Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/9075/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9075/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергетика" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергетика" про надання дозволу на погашення суми боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 18 травня 2022 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за ТОВ "Біоенергетика" обліковується по орендній платі з юридичних осіб та по земельному податку у загальному розмірі 148 359,63 грн. Контролюючий орган направив ТОВ "Біоенергетика" податкову вимогу від 31.03.2014 №161-25 про сплату податкового боргу. Згідно рішення про опис майна у податкову заставу від 08.04.2014 №31 та акту опису майна від 04.06.2014 №4 описано майно ТОВ "Біоенергетика" загальною вартістю 37 346 грн. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.06.2014 №44409964 зареєстровано публічне обтяження у вигляді податкової застави на майно ТОВ "Біоенергетика" згідно акту опису майна у податкову заставу від 04.06.2014 №4, термін дії обтяження до 06.06.2019. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2015 у справі №826/15025/15, яка набрала законної сили 18.01.2016, задоволено позовну заяву Білоцерківської ОДПІ до ТОВ "Біоенергетика" про стягнення податкового боргу у розмірі 23 208,88 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/16009/16, яка набрала законної сили 06.01.2017, задоволено позовну заяву Білоцерківської ОДПІ до ТОВ "Біоенергетика" про стягнення податкового боргу у розмірі 71 780,76 грн. Згідно матеріалів справи у ТОВ "Біоенергетика" наявні банківські рахунки у АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" та АТ "Укрексімбанк" (закритий 02.11.2017). Контролюючим органом направлено інкасові доручення для стягнення податкового боргу до АТ "Укрексімбанк" від 09.09.2016 №46 на суму 11604,44 грн, від 28.09.2016 №48 на суму 11604,44 грн, від 05.10.2017 №20 на суму 35935 грн, від 06.10.2016 №50 на суму 11604,44 грн, а також інкасові доручення для стягнення податкового боргу до АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" від 28.09.2016 №47 на суму 11604,44 грн, від 06.10.2016 №49 на суму 11604,44 грн, від 12.10.2017 №67 на суму 35935 грн. Однак, вказані інкасові доручення повернуті банками без виконання у зв`язку із відсутністю коштів. Зважаючи на те, що ТОВ "Біоенергетика" вказаний податковий борг станом на 12.06.2018 добровільно не погашає, вжиті позивачем заходи для стягнення податкового боргу з банківських рахунків ТОВ "Біоенергетика" не призвели до фактичної сплати боргу, а у податкову заставу описано майно ТОВ "Біоенергетика", позивач просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ "Біоенергетика" за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Так, з метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 59 ПК України, позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 31.03.2014 №161-25. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 ПК України обумовлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Як вже було зазначено вище, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2015 у справі №826/15025/15, яка набрала законної сили 18.01.2016, задоволено позовну заяву Білоцерківської ОДПІ до ТОВ "Біоенергетика" про стягнення податкового боргу у розмірі 23 208,88 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/16009/16, яка набрала законної сили 06.01.2017, задоволено позовну заяву Білоцерківської ОДПІ до ТОВ "Біоенергетика" про стягнення податкового боргу у розмірі 71 780,76 грн. Однак, вказаний борг не стягнуто з ТОВ "Біоенергетика" у зв`язку із відсутністю на рахунках відповідача необхідних коштів. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. За приписами статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. За приписами пункту 95.3 цієї ж статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. З аналізу зазначених норм ПК України вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду. При цьому, обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом є: - наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); - сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; - відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; - наявність майна платника податків-боржника у податковій заставі. Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Вказана позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.04.2020 у справі №822/1262/17, від 25.03.2021 у справі №807/1621/15. Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 22.01.2021 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Київській області належним чином засвідчені докази заявленого у справі податкового боргу, перебування майна у заставі та неможливості стягнення з рахунків платника, з відповідним письмовим поясненням щодо актуальних даних станом на час вирішення даної справи. На виконання вказаної ухвали позивачем подано до суду докази наявності станом на 02.02.2021 року у ТОВ "Біоенергетика" податкового боргу у загальному розмірі 209 164,53 грн, у тому числі - 148 359,63 грн, який заявлено до стягнення у даній справі. Таким чином, у ході судового розгляду даної справи підтверджено наявність у ТОВ "Біоенергетика" податкового боргу у розмірі 148 359,63 грн. Згідно із наданими позивачем витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.06.2014 року №44409964, зареєстровано публічне обтяження у вигляді податкової застави на майно ТОВ "Біоенергетика" згідно акту опису майна у податкову заставу від 04.06.2014 року №4, термін дії обтяження до 06.06.2019 року. Разом із апеляційною скаргою позивачем також не надано додаткових доказів перебування майна у податковій заставі ТОВ "Біоенергетика", яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу. Верховний Суд у постановах від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 та від 25.03.2021 у справі №807/1621/15 зауважив, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом. У матеріалах справи наявні копії інкасових доручень від 09.09.2016 №46 на суму 11604,44 грн, від 28.09.2016 №48 на суму 11604,44 грн, від 05.10.2017 №20 на суму 35935 грн, від 06.10.2016 №50 на суму 11604,44 грн, від 28.09.2016 №47 на суму 11604,44 грн, від 06.10.2016 №49 на суму 11604,44 грн, від 12.10.2017 №67 на суму 35935 грн, які направлялись у банки, які обслуговують ТОВ "Біоенергетика" та повернуті банками без виконання. Отже, надані позивачем інкасові доручення свідчать про відсутність коштів на рахунках ТОВ "Біоенергетика" виключно станом на 12.10.2017 року та не є достатнім доказом відсутності коштів на рахунках ТОВ "Біоенергетика" станом на дату подання позову та перегляду справи в суді апеляційної інстанції. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.