Постанова КЦС ВС № 645/147/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ справа № 645/147/14-ц провадження № 61-8055св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», подану адвокатом Пивоваровим Володимиром Івановичем, на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Бондарєвої І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог за первісним і зустрічним позовами У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав з Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Сведбанк», кредитний договір № 2001/1207/98-021, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 000 доларів США, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, визначених графіком погашення кредиту. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 28 грудня 2007 року, згідно з яким в іпотеку банку передано належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47,2 кв.м, житловою площею 30,8 кв. м. 28 грудня 2012 року на підставі договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами. Вказувало, що ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого на 31 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 31 593,98 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 252 530,68 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 30 435 доларів США (еквівалент 243 266,96 грн), заборгованість за процентами - 1 014,00 доларів США (еквівалент 8 104,90 грн) та пеня - 144,98 доларів США (еквівалент 1 158,83 грн). З урахуванням поданої у квітні 2015 року заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 2001/1207/98-021 у розмірі 31 593,98 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 30 435,00 доларів США, заборгованість за процентами - 1 014,00 доларів США та пеня - 144,98 доларів США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим НБУ на дату ухвалення рішення у справі; звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на належну ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47,2 кв. м, житловою площею 30,8 кв. м, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом оцінки під час проведення виконавчих дій; виселити та зняти з реєстраційного обліку громадян, що проживають та зареєстровані у вказаній квартирі. У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання договору іпотеки припиненим. У позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував факт укладення зазначених в позовній заяві ТОВ «ФК «Вектор Плюс» кредитного та іпотечного договорів. При цьому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» протягом року не звернулося до його спадкоємців з вимогою про виконання зобов`язань ОСОБА_2 . Вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе, якщо іпотекодавець надасть свою згоду на забезпечення виконання зобов`язань спадкоємцями боржника. Враховуючи, що боржник помер, строк виконання його зобов`язань припинився з 18 грудня 2010 року, однак ТОВ «ФК «Вектор Плюс» з будь-якою вимогою протягом позовної давності не зверталося ні до іпотекодавця, ні до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , тому, на його думку, підстави для задоволення первісного позову відсутні. За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати припиненим договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, укладений ним з ПАТ «Сведбанк», предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2 . Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2014 року вказані позови об`єднано в одне провадження. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК» Вектор Плюс» та задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 . Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К. В. 28 грудня 2007 року за № 9850, укладеним ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 2001/1207/98-021. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з припинення іпотеки на підставі статті 523 ЦК України, оскільки іпотекодавець ОСОБА_1 не погоджувався забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником, крім ОСОБА_2 . Дійшовши висновку про припинення іпотеки, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, оскільки позов пред`явлено до іпотекодавця. Також суд першої інстанції зазначив про те, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , однак докази прийняття нею спадщини у матеріалах справи відсутні. Постановою Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; змінено рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року; виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду щодо наявності у ОСОБА_2 спадкоємця - ОСОБА_3 ; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про припинення іпотеки на підставі статті 523 ЦК України. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку місцевого суду про те, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 і вона є спадкоємцем боржника, оскільки відмітка про шлюб з ОСОБА_3 міститься у долученому до матеріалів справи паспорті іншої особи - ОСОБА_4 , який не є учасником правовідносин у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У квітні 2019 року представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - адвокат Пивоваров В. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного. Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для визнання припиненою іпотеки. Пунктом 18 іпотечного договору визначено, що договір діє до виконання позичальником основного зобов`язання чи настання одного з випадків, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Припинення іпотеки з підстав непогодження іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником не відповідає умовам іпотечного договору і положенням Закону України «Про іпотеку». Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції виключаючи, з мотивувальної частини рішення місцевого суду висновки про ОСОБА_3 як спадкоємця позичальника, не встановив, чи є у позичальника інші спадкоємці (нові боржники за основним зобов`язанням), внаслідок чого помилково погодився з висновками суду першої інстанції про заміну боржника, виконання зобов`язання яким не погодився забезпечувати іпотекодавець. Апеляційний суд не врахував, що після ОСОБА_2 залишилися спадкоємці - ОСОБА_5 - дружина позичальника та його син - ОСОБА_6 . Позиція інших учасників справи У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Зазначив про відповідність висновку судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 523 ЦК України висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи і ухвалою цього ж суду від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», уклали кредитний договір № 2001/1207/98-021, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 43 000 доларів США, а позичальник - повертати кредит, сплачувати проценти за його користування і комісію у строки та на умовах, передбачених графіком погашення кредиту. Цього ж дня на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним договором ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47,2 кв.м, житловою площею 30,8 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На підставі претензії ПАТ «Сведбанк» до спадкоємців ОСОБА_2 . Шостою харківською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 156/2011. На 2 липня 2015 року заяви від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини після ОСОБА_2 не подані, свідоцтва про право власності на спадкове майно не видавались. 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу № 15 передало ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами, який став підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків. Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов`язані з його особою, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. В силу статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19). У постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19 (провадження № 61-9246св20) зазначено, що у зв`язку з відсутністю спадкоємців заміна боржника за кредитним договором не проводиться, тому застосування положень частини першої статті 523 ЦК України є неможливим. У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Отже, такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов`язанням, законом не передбачено. Отже, у даній справі судам необхідно, серед іншого, встановити, чи відбулася заміна боржника у забезпеченому іпотекою зобов`язанні, і в залежності від встановленого визначитися, чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин частина перша статті 523 ЦК України, оскільки обставина щодо зміни боржника є визначальною для існування правових підстав для застосування вказаної норми матеріального права. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року скасовано рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року у цій справі і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року, серед іншого, вказував, що судам необхідно встановити, чи відбулася заміна боржника у забезпеченому іпотекою зобов`язанні. Суд апеляційної інстанції, виключаючи з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки щодо наявності у ОСОБА_2 спадкоємця - ОСОБА_3 , не встановив обставин щодо заміни боржника у зобов`язанні (наявність чи відсутність у боржника інших спадкоємців), внаслідок чого дійшов передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 523 ЦК України. Не встановивши, чи відбулась заміна боржника за кредитним договором № 2001/1207/98-021 від 27 грудня 2007 року, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 травня 2018 року, в зв`язку з якими скасовано судові рішення у цій справі, чим порушив частину п`яту статті 411 ЦПК України. Колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на недопустимість ігнорування імперативного положення частини п`ятої статті 411 ЦПК України, згідно з якою висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України у вказані редакції Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, встановити, чи відбулася заміна боржника у забезпеченому іпотекою зобов`язанні та чи дає зміст договору іпотеки підстави вважати, що іпотекодавець не погоджувався забезпечувати зобов`язання іншого боржника і в залежності від встановленого визначитися із наявністю чи відсутністю правових підстав для припинення іпотеки; надати належну оцінку доказам та запереченням, поданим сторонами, надати оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України та ухваливши судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», подану адвокатом Пивоваровим Володимиром Івановичем, задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук