Постанова 4811 № 465/9831/21

Справа № 465/9831/21 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 33/811/501/22 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І. ПОСТАНОВА 17 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. На згадану постанову 06 травня 2022 року правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка з матеріалами справи поступила до апеляційного суду 16.05.2022, мотивуючи тим, що оскаржувану постанову прийнято 08 квітня 2022 року без його участі, а копію такої він отримав лише 26 квітня 2022 року. Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Жукровському Я.І. з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушник ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, вину визнав повністю, просив суворо не карати. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористалися таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд, п о с т а н о в и в: відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 року. Апеляційну скаргу повернути правопорушнику ОСОБА_1 . Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.