Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6788/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6788/21 Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та ГУ ДПС у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 25.10.2021р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Од Строй Груп» до Головного управління ДПС в Одеській області та ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021р. ТОВ «Од Строй Груп» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.201р. №42542 - про відповідність підприємства, як платника ПДВ, критеріям «ризиковості» та зобов`язати виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям «ризиковості». Також, позивач у своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача і усі понесені ним судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 4540 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу, яким підприємство позивача було віднесено до переліку платників податків, які відповідають критеріям «ризиковості» є протиправним та передчасним, оскільки воно не містить жодних мотивів та обґрунтування підстав та обставин необхідності віднесення позивача до вказаного переліку, а також не містить і будь-якої конкретної інформації, яка б визначала саме «ризиковість» здійснення ТОВ «Од Строй Груп» господарських операцій. Абстрактний запис у графі «податкова інформація»: «упередження розповсюдження схемного ПДВ», на думку позивача, не можна вважати належним зазначенням податкової інформації. Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що ТОВ «Од Строй Груп» було включено до переліку ризикових платників податків, оскільки за результатами проведеного аналізу діяльності позивача було встановлено, що дане підприємство має ознаку «вигодотраспортуючого суб`єкта», придбання та реалізація з СГ з ознаками ризику, а також керівник якого, є одночасно посадовою особою ще 4-х суб`єктів господарювання, що, в свою чергу, може свідчити про ризиковість здійснення операцій. При цьому, представник відповідача також у своєму відзиві зазначив, що серед контрагентів з ознаками ризиковості встановлено придбання у ТОВ «Арія Строй Град» (яке внесено до переліку ризикових 19.01.2021р.), ТОВ «Карія Компані» (яке внесено до переліку ризикових 23.03.2021р.), ТОВ «Білайз» (має ознаку вигодотранспортуючого суб`єкту), ТОВ «Лейтіс Ком» (яке внесено до переліку ризикових 10.02.2021р.), ТОВ «Мірус Трейд» (яке внесено до переліку ризикових 30.03.2021р.), та реалізація з ризиковими контрагентами: ТОВ «Проектюгстрой» (яке внесено до переліку ризикових 13.11.2020р.), ТОВ «Мегалайн інвест» (внесено до переліку ризикових 12.01.2021р.), ПП «Евротранссстрой» (внесено до переліку ризикових 31.12.2020р.), ТОВ «ТМ Буд Груп» (внесено до переліку ризикових 25.01.2021р.), ТОВ «СТС Бізнес Груп» (внесено до переліку ризикових 26.02.2021р.), ТОВ «Югстрой монтаж» (внесено до переліку ризикових 23.02.2021р.). Також відповідач звернув увагу суду й на той факт, що позивачем не було надано жодних документів щодо невідповідності критеріям ризиковості, а тому, оскаржуване рішення є цілком правомірним. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 07.06.2021р. задоволено клопотання відповідача та замінено Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на його правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС. Ухвалою суду 1-ї інстанції, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 17.08.2021 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов ТОВ «Од Строй Груп» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.04.2021р. №42542 про відповідність ТОВ «Од Строй Груп» критеріям ризиковості платника податку. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області виключити ТОВ «Од Строй Груп» (код ЄДРПОУ 42778297, адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Лазаренка Є. академіка,2, адреса для листування: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23/1, каб. 8) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ТОВ «Од Строй Груп» (код ЄДРПОУ 42778297) судовий збір в розмірі 2270 грн. та судові витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 2000 грн. В іншій частині клопотання про розподіл судових витрат - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представники ГУ ДПС в Одеській області 26.11.2021р. та ГУ ДПС у Львівській області 08.12.02021р. подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, та просили скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2021р. та прийняти нове, яким у відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржив. 14.12.2021р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами відповідачів та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 31.01.2022р. позивач подав до суду 2-ї інстанції письмовий відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому категорично не визнав доводи апеляційних скарг та мотивовано наполягав на залишенні їх без задоволення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 28.01.2019р., відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Од Строй Груп» було зареєстровано в реєстрі, номер запису: 15561020000068872. Підприємство здійснює господарську діяльність за КВЕДом: «будівництво житлових і нежитлових будівель» (основний), «виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво металевих дверей та вікон, механічне обладнання оброблення металевих виробів» тощо. 10.04.2019р. ДАБІ України ТОВу «Од Строй Груп» було видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками №20-Л. Згідно з витягом щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та /або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №195618 від 19.04.2021р. ТОВ «Од Строй Груп», загальна сума ПДВ складає 1 644 280 грн. У березні 2021р. позивачем було подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям з ТОВ «Ірван», ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Альянс»: від 17.03.2021р. №9, від 18.03.2021р. №10, від 26.03.2021р. №3, від 26.03.2021р. №4, від 26.03.2021р. №5, від 26.03.2021р. №6, від 26.03.2021р. №7, від 26.03.2021р. №8, реєстрація яких була зупинена, оскільки ТОВ «Од Строй Груп» відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. В подальшому, позивач у своєму електронному кабінету отримав рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.04.2021р. №42542 про відповідність критеріям ризиковості платника податків, підстава: п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, податкова інформація: упередження розповсюдження схемного ПДВ (а.с.58). Далі, в ході розгляду справи позивачем були подані первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Ірван», ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Альянс», а саме: договір підряду (з додатками), рахунки на оплату робіт, платіжні доручення, акти виконаних робіт, договір поставки, видаткові накладні, а також зазначено, у позивача наявна матеріально-технічна база, що підтверджено наданими копіями договорів оренди, та наявністю працівників для здійснення господарської діяльності. У березні 2021р. за рішенням засновника (учасника) №1/2021 від 29.03.2021р.ТОВ «Од Строй Груп» вирішено змінити існуюче місцезнаходження, а саме, з « 65045, Одеська область, м.Одеса, вул.Катерининська,37, каб.45» - на нове - « 79026, м.Львів, вул.Академіка Лазаренка,2. 30.04.2021р., відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ «Од Строй Груп» було взято на облік платників податків у ГУ ДПС у Львівській області. Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності та передчасності спірного рішення відповідача. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено). Аналізуючи правомірність прийняття відповідачами оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, судова колегія виходить з наступного. Як слідує зі змісту вимог п.61.1,61.2 ст.61 ПК України, «податковий контроль» - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Як загально відомо, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 ПКУ, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Так, положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу. Відповідно до вимог п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.. Як передбачено п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п.201.16 ст.201 ПКУ). Так, постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»№1165 та «Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», які, в свою чергу, безпосередньо визначають механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів. Так, згідно із п.п.5,6 вказаного Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У такому рішенні чітко зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4). Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, спірне рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.04.2021р. №42542 про відповідність критеріям ризиковості платника податків (підстава: п.8 Критерії ризиковості платника податку, податкова інформація: упередження розповсюдження схемного ПДВ), позивач отримав в своєму електронному кабінету (а.с.58). Як вбачається зі змісту позову та пояснень представника в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, позивач звертає увагу на те, що оскаржуване рішення не містить жодних конкретних мотивів та обґрунтувань віднесення його підприємства до переліку платника податків, які відповідають критеріям ризиковості. Також, на переконання позивача, у спірному рішенні також повністю відсутня і будь-яка інформація, яка б визначала саме «ризиковість» здійснення ТОВ «Од Строй Груп» спірних господарських операцій. Абстрактний запис у графі «податкова інформація»: «упередження розповсюдження схемного ПДВ», на думку позовача, не можна вважати належним зазначенням податкової інформації. У свою чергу, у відзиві на позовну заяву, відповідач-1 - ГУ ДПС в Одеській області зазначив, що ТОВ «Од Строй Груп» було включено до переліку ризикових платників податків, оскільки за результатами проведеного аналізу його господарської діяльності було встановлено, що дане підприємство має ознаку «вигодотраспортуючого суб`єкта», так як придбання і реалізація з СГ з ознаками ризику, до того ж, керівник ТОВ є одночасно посадовою особою ще 4-х суб`єктів господарювання, що в свою чергу, може свідчити про ризиковість здійснення операцій. Також, як вже зазначалося вище, податковий орган звернув увагу й на той факт, що серед контрагентів позивача є підприємства з ознаками «ризиковості», а саме відповідачем було встановлено факти придбання робіт (товарів) у ТОВ «Арія Строй Град» (внесено до переліку ризикових 19.01.2021р.), ТОВ «Карія Компані» (внесено до переліку ризикових 23.03.2021р.), ТОВ «Білайз» (має ознаку вигодотранспортуючого суб`єкта), ТОВ «Лейтіс Ком» (внесено до переліку ризикових 10.02.2021р.), ТОВ «Мірус Трейд» (внесено до переліку ризикових 30.03.2021р.), та реалізація з ризиковими контрагентами: ТОВ «Проектюгстрой» (внесено до переліку ризикових 13.11.2020р.), ТОВ «Мегалайн інвест» (внесено до переліку ризикових 12.01.2021р.), ПП «Евротранссстрой» (внесено до переліку ризикових 31.12.2020р.), ТОВ «ТМ Буд Груп» (внесено до переліку ризикових 25.01.2021р.), ТОВ «СТС Бізнес Груп» (внесено до переліку ризикових 26.02.2021р.), ТОВ «Югстрой монтаж» (внесено до переліку ризикових 23.02.2021р.). Також відповідач вказав й на те, що позивачем не надано жодних документів щодо невідповідності критеріям ризиковості. Разом з тим, надаючи правову оцінку вказаним вище доводам контролюючого органу, апеляційний суд виходить з наступного. Так, як загально відомо, Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. У свою чергу, Критерії ризиковості платника податку наведені у додатку 1 до Порядку №1165 і є вичерпними. Так, зокрема, приписами п.8 додатку 1 до Порядку №1165 передбачено наступний критерій ризиковості платника ПДВ: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. При цьому, слід зауважити, що будь-яке Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (додаток 4 до Порядку №1165) може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Отже, з системного аналізу вказаних норм слідує, що у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів. Також, суд звертає увагу, що у рішенні необхідно також чітко зазначити саме конкретну інформацію, яка була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Так як встановлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відповідність платника податку критеріям ризиковості стала «наявна податкова інформація, щодо упередження розповсюдження схемного ПДВ» (дослівно). Як вже вказувалося вище, позивач неодноразово звертав увагу суду, що у спірному рішенні відповідача-1 від 01.04.2021р. №42542 взагалі не наведено мотивів його прийняття. Уважно дослідивши зміст оскаржуваного рішення, судом встановлено, що у цьому рішенні від 01.04.2021р. №42542 не зазначені конкретні підстави його прийняття, зокрема: відсутня позначка у колонках «у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності» або «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №». Також, в рядку «Податкова інформація» лише зазначено, що нібито наявна якась «податкова інформація, щодо упередження розповсюдження схемного ПДВ», однак не вказано суть та характер цієї наявної інформації, що стала підставою для такого висновку, не ідентифіковані конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Тобто, контролюючим органом, в даному випадку, було лише тільки процитовано зміст п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Отже, з урахуванням вище викладених обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з доводами представника позивача про те, що оскаржуване рішення насправді не містить належної і конкретної мотивації та чітких підстав його прийняття. Також, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, враховує, що пояснення з приводу прийняття оскаржуваного рішення відповідачем фактично були надані лише під час розгляду справи, однак при цьому, до суду так і не було надано жодних документальних доказів, як б надали можливість судам встановити обставини, що стали підставою для висновків про відповідність безпосередньо позивача критеріям ризиковості платника податку та копії яких документів позивача були складені з порушенням норм податкового законодавства. В той же час, позивачем в судовому засіданні суду 1-ї інстанціїбуло доведено факт наявностіу підприємства достатньої матеріально-технічної бази для здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, оцінюючи підстави прийнятоговідповідачем-1 рішення, суд виходить з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону та виникнення для нього правових наслідків, у даному випадку, включення його до переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який безпосередньо їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність і передчасність оскаржуваного рішення, яке не містить чітких і конкретних підстав та причин віднесення підприємства позивача до «ризикових» платників податків відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платників податку, а тому, відповідно, дійсно підлягає скасуванню. Як передбачено приписами п.6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, Комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку, ито відповідно, керуючись приписами п.6 Порядку №1165, судова колегіяприходить до аналогічного висновку про те, що позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області (відповідач-2) виключити підприємство позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості теж є правомірними та підлягають задоволенню. При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, відхиляє доводи відповідача2 - ГУ ДПС у Львівській області про те, що він не є належним відповідачем, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 30.04.2021р. ТОВ «Од Строй Груп» взято на податковий облік, як платник податків, саме у ГУ ДПС у Львівській області. Що ж стосується інших заявлених позивачем вимог, пов`язаних із стягненням з відповідача-1 витрат, пов`язаних з отриманням в суді 1-ї інстанції професійної правничої допомоги адвоката в сумі 25000 грн., які оскаржуваним судовим рішенням цілком справедливо були задоволені частково на суму 2000 грн., то судова колегія не вважає за необхідне надавати їм якусь правову оцінку по суті, оскільки спірне рішення в цій частині ані позивачем, ані відповідачами у жодний спосіб не оскаржувалось. Інші аргументи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах податкового законодавства та спростовуються матеріалами справи. До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, і було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, згідно зі ст.316 КАС України, залишає ці апеляційні скарги відповідачів без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області та ГУ ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 18.05.2022р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко