Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3882/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3486/22 Справа № 185/3882/21 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Сервіс про визнання незаконним та скасування наказу, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Сервіс (далі ТОВ ДТЕК Сервіс) про визнання незаконним та скасування наказу. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона працює завідувачкою здоровпункту №3 медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ ДТЕК Сервіс. 07 квітня 2021 року наказом №31-ОД-К директора ТОВ ДТЕК Сервіс їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни та зменшено виплату премії на 1 квартал 2021 року на 70%. Вказувала, що наказ не містить конкретні ознаки порушення трудових обов`язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також, що порушено строк застосування дисциплінарного стягнення, не встановлено час виявлення порушення, дисциплінарних порушень вона не вчиняла, а тому просила суд ухвалити рішення яким визнати незаконним та скасувати наказ № 31-ОД К від 07 квітня 2021 року директора ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» Шишкової Т.П. про оголошення догани завідувачу здоровпункту № 3 медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» ОСОБА_1 та зменшення премії за 1 квартал 2021 року на 70%, стягнути судові витрати. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.197-198). Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що в наказі відсутні обов`язкові дані про час порушення або неналежне виконання робітником трудових обов`язків, що за ч.1 ст.148 КзпП України свідчить про сплив місячного строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з 01 лютого 2021 року, оскільки наказ був виданий 07 квітня 2021 року. Зазначала, що не може нести відповідальність за протиправні дії медичних сестер та фельдшера. Наголошувала, що дисциплінарних порушень вона не вчиняла (а.с.202-204). Сторони своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористалися. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що наказом № 1208/9к від 14 березня 2013 року позивач призначена завідувачкою здоровпункт № 3 медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ «ДТЕК Сервіс». Посадові обов`язки позивача встановлені Посадовою інструкцією завідувача здоровпункту № 3 медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ «ДТЕК Сервіс». Режим роботи в ТОВ «ДТЕК Сервіс» встановлено колективним договором ТОВ «ДТЕК Сервіс», Правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями працівників та наказами встановлення графіків роботи. Місцем роботи позивача є здоровпункт № 3, який розташований на території шахти «Дніпровська». Працівниками здоровпункту № 3 є сестра медична ОСОБА_2 , сестра медична ОСОБА_3 , фельдшер ОСОБА_4 . Графік роботи та норми робочого часу працівників здоровпункта № 3 затверджено наказами директора ТОВ «ДТЕК Сервіс» від 03 грудня 2019 року та №56-ОД від 08 грудня 2020 року. Додатками до вказаних наказів встановлено, що працівники мають перебувати на робочому місці з 8:10 до 16:40. Тривалість робочого дня становить 7,70 годин (а.с.81-86). Наказом директора ТОВ «ДТЕК Сервіс» від 04 лютого 2021 року № 8-ОД-К було призначено службове розслідування з перевірки інформації про порушення трудової дисципліни працівниками здоровпункту № 3 шахти «Дніпровської» медичного центру ТОВ «ДТЕК Сервіс» (а.с.42). Пунктом 3.8.1 акту службового розслідування від 06 квітня 2021 року встановлено, що завідуючка здоровпункту № 3 шахти «Дніпровської» медичного центру ТОВ «ДТЕК Сервіс» ОСОБА_1 , щоденно, достроково (на 1 годину) залишала робоче місце, порушуючи встановлений режим праці. Без узгодження адміністрації керівництва змінила графік робочого часу медичних сестер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фельдшера ОСОБА_4 та не внесла в табелі робочого часу дані про фактичну тривалість І та ІІ робочих змін медичної сестри ОСОБА_3 та фельдшера ОСОБА_4 , допустила відсутність ОСОБА_4 у підземному здоровпункті № 3 з 01 липня 2020 по 30 листопада 2020 року, що є порушеннями п.п.5.1,6, 7.1. посадової інструкції та п.5.2 правил внутрішнього трудового розпорядку. Висновки акту підтверджуються відомостями про фіксацію входу на територію шахти та виходу позивача та співробітників здоровпункту № 3, відомостями по використання ними робочого часу, поясненнями позивача та співробітників здоровпункту №

3. В поясненнях позивач та співробітники здоровпункту № 3 визнають факти залишення робочого місця до часу встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку посилаючись на те, що вони відпрацювали 7.7 годин. Пунктом 5 посадової інструкції ОСОБА_1 передбачено, що вона зобов`язана здійснювати організацію роботи співробітників здоровпункту шляхом постановки завдань за напрямками та контролювати виконання завдань. Пунктом 6 передбачено, що вона має право контролювати дотримання персоналом графіків роботи. Пунктом 7.1 посадової інструкції ОСОБА_1 передбачено, що вона несе дисциплінарну та матеріальну відповідальність за неналежне виконання або невиконання покладених на неї посадовою інструкцією обов`язків. Наказом директора ТОВ «ДТЕК Сервіс» від 07 квітня 2021 року № 31-ОД-К було оголошено догану ОСОБА_1 - завідувачу здоровпункту № 3» медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ «ДТЕК Сервіс» за порушення трудової дисципліни, п.п. 5.1, 6, 7.1 посадової інструкції та п. 5.2 правил внутрішнього трудового розпорядку. За неналежне виконання посадових обов`язків, порушення умов трудового договору та колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ДТЕК Сервіс» ОСОБА_1 зменшено премію за 1 квартал 2021 року на 70%. Заяви позивача про відпрацювання робочого часу суд до уваги не прийняв так як закінчення робочого дня відбувається о 16:40, а позивач та її співробітники залишали робоче місце до вказаного часу. Самостійна зміна працівником меж робочого часу не передбачена і є порушенням встановленого режиму роботи. Виконання посадових обов`язків в обідню перерву має бути узгоджено з адміністрацією підприємства. Разом з тим, з пояснень позивача, вбачається, що вони використовують робочий час на обід у вільний від роботи час. Вказане свідчить, що цей час використовується в межах робочого дня, який у позивача та її співробітників закінчувався до встановленого часу. Виконання роботи понад встановленої норми не дає право працівникам самостійно регулювати час своєї роботи. Факт того, що позивач та її співробітники допускали порушення правил внутрішнього трудового розпорядку свідчить про порушення позивачем вимог своєї посадової інструкції щодо контролю за дотриманням співробітниками Правил внутрішнього трудового розпорядку. Судом встановлено, що в тексті наказу є посилання на те, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення конкретних пунктів посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку. Позивач оспорює наказ про притягнення її до відповідальності, втім не оспорює акт, яким встановлено факти вчинення нею порушень посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку. Факт вчинення ОСОБА_1 порушень встановлено актом від 06 квітня 2021 року. Актом встановлено, що порушення дисципліни вчинялись період з 01 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року. Наказ про притягнення її до відповідальності видано 07 квітня 2021 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки позивачем не доведено незаконність оскаржуваного наказу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Відповідно приписів статті 97 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Частина третя статті 97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам. Разом з тим, діюче законодавство наділяє власника повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо збільшення, зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам, повного або часткового позбавлення конкретного працівника премій, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором). При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. Колегія суддів звертає увагу на те, що умови нарахування працівникам додаткових заохочувальних виплат (премій) встановлюються власником або уповноваженим ним органом, а наявність підстав (трудових успіхів, високих результатів в роботі тощо) для здійснення таких виплат встановлюється за результатами роботи кожного працівника і є винятково компетенцією власника або уповноваженого органу. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. За змістом статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків без поважних причин, а також недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпоряджаннями роботодавця тощо. Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Воно не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Матеріалами справи підтверджений факт порушення позивачем п.п. 5.1, 6, 7.1 посадової інструкції та п. 5.2 правил внутрішнього трудового розпорядку, та доводи апеляційної скарги цього факту не спростовують . Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час прийняття наказу № 31-ОД-К від 07 квітня 2021 року про оголошення догани завідувачу здоровпункту № 3 медичного центру департаменту з медицини праці ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» Широбок К.В. та зменшення премії за 1 квартал 2021 року на 70% , дотримався вимог законодавства. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров