Постанова Одеський апеляційний суд № 521/259/20

Номер провадження: 22-ц/813/3405/22 Справа № 521/259/20 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Дришлюка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту ухилення відповідача від повноцінної участі у забезпеченні потреб дочки, а саме з червня 2018 року та допустити негайне виконання рішення суду з моменту його проголошення. Останнім рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя Пункт 1 частини четвертої статті 274 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020. Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у період з 28 жовтня 2011 року, про що Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 28 жовтня 2011 року було зроблено актовий запис №

498. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2018 року шлюб між сторонами був розірваний. В період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у подружжя народилася дочка ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Одеського міського управління юстиції 17 липня 2012 року було зроблено актовий запис № 5945. За домовленістю з відповідачем, після розірвання шлюбу дочка проживала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . На ухвалу суду від 21.01.2020 р. вих. № 1632/20 по справі №521/259/20 повідомлено, що дійсно раніше ОСОБА_2 за посередництва ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» був неодноразово працевлаштований на судна іноземних судновласників. Останній рейс при посередництві компанії «Марлоу Навігейшн Україна» був завершений 01.08.2018 р. З цієї дати по теперішній час ОСОБА_2 послуги з працевлаштування компанією ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» більше не надавались. Згідно наданих медичних документів малолітній ОСОБА_4 встановлено діагноз: дисфункція синусового вузла вегетативного генезу з епізодами тахікардії, міграції водія ритму по передсердям, суправентрикулярної екстрасистоли, погіршенням процесів реполяризації міокарда шлуночків; аневризма міжпередсердної перегородки без шунта, аномальна хорта від задньої стінки лівого шлуночку. Через ускладнений стан здоров`я дитина курсами отримує медикаментозну підтримку. У період перебування у рейсі, відповідач надсилав на доступний для користування позивача картковий рахунок у ПАТ «МТБ БАНК» суму еквівалентну 200,0 (двісті) доларів США. Загалом за 2019 рік на забезпечення матеріальних потреб дочки позивач отримала 7 платежів на загальну суму еквівалентну 1400,0 (одна тисяча) доларам США, за 2018 рік - 4 платежі на загальну суму еквівалентну 800,0 (вісімсот) доларам США. Судом також встановлено, що починаючи з травня 2018 року відповідач проживає однією сім`єю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується письмовими поясненнями та письмовими свідченнями сусідів. Разом із ними з травня 2018 року почала проживати його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Протягом цього часу колишня дружина проводила із дочкою не тривалий час на свята та у вихідні дні. Про що була усна домовленість між ними. Увесь цей час він матеріально утримував дочку та виконував усі функції батька. Грошові перекази, які зазначила у своєму позові його колишня дружина, а саме перекази протягом 2018 року загальним розміром 800 (вісімсот) доларів США, а також перекази протягом 2019 року загальним розміром 1400 (одна тисяча чотириста) доларів США, - дійсно проводилися ним на банківську картку позивача. Їх донька проводила деякі вихідні і святкові дні з позивачем, знаючи, що позивач не працює, а проживає тільки за рахунок своєї пенсії з інвалідності, він переводив кошти, задля того щоб позивач могла забезпечити усі потреби їх доньки протягом того короткого часу, який донька проводила з позивачем. З квітня 2020 року, позивач майже не бачилися з донькою, бо протягом літа 2020 року місцезнаходження позивача йому було не відомо, оскільки позивач не повідомляла інформацію щодо свого місцезнаходження. Також, задля того, щоб донька отримала найкращу середню освіту, в цьому році вони разом з нею вирішили змінити школу. Донька відвідує Спеціалізовану школу №32 І-ІІІ ступеню, що знаходиться неподалік від їхнього з нею місцепроживання, за адресою: вулиця Космонавтів 60, місто Одеса, Одеська область, 65000. Та, за два місяці навчання доньки у новій школі позивач жодного разу там не була, в той час як він щодня відводить та забирає доньку зі школи. Більше того, всі витрати пов`язані з підготовкою доньки до нового навчального року повністю покрив відповідач. Він не звертався до позивача з проханням розділити витрати пов`язані з розвитком їх доньки, оскільки сам надає та буде надавати в подальшому всі необхідні умови для повного і гармонійного розвитку своєї доньки. З урахуванням вищевикладених обставин справи, районний суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову. Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Статтею 182 СК України визначено, що при визначені розміру аліментів суд враховує: - стан здоров`я та матеріальне становище дитини; - стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; - наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; - наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; - доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Апеляційним розглядом справи встановлено, що в обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що після розірвання шлюбу між нею та відповідачем, а саме після 29.05.2018 року, їх спільна донька ОСОБА_4 проживала разом із нею до 17.08.2020 року. Позивачка зазначала, що у зв`язку з особливостями професійної діяльності, відповідач спілкувався із донькою лише у період, коли ним не виконувалися обов`язки згідно контракту моряка. Перебуваючи в Україні, відповідач за домовленістю із нею, спілкувався із донькою та проживав разом з нею у вихідні та святкові дні. При цьому, як зазначала позивачка, на період фактичного спілкування із донькою, він забезпечував лише придбання продуктів харчування та оплату розваг доньки, а починаючи з 21.03.2021 року взагалі ніяких коштів не надсилав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що починаючи з травня 2018 року спільна донька сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почала проживати разом із батьком, тобто із відповідачем по справі. При цьому, протягом цього часу позивачка проводила із дочкою не тривалий час на свята та у вихідні дні, про що була усна домовленість між сторонами. Разом з тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Так, звертаючись до суду із данною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що твердження відповідача про те, що дитина з травня 2018 року почала проживати разом із ним не відповідає дійсності, оскільки відповідач у цей період працював за контрактом моряка ті відбував довгострокові рейси і проживати з донькою він не міг в такому разі. В підтвердження вищезазначеного та те, що донька проживає разом із нею, позивачкою надано до суду копії наступних документів: - зверненння до Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 28.04.2020 року, з приводу того, що відповідач їй постійно телефонував з погрозами, що забере дитину та позбавить її батьківських прав (а.с. 139); - акт обстеження умов проживання дитини від 20.04.2021 року, складений головним спеціалістом ТВ ССД ОМР у Київському районі Погорецькою Н.О. (а.с. 144); - характеристика з Одеської загальноосвітньої школи №65 І-ІІІ ступенів, у якій навчається донька ОСОБА_4 (а.с. 145); - відповідь на звернення до Служби у справах дітей ОМР від 08.07.2020 року №05/6939, з якої вбачається, що малолітня ОСОБА_4 мешкає разом із позивачкою (а.с. 141). Також ОСОБА_1 зазначала, що в середині серпня 2020 року, вона пошкодила ногу, що підтверджується довідкою КНП МКЛ №11 ОМР (а.с. 146) та була обмежена в пересуванні, у зв`язку із чим, вона попросила відповідача допомогти їй у догляді за їх донькою, у тому числі з вересня водити її до школи. Але скориставшись її безпорадним станом, відповідач без її відома та дозволу забрав їх доньку проживати разом із ним на постійній основі та перевів її до Одеської ЗОШ І-ІІІ ступенів №65. Тобто, оскільки за станом свого здоров`я позивачка не могла надати доньці належний догляд, тому з 17.08.2020 року по 21.03.2021 року донька проживала разом з відповідачем. Однак на протязі цього періоду, вона також утримувала доньку по мірі своїх можливостей та забезпечувала її необхідним одягом, взуттям, шкільним приладдям, коштами на харчування, навчання та розваги. Вихідні та святкові дні вони постійно проводили разом. При цьому, як встановлено також судом, у жовтні 2020 року, відповідач звернувся до Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ОМР із заявою про визначення місця проживання дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 142-143), що доводить факт невстановлення на сьогоднішній день місця проживання дитини. Наразі донька проживає разом із матір`ю позивачкою по справі. Як зазначає позивачка, вона була позбавлена можливості довести про вищевказані обставини справи до суду першої інстанції та спростувати твердження відповідача, оскільки участі у справі після скасування заочного рішення у справі, вона не приймала, через те, що не була повідомлена про відповідні судові засідання, жодного разу на її адресу не надходили поштові повідомлення. Так, колегія суддів суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно неналежного сповіщення про час та місце розгляду справи позивачки ОСОБА_1 , порушення судом норм процесуального права при розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що дійсно у справі належним чином весь час сповіщався лише відповідач (а.с. 92, 106, 109, 111, 117). Від позивачки судові повістки поверталися до суду із відміткою про їх неотримання (а.с. 105, 107, 108, 123). 17.03.2021 року у відкрите судове засідання, сторони по справі не з`явилися, про що свідчить довідка секретаря судового засідання (а.с. 123) і саме в цей день справа була розглянута, що є суттєвими порушеннями норм процесуального права та відповідно до п.п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Що стосується суті спору, то як вже встановлено колегією суддів, оскільки наразі дитина проживає із позивачкою, остання здійснює догляд за дитиною, тому наявні підстави для часткового задоволення її позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від встановленного законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до повноліття дочки. На думку апеляційного суду, такий розмір аліментів узгоджуватиметься з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб малолітньої доньки та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання, підстав для відступу від якого не встановлено і не доведено. Окрім того, з урахуванням загальновідомих обставин про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку встановлений судом розмір аліментів є справедливим. При цьому, саме на батьків покладається забезпечення таких умов малолітнім дітям. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення на основі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2021 рокуна підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню також у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки справу розглянуто без участі позивача, не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду. Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст. 430 ЦПК Украни, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: !) стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до п. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн.80 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 25 березня 2021 року скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі ј частини частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від встановленного законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову, а саме з 09 січня 2020 року і до повноліття дочки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у межах суми платежу за один місяць. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривен 80 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 17.05.2022 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк А.І. Дришлюк