Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/7261/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/7261/21 пров. № А/857/7271/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання - Максим Х.Б.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року про закриття провадження в справі № 300/7261/21 (головуючий суддя Панікар І.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західнорго міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 15 листопада 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом було зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західнорго міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про зобов`язання внести виправлення (зміни) в актовий запис № 53 про народження ОСОБА_2 , складений 06.12.1955 року виконавчим комітетом Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області та в графі відомості про дитину, змінити ім`я дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ». Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року провадження в адміністративній справі № 300/7261/21 закрито, та з врахуванням приписів частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснено ОСОБА_1 , що справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачем - ОСОБА_1 було оскаржено його в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, висловлено прохання скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що спір в даній категорії справ повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, так як у даних правовідносинах є наявним суб`єкт владних повноважень, який виконує владні управлінські функції. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західнорго міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із заявою про внесення змін до актового запису про її народження № 53 від 06.12.1955 року, виправивши ім`я дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ». Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмого доказу копії висновку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західнорго міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 01.09.2021 року відповідач вважав за неможливе виправити в актовому записі про народження заявника № 53 від 06.12.1955 року, складеного виконавчим комітетом Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області на ОСОБА_2 , ім`я дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 » у зв`язку з відсутністю підстав (а.с.12-13). Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Так, згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, як вже зазначалося, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17. Адміністративною справою у розумінні підпункту 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З матеріалів справи вбачається, що у даній справі спірні правовідносини пов`язані із відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження та бажанням встановити неправильність запису в акті цивільного стану. Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 49 Цивільного Кодексу України (ЦК України) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (Закон № 2398-VI). Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Тобто, реєстрації дій/подій, що впливають на набуття , зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (Правила). Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. На підставі частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17. Суд звертає увагу, що об`єктом перевірки судом у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт її імені, і залежно від встановлених обставин вирішення питання про неправильність актового запису та зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши правильне ім`я. Окрім того, для такого встановлення позивач у позовній заяві вказує що працівником виконкому Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області зроблено помилку, яка для позивача має юридичне значення. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 та у справі № 807/45/17 від 23.01.2019 року. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 вірно закрито судом першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження в адміністративній справі. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 229, 243, 250, 272, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року про закриття провадження в справі № 300/7261/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 19 травня 2022 року.