Постанова КАС ВС № 500/62/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Київ справа № 500/62/20 адміністративне провадження № К/9901/9512/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №500/62/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача -Довгої О. І. суддів -Запотічного І. І. Макарика В. Я.) У С Т А Н О В И В : І. СУТЬ СПОРУ

1. До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" (далі-позивач, ПрАТ "Тернопільміськгаз") з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просить: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Лесьної Н.В. щодо винесення постанови ВП №56231442 від 09 грудня 2019 року про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконавчого збору; - скасувати постанову ВП №56231442 від 09 грудня 2019 року про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконавчого збору.

2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору .

3. Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" подало апеляційну скаргу. ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених часиною 1 статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

5. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 11 грудня 2020 року за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти admin@tmgaz.te.ua , що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.

6. На виконання вимог ухвали суду скаржник надіслав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в які зазначає, що у працівників ПрАТ "Тернопільміськгаз" 09 жовтня 2020 року зареєстровано лабораторно підтверджені випадки захворювання на COVID-19. Надалі, 12 жовтня 2020 року видано наказ про встановлення карантину на підприємстві та звільнено частину працівників (в тому числі і юриста) від обов`язку бути присутніми на вказаний період на робочих місцях, що унеможливило своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. На підтвердження своїх доводів до заяви апелянт долучив копію штатного розпису та наказу №160 від 12 жовтня 2020 року "Про встановлення карантину для запобігання розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19".

7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 500/62/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що мотиви заяви апелянта щодо поважності строку на апеляційне оскарження є непослідовними, а тому, як наслідок наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

9. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що 12 жовтня 2020 року видано наказ про встановлення карантину на підприємстві та звільнено частину працівників (в тому числі і юриста) від обов`язку бути присутніми на вказаний період на робочих місцях, що унеможливило своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Як зазначає заявник, зазначені обставини унеможливили своєчасну підготовку та подання в строк апеляційної скарги. На підтвердження своїх доводів до заяви скаржник долучив копію штатного розпису та наказу №160 від 12 жовтня 2020 року "Про встановлення карантину для запобігання розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19".

10. На адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

12. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

13. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

14. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Статтею 295 КАС визначено таке: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

16. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

17. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

18. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбачені статтею 287 КАС України.

19. За правилами, встановленими статтею 271 КАС, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

20. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

21. Суд касаційної інстанції зазначає, що стаття 287 КАС є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста яка встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

22. Водночас статтею 287 КАС не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 286 КАС строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

23. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

24. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

25. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

26. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

27. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

28. Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

29. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

30. Слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

31. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення . У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

32. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

33. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та КАС України.

35. Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону №731-IX, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин та обмежувальні заходи, пов`язані із поширенням коронавірусної хвороби.

37. Скаржником зазначено, що 12 жовтня 2020 року видано наказ про встановлення карантину на підприємстві та звільнено частину працівників (в тому числі і юриста) від обов`язку бути присутніми на вказаний період на робочих місцях, що унеможливило своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Як зазначає заявник, зазначені обставини унеможливили своєчасну підготовку та подання в строк апеляційної скарги. На підтвердження своїх доводів до заяви скаржник долучив копію штатного розпису та наказу №160 від 12 жовтня 2020 року "Про встановлення карантину для запобігання розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19".

38. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції прийшов вказав, що зі змісту наданого апелянтом наказу №160 від 12 жовтня 2020 року "Про встановлення карантину для запобігання розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19" вбачається що з 12 жовтня 2020 року до 12 листопада 2020 року у ПрАТ "Тернопільміськгаз" встановлено карантин. Працівників, визначених у додатку 1 до вказаного наказу, звільнено від обов`язку бути присутніми на час вказаного періоду на робочих місцях. Серед таких працівників визначено і юриста, який у штаті апелянта лише один. Разом з тим, суд звертає увагу, що у наказі зазначено про звільнення від обов`язку присутності на роботі, а не від виконання посадових обов`язків, тобто по суті запроваджено дистанційне виконання роботи, що не чинить перешкод, на думку суду, для підготовки апеляційної скарги. Відомостей, що юрист апелянта захворів на COVID-19 апелянт суду не надав.

39. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що між змістом згаданого вище наказу та доводами заяви апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження існує певна суперечність щодо обставин введення карантину. Так, у заяві апелянт вказує, що випадок на COVID-19 підтверджений 09 жовтня 2020 року, проте у самому наказі зазначено, що випадки захворювання зареєстровано вже 20 жовтня 2020 року, а карантин введено з 12 жовтня 2020 року по 12 листопада 2020 року.

40. В той же час, Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам заявника, що для можливості здійснення підготовки та подання апеляційної скарги в строк, передбачений процесуальним законодавством необхідно перебування працівника на робочому місці для доступу до документів та матеріалів.

41. Отже, враховуючи, що 12 жовтня 2020 року Приватним акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" прийнято наказ №160 від 12 жовтня 2020 року "Про встановлення карантину для запобігання розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19", яким встановлено карантин на підприємстві та звільнено частину працівників (в тому числі і юриста) від обов`язку бути присутніми на вказаний період на робочих місцях, положення пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону №731-IX, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, а також враховуючи той факт, що для можливості здійснення підготовки та подання апеляційної скарги в строк, передбачений процесуальним законодавством необхідно перебування працівника на робочому місці для доступу до документів та матеріалів, Суд прийшов до висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження можна вважати поважними.

42. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки зазначеним доводам позивача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

41. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. V. СУДОВІ ВИТРАТИ

42. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,- П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" задовольнити.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №500/62/20 скасувати, справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська