Ухвала КАС ВС № 308/8861/18

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 18 травня 2022 року м. Київ справа № 308/8861/18 адміністративне провадження № К/9901/46095/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови і приписів, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області № 101/1007 від 19 липня 2018 про визнання винною її у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області № 106-П/1007 від 05 липня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил; - визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області № 107-П/1007 від 05 липня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року скасовано в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області № 101/1007 від 19 липня 2018 року. Ухвалено у вказаній частині постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області № 101/1007 від 19 липня 2018 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У решті рішення суду залишити без змін. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою та підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Як убачається з касаційної скарги, підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування приписів є такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягають скасуванню, оскільки відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Залишаючи касаційну скаргу без руху, Суд зазначив, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому скаржнику необхідно було уточнити зазначену підставу касаційного оскарження. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 грудня 2021 року скаржником подано уточнену касаційну скаргу, в якій вона вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень, зазначає нормативно-правове обґрунтування, яке, на її думку, неправильно застосовано та розтлумачено судом апеляційної інстанції. Верховний Суд, надаючи оцінку зазначеним в касаційній скарзі підставам касаційного оскарження, дійшов висновку, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання відсутності норми права у подібних правовідносинах, не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин). За таких обставин, наведене скаржником обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не може бути визнано належним в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково віднесли справу до справу незначної складності, з огляду на таке. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Втім, в касаційній скарзі скаржником не наведено жодного мотиву, який би свідчив, що предмет та обсяг доказування, зміст правовідносин, категорія та складність справи потребує розгляду справи за правилами загального позовного провадження, щоб вказувало на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Також в касаційній скарзі скаржник вказує на те, що обставини, які оскаржуються мають для неї виняткове значення, оскільки в будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку було демонтовано, здійснювалась її підприємницька діяльність. Внаслідок протиправних дій їй було завдано значну шкоду, а тому справа має суспільне значення, оскільки це приміщення використовувалось і планується використовувати для надання різних видів послуг населенню. Відсутність вказаного об`єкту обмежує громадян в отриманні певних послуг. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Натомість за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною. Твердження скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Проте, обґрунтування підстав касаційного оскарження не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови і приписів.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Т.Г. Стрелець Суддя В.М. Шарапа