Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11847/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11847/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500020/2021/000147/2 від 24 червня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00450. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» у відповідно до ч.2 ст.53 МК України подано до митного органу усі основні документи, які підтверджують митну вартість ввезених та територію України товарів. При цьому, дані документи є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Крім того, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару, які в свою чергу є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Представником відповідачів до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів вказує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Визначені розбіжності не були усунуті, а декларантом не надано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, що виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати додаткові документи/відомості. З метою забезпечення повного оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів у максимально наближений час є більшим, а тому митну вартість було скориговано. При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації які використовувались для визначення митної вартості. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів та прийняття рішення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що відповідач не спростував твердження, викладені в позовній заяві та аргументи стосовно суті позовних вимог. ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» надано всі основні документи, які підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів, у відповідності до ч.2 ст.53 МК України. При цьому, ч.5 ст.53 встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. В свою чергу не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Ухвалою суд від 14 вересня 2021 року витребувано від Одеської митниці Держмитслужби інформацію та всі наявні належним чином завірені копії документів, на підставі яких прийнято рішення №UA500020/2021/000147/2 від 24 червня 2021 року та картка відмови №UA500020/2021/00450, в тому числі належним чином завірені копії всіх документів, поданих ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» до Одеської митниці Держмитслужби для митного оформлення товару, а також інформацію та всі наявні належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для визначення методу митної вартості - за резервним методом, зокрема, МД від 15.02.2020 року №UA500020/2021/5014, та зупинено провадження по справі. Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 4400563), залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Одеську митницю (код ЄДРПОУ ВП 44005631), розгляд справи № 420/11847/21 розпочато спочатку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (код ЄДРПОУ 42135032, адреса місцезнаходження: 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, офіс 425А) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а), Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 24 червня 2021 року № UA500020/2021/000147/2.Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 червня 2021 року № UA500020/2021/00450.Стягнуто з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (код ЄДРПОУ 42135032, адреса місцезнаходження: 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, офіс 425А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5120,29 грн. (п`ять тисяч сто двадцять гривень 29 копійок). Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (покупець) та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» (продавець) укладено контракт №3/2020, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, покупець зобов`язується приймати та оплачувати партіє товарів, по цінам та в кількості, вказаних в параграфі 2.1 та 3.1. (т.1 а.с. 45-47). Згідно до вимог п.2.1, 3.1 вказаного контракту номенклатура товарів у кожній поставці визначається продавцем в рахунку/проформі рахунку. Ціна на товар та загальна вартість кожної поставки вказується продавцем в рахунку/проформі рахунку, визначеному покупцеві. 23 червня 2021 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію №UA500020/2021/022455 щодо митного оформлення товару - первинні елементи живлення, циліндричні, діоксин-марганцеві, сольові, побутового призначення ТМ GP , ТМ - 100% Реаk Power в блістерах та без них - батарейки (т.1 а.с. 114-118). 24 червня 2021 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000147/2, у зв`язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) згідно пункту 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.04.2020 року №3/2020 у вартість товару включено вартість упаковки, маркування та тари, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до митної декларації країни відправлення від 10.05.2021 року №1A15JVESAOOU2L зазначено транспортний документ № SZNLEG2104092, даний документ подано до митного оформлення та він датований 05.05.2021 року. Проаналізувавши дати даних документів, виходить що відправка товару відбулася раніше ніж оформлення митної декларації країни відправлення. На вимогу митного органу декларантом 24.06.2021 року надіслано: переклад митної декларації країни відправлення: лист від 24.06.2021 року №б/н про неможливість надання інших документів. Декларантом не спростовано раніше виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а також не подані документи згідно з (Переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товару 4 Первинні елементи живлення є більшим та становить 5,62 дол. США за кг нетто (МД від 15.02.2021 року №UA500020)/2021/5014) ніж заявлено декларантом 3,345 дол. США за кг нетто; 5 Первинні елементи живлення є більшим та становить. 5,62 доп. США за кг нетто (МД від 15 02.2021 року №UA500020/2021/5014) ніж заявлено декларантом 5,115 дол. США за кг нетто (т.1 а.с. 37-39). 24 червня 2021 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00450, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (т.1 а.с. 35). Не погоджуючись з вищевказаним рішенням контролюючого органу та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України. Відповідно до вимог п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МКУ). Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України). Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України). Відповідно до вимог ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України. За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України). Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України). Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598). Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною. У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року. Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН З матеріалів справи вбачається, що у рішенні про коригування митної вартості від 24 червня 2021 року №UA500020/2021/000147/2, зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) згідно пункту 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.04.2020 року №3/2020 у вартість товару включено вартість упаковки, маркування та тари, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до митної декларації країни відправлення від 10.05.2021 року №1A15JVESAOOU2L зазначено транспортний документ №SZNLEG2104092, даний документ подано до митного оформлення та він датований 05.05.2021 року. Проаналізувавши дати даних документів, виходить що відправка товару відбулася раніше ніж оформлення митної декларації країни відправлення. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (покупець) та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» (продавець) укладено контракт №3/2020, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, покупець зобов`язується приймати та оплачувати партії товарів, по цінам та в кількості, вказаних в параграфі 2.1 та 3.1. (т.1 а.с. 45-47). Відповідно до вимог п.7.1, 7.2 вказаного контракту товар повинен бути затарений та упакований таким чином, щоб виключити його зіпсування на період постачання до прийому покупцем. Вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару. Тобто, в контракті №3/2020 від 30 квітня 2020 року, який був в наявності у митного органу, міститься чітке зазначення, що вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару, а тому посилання відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими. Таким чином, колегія суддів вважає, що, відповідно до приписів п.1 ч.10 статті 58 МК України, ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. Також, з матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення товару декларантом ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» надано митну декларацію країни відправлення від 10.05.2021 року №1A15JVESAOOU2L та домашній коносамент (Bill of lading) № SZNLEG2104092 від 05.05.2021 року (т.1 а.с. 59, 67-68, 121, 150). При цьому, у митній декларації країни відправлення від 10.05.2021 року №1A15JVESAOOU2L зазначений номер коносаменту відправника - SZNLEG2104092. Тобто, вказано номер лінійного коносаменту, який призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). В той же час, отримувачу вантажу такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент (Bill of lading), тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред`являє до митного органу для попереднього митного очищення товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року по справі № 804/1313/16. З матеріалів справи вбачається, що вантаж перевозився в контейнері, яких має індивідуальний номер. Разом з тим, при перевантаженні з одного борта судна на інший індивідуальний номер контейнера не змінюється. У домашньому коносаменті зазначений номер контейнер GESU1072020, який відповідає номеру контейнера, що зазначений в рахунку експедитора та специфікації. При цьому, згідно з вимогами ч.2 ст.53 Митного кодексу України домашній коносамент не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Таким чином,колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що відправка товару відбулася раніше ніж оформлення митної декларації країни відправлення є несуттєвими та не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому посилання апелянта на те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числові значення складової вартості товарі та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим обставинам справи. Вказані відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Будь-яких належним та допустимих доказів на підтвердження наявності в наданих до митного оформлення документах ознак підробки відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано. Колегія суддів вважає, що всі документи, зазначені в переліку ст.53 Митного кодексу України, які законодавець визначив належними доказами митної вартості товару, відносно товару, що був поставлений ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН», були надані митному органу у відведений законодавством термін. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанцій доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Також, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом. Крім того, Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості від 24 червня 2021 року №UA500020/2021/000147/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 червня 2021 року №UA500020/2021/00450, підлягають скасуванню, а адміністративний позов належить задоволенню. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.