Постанова 4805 № 279/4184/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4184/20 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П. Категорія 71 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Микитюк О.Ю., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/4184/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Коростенської міської ради, приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Неборачко І.В., Головне Управління Пенсійного фонду України про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П. в м. Коростені, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначила, що з початку 2003 року вона проживала та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилася донька ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_3 . Вказує, що на час народження дитини, вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Зазначає, що оскільки вони не подавали до відділу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства, реєстрація народження доньки проведена у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України, а саме: у актовому записі, запис батька дитини записано за прізвищем матері дитини ОСОБА_5 , а ім`я та по-батькові батька дитини записано з її слів ОСОБА_6 . Зазначає, що ОСОБА_3 помер в м. Коростені ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої входить приватизована квартира АДРЕСА_1 . Вказує, що після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Неборачко І.В. заведена спадкова справа, спадкоємцем є його дочка ОСОБА_2 . Вказує, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації неповнолітньою донькою права на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 та для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Зазначає, що до самої смерті вона проживала разом з ОСОБА_3 , він визнав доньку своєю, протягом всього життя він здійснював опіку над нею, утримував доньку, займався її вихованням, розвитком, приймав активну участь в дошкільному та шкільному житті. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що спадкодавець за життя міг розпорядитися своїм майном, тобто залишити заповіт. Проте, заповіт він не залишив, що свідчить про те, що він не бажав позбавляти її права на спадщину за законом, як спадкоємця першої черги. Зазначає, що така поведінка спадкодавця ОСОБА_3 свідчить про те, що саме її він вважав єдиною донькою та бажав залишити їй свою спадщину. Вказує, що протягом 15-ти річного часу ОСОБА_1 не було вчинено жодних кроків, щоб встановити факт кровного споріднення між її дочкою та можливим біологічним батьком, а також як мінімум, встановити факт спільного проживання з її батьком. Зазначає, що суду першої інстанції не надано доказів, що між її батьком та позивачем був спільний бюджет, будь-які вартісні спільні придбання як у спільний дім так і «дочці». Окрім того, вказує, що у позивача та її батька були різні реєстрації місця проживання. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволені позову за недоведеністю. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у фактично шлюбних стосунках з початку 2003 року. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.05.2004 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Запис дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ст.135 СК України. Зі змісту відповіді відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради №125/9 від 29.01.2020 вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_2 та знятий з реєстрації 16.04.2019 у зв`язку зі смертю. Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц (касаційне провадження №61-30047св18). Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «KALACHEVA v. RUSSIA», заява № 3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Під час розгляду справи про встановлення батьківства суд повинен врахувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в пункті 9 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Ураховуючи положення статті 12 ЦПК України, що визначає зміст змагальності судового процесу, позивач мала право звернутися до суду із клопотанням про призначення судової експертизи і таким правом вона скористалась. З метою встановлення кровної спорідненості ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з померлим ОСОБА_3 , ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 призначено у справі посмертну молекулярно-генетичну експертизу. На вирішення експертизи поставлено питання: чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чи це виключається. Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-21/40802-БД від 02.12.2021 у вказаній цивільній справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,999999997182%. Таким чином, встановивши, що на момент народження ОСОБА_4 її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до статті 135 СК України за вказівкою матері, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання батьківства. Беззаперечних доказів на спростування батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 в процесі розгляду справи відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено. Відтак, біологічне батьківство померлого ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , доведено на підставі належних та допустимих доказів, а тому вимога про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованою. Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи є необґрунтованими, правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують та ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За положеннями частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здійснила оплату за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 7614,00 грн та 2125,38 грн., а разом 9739,38 грн, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9739,38 грн. судових витрат за проведення експертизи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 травня 2022 року. Головуючий Судді