Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/16627/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/16627/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Полонець С.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 18 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Лунь Т. С., представника позивача - Верьовкіна О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО №5091265 від 30.11.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ознаками ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Так, на переконання апелянта, суд першої інстанції не надав оцінку належності та достатності поданих відповідачем доказів в підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи у відповідності до вимог ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи встановлено, що інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лавренчуком Олександром Валерійовичем 30.11.2021 року винесено постанову серії ЕАО №5091265 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Зі змісту постанови серії ЕАО №5091265 від 30.11.2021 року вбачається, що позивач 30.11.2021 року о 06 год. 13 хв. в м. Житомирі по Київському шосе, 67 км., керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав перехрестя Київського шосе та провулку 6 Старокиївського на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 е ПДР України. Позивач, вважаючи постанову відповідача протиправною та такою, що прийнята з порушенням його прав, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, а факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.1. ПДР України передбачено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. У п.1.9 ПДР України закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Підпунктом "ґ" пункту 8.7.3. ПДР встановлено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У пункті 8.10 ПДР визначено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. За правилами частини другої статті 122 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається: порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи слідує, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додано DVD-диск із записом подій, що мали місце 30.11.2021 року о 06 год. 13 хв. в м. Житомирі по Київському шосе, 67 км. Так, з дослідженого відеозапису, що був здійснений за допомогою відеореєстратора, розташованого в автомобілі інспектора поліції, вбачається, що автомобіль позивача, Mercedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснює проїзд перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушено п.п. 8.7.3.ґ Правил дорожнього руху України. В даному випадку, факт належності автомобіля, що допустив порушення ПДР України 30.11.2021 року о 06 год. 13 хв. в м. Житомирі по Київському шосе, 67 км, саме позивачу, чітко прослідковується з хронометражу зафіксованих на відео подій, таких як фіксація правопорушення, переслідування правопорушника, зупинення переслідуваного транспортного засобу та встановлення особи його власника (водія). Отже, наданий відповідачем відеозапис містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а тому обгрунтовано був розглянутий судом першої інстанції як належний і достатній доказ і був оцінений у визначений процесуальним законом спосіб. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність визнання поданого відповідачем відеозапису неналежним доказом у даній справі, як такого, що не є оригіналом, позаяк не засвідчений електронним підписом відповідача. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 №851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ, в даному випадку відеозапис, може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатись як оригінали та відрізнятись один від одного тільки часом та датою створення. Отже, долучений до матеріалів справи відповідачем відеозапис, був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення в ході розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді відеофайлів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №751/6069/19. В даному випадку, судова колегія відзначає, що вказаний відеозапис подій, що мали місце 30.11.2021 року о 06 год. 13 хв. в м. Житомирі по Київському шосе, 67 км., здійснений на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно із ст. 31 Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 цього Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. При цьому, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог Закону № 580-VIII при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для виключення такого електронного доказу з числа доказів у розумінні ст. 251 КУпАП. Суд першої інстанції вірно вказав, що з відеозапису, який наявний в матеріалах справи, можливо встановити, що позивач здійснив рух на перехресті на червоний сигнал світлофора. До того ж, зазначений відеозапис також оглянуто колегією суддів, яка погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП, а відтак останній правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП в повній мірі доведено відповідачем, у зв`язку із чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова серії ЕАО №5091265 від 30.11.2021 року є правомірною. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, позаяк не спростовують висновків суду першої інстанцій та не доводять факт дотримання позивачем вимог ПДР України в межах спірних правовідносин. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.