Постанова Одеський апеляційний суд № 496/1473/21

Номер провадження: 33/813/444/22 Номер справи місцевого суду: 496/1473/21 Головуючий у першій інстанції Галич О. П. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2022 року в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ПП « ОСОБА_2 », за ч. 1 ст. 130, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постаново Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2022 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 185 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 гривень. Не погодившись з вищевказаним рішенням суду 08.02.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до прохальної частини якої вбачається, що апелянт просить суд скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2022 року та постановити нове рішення, яким провадження у справі закрити за недоведеністю вини. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 зазначає, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП не вчиняв, його вина в судовому засіданні не доведена, відповідні протоколи про адміністративні правопорушення складені з порушенням вимог статті 256 КУпАП, докази на які посилається суд в оскаржуваному рішенні є недопустимими, а твердження працівників поліції є безпідставними та недоведеними. Апелянт зазначає, що відеозапис подій не може бути визнано допустимим доказом його вини, а також вказує, що відео фіксація подій велася з необґрунтованими перервами. ОСОБА_1 вказує, що не підтверджений факт відмови водія від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки були відсутні свідки. Щодо пояснення свідків, то апелянт вважає, що вказані пояснення не можна визнати допустимим доказом оскільки підписи в протоколі та в поясненнях відрізняються, а також враза «с моих слов записано верно» написана одним почерком у поясненнях як ОСОБА_3 та і ОСОБА_4 . Розгляд справи неодноразово було відкладено за заявою апелянта. 16.05.2022 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, причини неявки суду не повідомив. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР передбачена ст. 130 КУпАП. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимоги "Про Правила дорожнього руху" України передбачена статтею130 КУпАП. Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 N 1395 (далі - Інструкція N 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Наказом МВС України, МОЗ України N 1452/735від 09.11.2015 (далі - Інструкція N 1452/735). Відповідно до пункту 2 розділу І "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. 18 березня 2021 року о 13-05 годин, на автодорозі М-05 «Київ-Одеса», 450 км. с. Дачне, ОСОБА_1 , керував автомобілем «ЗАЗ Славута», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на місці та у медичному закладі водій відмовився у законному порядку також відмовився від проходження тесту на приладі «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того 18 березня 2021 року о 13-40 годин, ОСОБА_1 , здійснив злісну непокору законній вимогі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а саме залишити автомобіль «ЗАЗ Славута», державний номер НОМЕР_1 , та відмовився пред`явити документи, що засвідчують його особу, для складання адміністративних матеріалів, на неодноразові вимоги не реагував, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Оскільки, ОСОБА_1 в суді першої інстанції свою вину не визнав та був не згодний із обставинами викладеними у протоколах про адміністративне правопорушення судом згідно вимог ст.280 КпАП було допитано судом першої інстанції свідків та працівників поліції для з`ясування обставин справи та усунення розбіжностей у поясненнях. Допитаний у судовому засіданні поліцейський ОСОБА_5 , який складав рапорт та протокол про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 261 КУпАП, пояснив, що водію ОСОБА_1 було роз`яснені права та обов`язки передбачені законодавством, водій надав посвідчення водія, але повного ознайомлення не було, та на момент коли він прийшов до автомобіля, свідоцтва про реєстрацію теж не було. Він попередив ОСОБА_1 , що перебуває у статусі затриманої особи та йому необхідно виконати вимогу працівників поліції та вийти з автомобіля і він просунув руку через вікно салону автомобіля з метою відчинити двері. На вказані дії водій почав піднімати вікно в автомобілі та прижав його руку. Жодних погроз ОСОБА_1 він не висловлював, а пропонував скласти адміністративний протокол. Далі, він зателефонував своєму керівництву та доповів про обставини, та те що буде фізичне затримання особи, крім іншого може бути пошкоджено автомобіль. При спілкуванні з ОСОБА_1 він відчув ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння рук (можливо перехвалювався). При спілкуванні з ОСОБА_1 він спустив маску з обличчя, а тому відчував запах алкоголю з порожнини роту водія. Далі зупиняли свідків, щоб засвідчити непокору водія поліцейським. Допитаний у судовому засіданні поліцейський ОСОБА_6 , який складав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, пояснив, що він підійшов до автомобіля ОСОБА_1 , так як його покликав ОСОБА_7 , тому що водій ОСОБА_1 не хотів надавати документи, а підставою зупинення даного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була відсутність пристебнутого ременя, на що він запропонував водію пройти на пост та переглянути відео з зображенням порушення. Проте, водій ОСОБА_1 відмовився вийти з автомобіля, для перегляду відео з камер. Крім того, ОСОБА_1 відмовлявся від проходження тесту на виявлення алкоголю. Пояснив, що ОСОБА_7 чув запах алкоголю від водія, а саме він - ні, так як близько біля водія не стояв, та був сильний вітер і до салону автомобіля він не дивився. Крім іншого, в зв`язку з тим, що на відео які додані до матеріалів справи відсутній звук, працівники поліції в судовому засіданні, пояснили, що не мають доступу до звуку та відео камери, можливо при перенесенні відбувся збій. Апеляційний суд погоджується х висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наданими суду матеріалами, з наступних підстав. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 044223 від 18 березня 2021 року, встановлено, що 18 березня 2021 року о 13-05 годин, на автодорозі М-05 «Київ-Одеса», 450 км. с. Дачне, ОСОБА_1 , керував автомобілем «ЗАЗ Славута», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на місці та у медичному закладі водій відмовився у законному порядку також відмовився від проходження тесту на приладі «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. До зазначеного вище протоколу додані пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також долученим до протоколу відеозаписом. У зв`язку з вказаним обставинами судом як першої так і апеляційної інстанції було досліджено відеозапис за участю ОСОБА_1 і працівників поліції, які безпосередньо приймали участь у вищевказаних подіях. З дослідженого судами відеозапису, встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження на стан сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер» та в медичному закладі, і відмовився протягом тривалого часу понад 2 години виходити з автомобіля. З довідки ст. інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області Сидоренко О., вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 044223 в графі «тимчасово вилучені документи» - вилучалось посвідчення водія НОМЕР_2 . Таким чином є достатньо підстав вважати, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Подія зафіксована на портативний нагрудний відеореєстратор а отже наявність присутності двох свідків не обов`язковою. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, згідно ст. 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Тому, інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, так як ці доводи спростовуються матеріалами справи. Крім того, вказані доводи судом розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та такими, що не впливають на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. Обставини правопорушення й вина порушника в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно ст. 251 КпАП України. Також, суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, що підтверджується наданими суду матеріалами, з наступних підстав. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків. Окрім протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського, доказами у вказаному провадженні стали відеозаписи, які здійсненні поліцейськими під час виконання своїх службових обов`язків. Так, із відео запису можливо встановити, що поліцейські 18 березня 2021 року о 13 годині 40 хвилин зупинили транспортний засіб «ЗАЗ Славута» д.н. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась особа, як в подальшому було встановлено ОСОБА_1 . На неодноразові вимоги поліцейських ОСОБА_1 відмовлявся виходити з автомобіля, на підставі чого було здійснено фізичне затримання особи, шляхом пошкодження автомобіля. Поведінка ОСОБА_1 не викликає жодних сумнівів в умисних його діях, які б дозволяли уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Надалі відео фіксує затримання ОСОБА_1 і одягнення на нього кайданків, біля його транспортного засобу. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовляється надати будь-які документи, що посвідчують особу. При перегляді відеозапису у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що дійсно поліцейські роз`яснювали йому права та обов`язки та умовляли вийти з автомобіля, але він їх боявся. Оцінюючи в цілому надані відеозаписи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що дійсно мало місце злісна непокора законному розпорядженню та вимозі поліцейського з боку ОСОБА_1 . Його дії, не можливо тлумачити інакше ніж це передбачено у ч. 1 ст. 185 КУпАП, тобто як адміністративне правопорушення. Даючи аналіз наявним відеозаписам, очевидно, що причиною конфлікту стало не бажання підкорятись законним вимогам поліцейського при встановлені факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і тому у подальшому дії ОСОБА_1 придбали форму злісної непокори. Таким чином, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються документами доказами зібраними в порядку ст. 251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 310901 від 18 березня 2021 року; протоколом ОД №016127 про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 261 КУпАП, рапортом поліцейського Костенюк В.С. по даному факту; відеозаписами подій, поясненнями свідків. Встановивши в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, судом першої інстанції вірно також враховано і строки накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що інкриміноване правопорушення вчинено 18 березня 2021 року. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КпАП України якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. На момент розгляду справи судом першої інстанції, строк накладання адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КпАП України, закінчився. Дана обставина виключає провадження по справі про адміністративне правопорушення, а відповідно справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в частині щодо правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП. Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Як зазначив, ВАСУ в своїх правових висновках, при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, суд при здійсненні правосуддя повинен діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів. Пунктом 7 ст. 247 КпАП України, передбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки. Доводи апеляційної скарги не містять жодної конкретної обставини або доказу щодо незаконності судового рішення, в них зазначені лише формальні посилання на нібито неправильні висновки суду, тобто ці доводи є голослівними та надуманими. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_8 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок Суворовського районного суду м. Одеси викладений у постанові про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Князюк