Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9733/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9733/21 Головуючий І інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НП Плюс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 18.11.2021р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НП Плюс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: В червні 2021р. ТОВ «НП Плюс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.05.2021р. №10542/15-32-09-02. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство здійснювалосвою господарську діяльність з оптової торгівлі пальним відповідно до чинного законодавства, оскільки 30.09.2019р. отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним з терміном дії з 30.09.2019р.до 30.09.2024р. Жодних рішень ДПС України про зупинення або анулювання цієї ліцензії товариство не отримувало та саме з акту перевірки дізналось цю ліцензію було анульовано. Після отримання акту перевірки ТОВ «НП Плюс» припинило будь-яку діяльність з оптової торгівлі пальним. Разом з тим, дія ліцензії вважається призупиненою або анульованою та недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження. Крім того, представник позивача в своєму позові вказує, що законодавством не передбачено граничного строку сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відповідний рік. Заходи щодо зупинення дії ліцензії, на думку позивача, можуть бути застосовані контролюючим органом лише у випадку несвоєчасної сплати чергового річного платежу, а заходи щодо анулювання у випадку несплати річної плати протягом 30 календарних днів від моменту призупинення дії ліцензії. Однак, позивач не допускав жодної бездіяльності, так як 29.09.2020 року було частково сплачено щорічний платіж. ТОВ «НП Плюс» мало намір здійснити остаточний розрахунок по сплаті в найближчі терміни. Таким чином, оскільки ТОВ «НП ПЛЮС» не отримувало рішень від ДПС України, податкове повідомлення-рішення №10542/15-32-09-02 від 05.05.2021 року підлягає скасуванню. Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження)у задоволенні адміністративного позовуТОВ «Союз НТВ» - відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Союз НТВ» 29.12.2021р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2021р. та прийняти нове, яким у відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 13.01.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач ТОВ «Союз НТВ» (код ЄДРПОУ 42119136)зареєстровано 08.05.2018р. як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис (№15561020000066265). 30.09.2019р., згідно даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, ТОВу «Союз НТВ» видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901806 зі строком дії до 30.09.2024р. 30.09.2020р. ДПС України винесено розпорядження №889р/л, яким було «призупинено» дію вказаної вище Ліцензії у зв`язку з несплатою підприємством чергового платежу за ліцензію, на термін до сплати заборгованості (а.с.102-103). 07.12.2020р. ДПС України винесено розпорядження №889р/л, яким було «анульовано» ліцензію у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію (а.с.106-107). 22.03.2021р. ГУ ДПС в Одеській області винесено наказ №1709-п - про проведення «фактичної» перевірки ТОВ «НП Плюс» з 23.03.2021р. тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.08.2020р. по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. 24.03.2021р. посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «НП Плюс», за результатами якої складено акт №6506/15-32-09-02 від 02.04.2021р. Не погодившись з висновками акту перевірки №6506/15-32-09-02 від 02.04.2021р. ТОВ «НП Плюс» подано заперечення, які 27.04.2021р. були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін. 05.05.2021р.уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області, на підставі акту перевірки №6506/15-32-09-02 від 02.04.2021р. та висновку до заперечень №68/15-32-09-02 від 27.04.2021р. винесено податкове повідомлення-рішення №10542/15-32-09-02, яким до ТОВ «НП Плюс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000 грн. (а.с.27). Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Як слідує з змісту приписів ст.19 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст.19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів. Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. А Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України. Як вбачається зі змісту пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок же проведення «фактичної» перевірки безпосередньо визначено ст.80 ПК України. Так, згідно із нормами п.80.1, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст.81 ПК України. Так, як видно зі змісту спірного акту перевірки №6506/15-32-09-02 від 02.04.2021р., посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області в ході фактичної перевірки здійснено аналіз Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та встановлено, що відповідно розпорядження ДПС від 07.12.2020р. №1128р/л «анульовано» ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним, реєстраційний номер № 990614201901806, термін дії з 30.09.2019р. по 30.09.2024р., яка видана ТОВ «НП ПЛЮС». А як вбачається з Бази даних ЄРАН-2019, ТОВ «НП ПЛЮС» за період з 07.12.2020р. по 01.04.2021р. зареєстровані акцизні накладні щодо реєстрації пального суб`єктам господарювання: ТОВ «ЗНК», ТОВ «ОЙЛ КОНТРАКТ», ТОВ «РЕГІОН ЮГ», ТОВ «ОДЕСА ОІЛ ТРЕЙДІНГ», ПРАТ «СТАРОСІЛЛЯ», ТОВ «СОЮЗ СПЕЦ-АВТО». Крім того, як свідчать матеріали справи, перевіряючими також було проведено аналіз Єдиного реєстру податкових накладних архіву електронної звітності, в ході якого встановлено, що в період з 15.02.2021р. по 24.03.2021р. ТОВ «НП ПЛЮС» зареєстровано податкові накладні на реалізацію пального (дизельного палива), зокрема, ТОВ «СОЮЗ СПЕЦ-АВТО» в кількості 25882 літрів. При цьому, відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних архіву електронної звітності встановлено, що ТОВ «НП ПЛЮС» 24.03.2021р. зареєстровано акцизну накладну щодо реалізації пального в кількості 18513,15 літрів. Таким чином, спірною перевіркою беззаперечно встановлено, що ТОВ «НП ПЛЮС» у період з 07.12.2020р. по 01.04.2021р. здійснювало оптову реалізацію пального без відповідної ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним, чим грубо порушено приписи ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Як визначено ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; призупинення ліцензії - тимчасове позбавлення суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження зазначеної в ліцензії діяльності у разі несплати чергового платежу за ліцензію; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії. Відповідно до вимог ст.15 цього ж Закону, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у т.ч. іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у т.ч. іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Як передбачено приписами ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у т.ч. іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 грн. При цьому, ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі, зокрема, пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 10000 грн. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів. У відповідностіж до ст.16 вказаного Закону України, контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у т.ч. іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату. Таким чином, приписами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» чітко визначено, що суб`єкт господарювання вносить щорічну плату за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним у розмірі 10000 грн. В той же час, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не містить конкретних норм, які б встановлювали правила щодо перебігу строків, щодо сплати щорічну плату за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним. Так, як вже зазначалося вище, згідно даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним 30.09.2019р.ТОВу «НП ПЛЮС» було видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901806 зі строком дії - до 30.09.2024 року (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/383525.html). Як визначено нормами ч.ч.1,2 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Як передбачено ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч.1 ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Як загально відомо, згідно із ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі «dies a quo» і спливають опівночі «diesadquem». Статтею 2 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. №ETS N 076 визначено, що для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "diesadquem" означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до вимог ч.2 ст.4 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. №ETS № 076, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день «diesadquem» - є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає «dies a quo», або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця. Таким чином, оскільки ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901806 була видана ТОВу «НП ПЛЮС» - 30.09.2019р., річна плата за ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним повинна була бути внесена - до 24 години 30 вересня 2020 року. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, 29.09.2020р. ТОВ «НП ПЛЮС» було сплачено 780 грн., що, в свою чергу, є менше суми річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, яка встановлена ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Як чітко передбачено приписами ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», дія ліцензії «призупиняється» у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається «призупиненою» з моменту одержання суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету. Ліцензія «анулюється» шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у т.ч. іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання. Отже, враховуючи вказані вище обставини, позивачу - ТОВ «НП ПЛЮС» повинно було бути відомо, що у разі несплати річної плати за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним, дія ліцензії №990614201901806 від 30.09.2019р. буде «призупинена», та повинні були бути відомі наслідки подальшої несплати такої плати, зокрема «анулювання» ліцензії. При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не встановлено терміну сплати щорічної плати за ліцензію, оскільки у разі якщо норми спеціального законодавства не врегульовує спірні правовідносини, застосуванню підлягають загальні норми. Доводи ж представника позивача щодо того, що ТОВ «НП ПЛЮС» нібито не отримувало розпоряджень ДПС України про «призупинення» та «анулювання» ліцензії, суд вважає неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ДПС України на поштову адресу ТОВ «НП ПЛЮС» своєчасно та належним чином направлялись повідомлення про призупинена та в подальшому і про анулювання ліцензії (а.с.101-107,131-137). Також, судова колегія, як і окружний суд, не приймає до уваги і наданий представником позивача на підтвердження факту неотримання рішень ДПС України Витяг з електронного кабінету платника, оскільки вказаний витяг містить інформацію щодо руху документів за період з 18.12.2020р. по 18.08.2021р., в той час як рішення ДПС України датовані 30.09.2020р. та 07.12.2020р. відповідно (а.с.189-192). При цьому, приписами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії. Тобто, дані щодо видачі/призупинення/анулювання ліцензії фактично є відкритими, а тому, відповідно, після несплати у повному обсязі річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним ТОВ «НП ПЛЮС» цілком мало реальну можливість отримати інформацію про призупинення/анулювання ліцензії в будь-який час та перевірити чинність виданої ліцензії. Крім того, також слід звернути увагу й на той факт, що предметом розгляду по даній справі є саме правомірність винесеного ГУ ДПС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №10542/15-32-09-02 від 05.05.2021р., а не дій чи рішення ДПС України щодо призупинення/анулювання ліцензії №990614201901806 від 30.09.2019р. При цьому, будь-яких доказів того, що ТОВ «НП ПЛЮС» зверталось до суду з позовом щодо оскарження розпорядження ДПС України від 07.12.2020р. №889р/л, матеріали справи не містять. Отже, за таких підстав, оскільки ТОВ «НП ПЛЮС» в період з 07.12.2020р. по 01.04.2021р.фактично здійснювало оптову реалізацію пального без відповідної ліцензії, то відповідно, на думку апеляційного суду, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №10542/15-32-09-02 від 05.05.2021р.відповідач - ГУ ДПС в Одеській області діяв правомірно, т.б. на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та у межах своїх повноважень, а тому відсутні будь-які законні підстави для визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення. Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах податкового законодавства та спростовуються матеріалами справи. До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, і було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НП Плюс» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 16.05.2022р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко