Постанова Хмельницький апеляційний суд № 672/174/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 672/174/22 Провадження № 33/4820/273/22 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Бережний С.Д., з участю секретаря судового засідання Якимець М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бляхарського Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою захисника Бляхарського Я.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року,- в с т а н о в и в: Постановою Городоцього районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,тимчасово непрацюючої, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору. За постановою суду, ОСОБА_1 17 березня 2022 року, близько 21 год. 47 хв. керував транспортним засобом марки ВАЗ 21104, д/н НОМЕР_1 по вул.Гагаріна,22 в смт.Сатанів Хмельницької області, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 Бляхарський Я.С. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог ч.2 ст.266 КУпАП, а саме під час проведення такого огляду працівники поліції не залучали двох свідків. Працівники поліції порушили процедуру фіксації проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того відеозапис події не є безперервним, а тому не може вважатися допустимим доказом. Також зупинивши ОСОБА_1 працівники поліції не повідомили останнього про ведення відео фіксації, чим порушили його право на приватність. Вважає, що сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні правопорушення не є достатнім та не звільняє уповноважених на складання протоколу осіб від доказового забезпечення. Зазначає, що 17 березня 2022 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння у зв`язку із крайньою необхідністю. У нього на утриманні перебуває важко хворий батько - ОСОБА_2 , в якого в цей день стрімко погіршився стан здоров`я, а тому він був змушений сідати за кермо щоб доставити ліки. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови захисник Бляхарський Я.С. отримав 03 квітня 2022 року. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, приходить до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Згідно вимог ст.289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 28 березня 2022 року, копію постанови у визначений законодавством строк не отримав, апеляційну скаргу його захисник направив на адресу суду 08 квітня 2022 року. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку оскарження постанови суду щодо ОСОБА_1 в зв`язку з чим апелянту слід поновити строк оскарження постанови суду. Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то слід зазначити наступне. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді, зокрема за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За змістом п. п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп`яніння. Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом першої інстанції. Зокрема, відомостями із: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №163571 від 17 березня 2022 року, з якого вбачається, що цього ж дня близько 21 год. 47 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21104, д/н НОМЕР_1 по вул.Гагаріна,22 в смт.Сатанів Хмельницької області, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. - роздруківкою з приладу ««Drager Alkotest 6810» відповідно до якої у водія ОСОБА_1 зафіксовано стан алкогольного сп`яніння 0,60 ‰; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук; - актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. - відеозаписами, яким підтверджується те, що ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу; Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Також не впливають на висновки суду доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було залучено свідків при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовувались технічні засоби відеозапису, диск із відеозаписом події наявний в матеріалах справи. В даному випадку присутність свідків під час проведення огляду не є обов`язковою, відтак підстави вважати, що огляд був проведений поліцейськими без дотримання вимог ст.266 КУпАП, в апеляційного суду відсутні та такі доводи апеляційної скарги не можуть бути враховані. Що стосується недопустимості відеозапису події як доказу винуватості ОСОБА_1 , оскільки такий записаний не безперервно, то такі твердження не заслуговують на увагу суду. Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення. Як вбачається із даних диску, який наданий працівниками поліції, на такому зафіксовані чотири відео файли , які взаємодоповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини справи. З дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбаченні ст.63 Конституції України, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, роз`яснено наслідки у випадку його відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager. На відеозаписі зафіксовано, що результат алкогольного сп`яніння складає 0,60 проміле. Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації. Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому, місцевий суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності на законність оскаржуваної постанови не впливають. Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю. До апеляційної скарги ОСОБА_1 надав рішення ЛКК № 11/4 від 01.12.2020 року щодо встановлення діагнозу його батьку ОСОБА_2 , дана довідка містить триваючі рекомендації. Доказів того, що саме 17 березня 2022 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 керувати автомобілем у стані алкогольного сп`яніння стороною захисту не надано. Водночас зазначена небезпека, на думку суду, могла бути усунута іншими засобами, зокрема шляхом залученням іншого водія для доставлення ліків хворому. Під час апеляційного розгляду порушень в діях поліцейських вимог «Інструкції», та порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. З огляду на наведене, вважаю, що висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у керуванні транспортним засобом, особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ґрунтується на Законі. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог матеріального чи процесуального права, які дають підстави змінити чи скасувати оскаржувану постанову. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,- п о с т а н о в и в: Клопотанння захисника Бляхарського Я.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити захиснику Бляхарському Я.С. строк на апеляційне оскарження постанови Городоцького районного суду від 28 березня 2022 року. Постанову Городоцького районного суду від 28 березня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Бляхарського Я.С. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду С.Д. Бережний