилися. Оцінка суду. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Згідно з ч. 1, 3 ст. 61 КУзПБ ліквідатор банкрута з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансовий стан банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснює виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Як встановлено судом першої інстанції, предметом судового розгляду у цій справі є вимога ліквідатора боржника про стягнення з відповідачів заборгованості за договорами зворотної фінансової допомоги, зокрема, з відповідача-1 ОСОБА_2 4 223 098, 00 грн та із відповідача-4 ОСОБА_1 1 069 000, 00 грн. У якості підстави заявлених вимог ліквідатором визначено обставини неналежного виконання відповідачами умов укладених між сторонами договорів зворотної фінансової допомоги щодо повернення грошових коштів. Об`єктом апеляційного оскарження у цій справі є рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно 4 223 098,00 грн зворотної фінансової допомоги та 63 346,47 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги та 16 035,00 грн судового збору. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За правовим характером договір поворотної фінансової допомоги є договором позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1046, 1047 ЦК України). В ст. 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічні положення містять ст. 525, 526 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 599 ЦК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Судом першої інстанцій встановлено, що ліквідатор на підтвердження обставин надання боржником зворотної фінансової допомоги ОСОБА_2 в сумі 4 223 098,00 грн та ОСОБА_1 в сумі 1 069 000,00 грн надав суду підсумкову банківську АТ КБ "ПриватБанк" виписку від 20.05.2019 по рахунку ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно"за період з 01.02.2017 по 11.12.2018. Водночас зазначив, що вимоги ліквідатора, надіслані відповідачам 03.05.2019, про повернення боржнику коштів зворотної фінансової допомоги, залишені ними без відповіді та задоволення. До матеріалів справи в суді апеляційної інстанції апелянтами долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про повернення в касу ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» зворотної фінансової допомоги, а також ОСОБА_2 долучено копію розписки про відсутність претензій матеріального характеру, відповідно до якої ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» підтверджує, що розрахунки за договором поворотної фінансової допомоги №20/3/2 від 20.03.2017 проведені в повному обсязі, сума розрахунків у розмірі 4 223 098 грн повернута відповідно до умов договору. Відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20.03.2017 р. № 20/3/2, укладеного між ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» та ОСОБА_2 (надалі договір № 20/3/2), ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» (сторона 1) передає у користування ОСОБА_2 (стороні 2) грошові кошти у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору, а сторона 2 зобов`язується повернути зазначені грошові кошти у визначені цим договором строк (п. 1.1. договору № 20/3/2). Розмір фінансової допомоги, що надається, становить 4 223 098,00 грн. (п. 2.1. договору № 20/3/2). Фінансова допомога здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок сторони 2 (п. 3.2. договору № 20/3/2). Фінансова допомога надається у користування на строк до 30 вересня 2017 року (п. 4.1. договору № 20/3/2). Сторона 2 має право на часткове повернення суми позики на протязі терміну дії вказаного договору до дати, визначеної п. 4.1. цього договору, на власний розсуд (п. 5.2. договору №20/3/2). Фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок сторони 1, або в готівковій формі шляхом внесення відповідних коштів до каси підприємства (п. 5.3. договору №20/3/2). Водночас договорів про надання зворотної фінансової допомоги № 10/01 від 10.01.2017, №30/1 від 30.01.2017, № 5/2 від 05.02.2017, № 23/3 від 23.03.2017, укладених між ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" та ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Проте обставини передачі позикодавцем (ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно") грошових коштів другій стороні - ОСОБА_1 (позичальникові) останньою не заперечується. Згідно повідомлення керівника ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» ОСОБА_5 від 23.04.2020, яке надсилалось ліквідатору боржника ОСОБА_6 у відповідь на його запит щодо надання документів та інформації по ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» про те, що вона, будучи керівником ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» не отримувала коштів від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рахунок повернення зворотної фінансової допомоги. Крім того, ОСОБА_5 повідомила, що нею не підписувались договори про надання поворотної фінансової допомоги, а також не підписувались квитанції до прибуткових касових ордерів. Крім того, ОСОБА_5 зазначала, що з 26.08.2016, відколи вона стала засновником і директором ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно», і до моменту визнання ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» банкрутом, всю господарсько-фінансову діяльність підприємства проводив ОСОБА_7 згідно договору про надання послуг з бухгалтерського обліку та представництва інтересів ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно» у її господарсько-фінансової діяльності від 26.08.2016. Також, ОСОБА_5 вказала, що нею було передано ОСОБА_7 печатку ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно». Аналогічні пояснення містяться і в наявній в матеріалах справи заяві свідка ОСОБА_5 від 27.10.2020, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я., зареєстровані в реєстрі за №

506. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України. Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні норми, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто, в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Стандарти доказування - правила, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. За змістом ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів. На підтвердження повернення коштів зворотної фінансової допомоги апелянта долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів. Розглянувши та оцінивши вказані докази, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Кредитор ТзОВ «Агролайт Груп» та ліквідатор у справі у відзивах на апеляційну скаргу звертають увагу на те, що квитанції до прибуткових касових ордерів, надані скаржниками на підтвердження повернення зворотної фінансової позики, не можуть братись до уваги судом, оскільки не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, податкового коду підприємства, суми, яка вноситься до каси (зазначено лише прописом, а не цифрами), назви документа на підставі якого вноситься готівка (зазначено лише про повернення зворотної фінансової допомоги, але не зазначено на підставі якого документа), підписів уповноважених на це осіб (касира та головного бухгалтера підприємства, є лише один підпис). Крім того, печатка юридичної особи обрізана і її повністю не видно. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, що діяла на дату складання прихідних касових ордерів), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, чинного станом на 2017 рік, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Відповідно до п.3.3. вказаного Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України. Відповідно до п.3.12. Положення, під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов`язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік). У додатку №2 до вказаного положення встановлено форму квитанції до прибуткового касового ордеру, що є відривною частиною прибуткового касового ордера. У вказаній формі наведено такі реквізити: найменування підприємства (установи, організації); номер та дата квитанції до прибуткового касового ордера; графи «прийнято від» та «підстава»; графа «сума (словами)»; місце печатки (МП); графи «головний бухгалтер (підпис, прізвище, ініціали), «касир (підпис, прізвище, ініціали). Оглядом завірених копій квитанцій до прихідних касових ордерів, наданих судам апелянтами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції встановлено, що такі від ОСОБА_1 датовані в період з 10.05.2017 по 08.06.2017 (всього у кількості 22 шт) та від ОСОБА_2 , датовані з 24.04.2017 по 11.09.2017 (всього у кількості 95 шт). Окрім цього, у кожній із таких квитанцій зазначено в графі «найменування підприємства» - ТОВ «Агрофірма «АПК-ХМІЛЬНО», вказано номер та дату квитанції до прибуткового касового ордера; в графі «прийнято від» зазначено « ОСОБА_1 РНОКП НОМЕР_2 » або « ОСОБА_2 », в графі «підстава» - повернення зворотньої фінансової допомоги, вказано суму словами, у графі «М.П.» проставлено відтиск печатки - ТОВ «Агрофірма «АПК-ХМІЛЬНО» (край печатки обрізано, не зачіпаючи тексту, розміщеного на печатці), напроти графи «головний бухгалтер, касир» міститься один підпис без зазначення прізвища та ініціалів. Щодо наявності одного підпису, а не двох (головного бухгалтера та касира) суд апеляційної інстанції зазначає, що про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Тобто наявність одного підпису відповідає п.3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004. Проте, не вказано прізвища та ініціалів відповідальної особи, що не дозволяє суду апеляційної інстанції встановити, кому ж саме належать вказані підписи і чи дійсно ця особа є відповідальною особою боржника. Отже, вказані документи (квитанції до прибуткових касових ордерів) не відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та 3.3 та 3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №

637. Таким чином, дослідивши подані апелянтами копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що такі не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. 76-78 ГПК України на підтвердження факту повернення грошових коштів, отриманих за договорами зворотної фінансової допомоги у сукупності з іншими доказами, поданими позивачем. Зокрема, суд апеляційної інстанції враховує доводи позивача про сумнівність достовірності наданих відповідачами доказів щодо повернення отриманої фінансової допомоги, вказуючи про відсутність відомостей з надходження цих коштів у ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" з посиланням на банківську виписку по рахунку Товариства в АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.02.2017 по 11.12.2018 щодо перерахування грошових коштів та відсутності даних про їх повернення, а також враховуючи нотаріально-посвідчену заяву свідка керівника позивача у період складання вказаних вище квитанцій. Окрім цього, судом в підтвердження сумнівності та критичності вказаних документів як достовірності доказів також враховується те, що обома апелянтами (враховуючи дати складання квитанцій) у означений вище відрізок часу, майже кожного дня у касу позивача передавалися: ОСОБА_1 щоразу однакова сума 50 000 грн; а ОСОБА_2 44 000 грн та відсутність логічності дій таких осіб повернути усю суму коштів одним, або декількома платежами з належно оформленими квитанціями до прибуткових касових ордерів. Щодо поданих ОСОБА_1 до матеріалів справи квитанцій до прибуткових касових ордерів №46 від 12.05.2017, №51 від 19.05.2017, №56 від 26.05.2017, №61 від 02.06.2017, №64 від 09.06.2017; запиту на отримання копій документів №2 від 03.01.2022; відповіді ТОВ «Явір-Інвест» №11/22 від 11.01.2022, з додатками на 60 арк., про господарські взаємовідносини між ТОВ «Явір-Інвест», ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (нова назва ТОВ «Басра») та ТОВ «Агрофірма «АПК-Хмільно»; договору №06/11/2017 від 06.11.2017 про передачу права вимоги та про взаємне зустрічне зарахування однорідних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі опосередковано стосуються предмета дослідження і оцінюються судом в сукупності з іншими доказами у справі. Разом з тим, вказані докази, на переконання суду, не є належними доказами на підтвердження факту повернення ОСОБА_1 коштів зворотної фінансової допомоги. Враховуючи те, що надані апелянтами квитанції до прибуткових касових ордерів не відповідають вимогам чинного законодавства, а в матеріалах справи відсутні інші підтверджуючі документи та докази про отримання готівки або повернення зазначених грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства, заперечення позивача про отримання коштів в якості повернення зворотної фінансової допомоги, беручи до уваги стандарт доказування «вірогідність доказів», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами-1, 4 не доведено належними та допустимими факту повернення спірних коштів. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг. Щодо доводів апелянтів про наявність підстав для скасування рішення суду у зв`язку із порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на неповідомлення таких про дату, час та місце розгляду справи, оскільки процесуальні документами надсилалися їм не за належною адресою, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до абз.1 ч.1, 6, 10 ст.176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Як вбачається з матеріалів справи, у заяві в межах справи про банкрутство про стягнення заборгованості зазначено адресу відповідача-4 ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , до заяви було додано докази надсилання вимоги про повернення коштів та копії заяви про стягнення заборгованості на вказану адресу (а.с. 57, 67 том 3). Доказів дотримання судом першої інстанції вимог ч.6 ст.176 ГПК України щодо звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача-4) перед прийняттям заяви до розгляду матеріали справи не містять. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2019 заяву ліквідатора прийнято до розгляду в межах справи №914/2197/18, витребувано у ОСОБА_1 договори зворотної фінансової допомоги №10/01 від 10.01.2017, №30/1 від 30.01.2017, №23/3 від 23.03.2017, встановлено строк для подання відзиву. Вказану ухвалу надіслано на адресу: АДРЕСА_2 . В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №7901412584522 (а.с. 84, том 3), у якому проставлено відмітку про дату отримання відправлення 16.07.2019 та проставлено підпис без зазначення прізвища та ініціалів (вх.№33848/19 від 15.08.2019). Разом з цим, в матеріалах справи наявне поштове відправлення №7901412584522 (а.с. 87-89, том 3) копія ухвали суду від 09.07.2019 та конверт, у якому направлялась вказана ухвала (вх.№31208/19 від 31.07.2019) із зазначенням «адресат ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, голова ОСББ ОСОБА_8 , підпис», зазначення скріплене печаткою ОСББ «Шкільна, 11/9». Відповідно до п-п. 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 розгляд справи було відкладено на 22.10.2019. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 вказаної ухвали за адресою АДРЕСА_3 з відміткою про дату вручення 17.09.2019, проставлено прізвище ОСОБА_9 та підпис (а.с 152, том 3). Водночас в матеріалах справи наявне повернення поштового відправлення (ухвали від 11.09.2021), направленого ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 , з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.161-164, том 3). Ухвали Господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи від 22.10.2019 та від 14.11.2019, направлені ОСОБА_1 за адресами АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_3 , було повернуто з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання» (а.с. 196-203, том 3; а.с. 34-40, 44-47 том 4). 15.11.2019 місцевий господарський суд здійснив запити до Відділу державної реєстрації Уманської міської ради та до органу реєстрації Станівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 . Листом №189 від 26.11.2019 Станівська сільська рада повідомила суд про те, що гр. ОСОБА_1 в с. Станівка Монастирищенського району Черкаської області не зареєстрована і не проживає, місце її перебування не відоме (а.с. 62, том 4). Разом з тим, листом від 01/01-20/9870 від 28.11.2019 (вх.№51441/19 від 06.12.2019) Виконавчий комітет Уманської міської ради повідомив суд, що станом на 25.11.2019 наявна інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 74, том 4). Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 06.12.2019 поштова кореспонденція, в тому числі вимога ліквідатора про повернення коштів, заява ліквідатора про стягнення коштів, процесуальні документи суду, надсилались відповідачу-4 ОСОБА_1 за адресами, які не відповідали її місцю проживання (перебування). Водночас ухвалу Господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи від 17.12.2019, було надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , однак, вказане поштове відправлення також повернулось з відміткою пошти «за закінчення строку зберігання» (а.с. 93, том 4). Відповідно до списків розсилки поштової кореспонденції, що містяться в матеріалах справи, в подальшому ухвали суду надсилались ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою АДРЕСА_6 (ухвали від 11.02.2020, від 31.03.2020, від 07.09.2020, від 24.09.2020, від 13.10.2020, від 03.11.2020, від 03.12.2020, від 18.02.2021). Апелянт у скарзі зазначає, що встановлена судом першої інстанції інформація про місце реєстрації проживання ОСОБА_1 не відповідає дійсності та є помилковою, оскільки відповідачка проживає за адресою АДРЕСА_1 , а не 24, та пояснює, що не отримувала жодних процесуальних документів про призначення справи до розгляду, дату та час судових засідань. До апеляційної скарги додано довідку №7800/22-13 від 17.12.2019 про реєстрацію місця проживання особи, видану Відділом державної реєстрації Уманської міської ради про те, що ОСОБА_1 з 17.12.2019 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, до 06.12.2019 в матеріалах справи були недостовірні відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-4 ОСОБА_1 , з 18.12.2019 поштова кореспонденція направлялась відповідачу-4 за адресою місця проживання (перебування), встановленою судом відповідно до вимог ч.6 ст.176 ГПК України, однак, з 17.12.2019 відповідач-4 ( ОСОБА_1 ) змінила місце реєстрації, про що не було відомо суду першої інстанції. Необхідно зазначити, що інформація у листі №01/01-20/9870 від 28.11.2019 (вх.№51441/19 від 06.12.2019) Виконавчий комітет Уманської міської ради, отриманому у відповідь на запит суду, була актуальною станом на 25.11.2019. Як вірно зауважують ліквідатор у справі арбітражний керуючий Масюк О.В. та кредитор у справі ТОВ «Агролайт Груп», суд не має обов`язку періодично з`ясовувати місце реєстрації проживання (перебування) учасника справи, і водночас, на учасників справи покладено обов`язок повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи (ч.7 ст.120 ГПК України). Щодо покликання ОСОБА_2 на неналежне повідомлення про розгляд справи, оскільки поштова кореспонденція надсилалась Господарським судом Львівської області на адресу його місця реєстрації та була повернута на адресу суду без вручення адресату, про що апелянту стало відомо після ознайомлення його представником з матеріалами справи 23.09.2021. Водночас, апелянт зазначає, що не був присутній за вказаною адресою його місця реєстрації, у зв`язку із зайнятістю на роботі та перебуванням на самоізоляції в інших місцях. До апеляційної скарги долучив акт про фактичне місце проживання, складений ОСББ «Гармонія 34/4» та засвідчений підписами голови правління та мешканців вказаного ОСББ, про те, що громадянин ОСОБА_2 з лютого місяця 2019 року до тепер проживає за адресою: АДРЕСА_7 . Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Львівської області усі процесуальні документи у справі надсилав на адресу відповідача: АДРЕСА_8 , та на адресу, яка є місцем його реєстрації, а саме: АДРЕСА_9 , які повернуто установою зв`язку із відміткою: «За закінченням терміну зберігання». Як вбачається із долученої до апеляційної скарги копії паспорта громадянина України, ця ж адреса і є місцем реєстрації ОСОБА_2 . Таким чином, процесуальні документи суду першої інстанції надсилалися такому апелянту за належною адресою. Апеляційний господарський суд критично оцінює покликання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на таке. Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції вжив усі передбачені заходи для належного повідомлення учасників про розгляд справи, надсилаючи процесуальні документи за адресою місця реєстрації відповідачів згідно наявної і дійсної на момент розгляду справи інформації. Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 та від 15.03.2018 у справі №910/32340/15. Разом з тим, необхідно відокремлювати наявність підстав для скасування рішення з підстав порушення судом процесуальних норм від наявності підстав для поновлення процесуальних строків. Так, суду апеляційної інстанції дійшов висновку, правильність якого підтверджено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 про наявність підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновлення строку на подання доказів, оскільки ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15). Врахувавши встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у діях чи бездіяльності суду першої інстанції ознак порушення норм процесуального права в частині повідомлення сторін про розгляд справи, які слугували б підставою для скасування рішення суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що надав відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, та дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційних скарг за апелянтами. Водночас за результатами нового розгляду справи суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції. Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції на ОСОБА_1 . Керуючись ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі №914/2197/18 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтами.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції покласти на ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайт Груп» (03150, Київ, вул. Предславинська, 34-Б, кімната 214; код ЄДРПОУ 39345149) 32 070, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Повний текст постанови складено та підписано 11.05.2022. Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК Судді С.М. БОЙКО Т.Б. БОНК