LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/3160/21

від 16.05.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/3160/21 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" травня 2022 р. Справа№ 910/3160/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (повний текст підписано 19.05.2021) у справі №910/3160/21 (суддя Марченко О.В.) за позовом Фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни до Орел Олени Василівни про стягнення 147 303,17 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/3160/21 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни до Орел Олени Василівни про стягнення 147 303,17 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/3160/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року (позов направлено поштою) Фізична особа-підприємець Рибченко Наталія Миколаївна (надалі ФОП Рибченко Н.М., позивач) звернулась до суду з позовом до Орел Олени Василівни про стягнення збитків у розмірі 147 303, 17 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на понесення збитків, завданих подвійним продажем відповідачем майна (тимчасової споруди), яке було спочатку продано відповідачем у статусі фізичної особи-підприємця на користь позивачки, а в подальшому (через рік) перепродано за договором купівлі-продажу кіоску від 27.07.2020 №1051 фізичній особі-підприємцю Волкову Сергію Олександровичу. Сплачені позивачем кошти за тимчасову споруду продавець не повернув, пропозицій щодо розірвання договору не надсилав; наведене призвело до позбавлення позивача можливості отримати прибуток - 58 800,00 грн. від здачі в оренду тимчасової споруди за договором оренди від 01.06.2020 №88 та до збитків, а саме: 77 100,00 грн. - вартості втраченого майна та 11 403,17 грн. - додаткових витрат щодо сплати податків, зборів та платежів відповідача за довіреністю, а всього 147 303,17 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/3160/21 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни до Орел Олени Василівни про стягнення 147 303,17 грн. Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд виходив з наступного: - заявлені позивачем до стягнення кошти у сумі 77 100,00 грн. були сплачені відповідачу на виконання умов Договору як вартість тимчасової споруди (кіоску) з правом на торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку. Отже, вказана сума грошових коштів не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України (реальними збитками чи упущеною вигодою); - в частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, внаслідок відчуження відповідачем власності позивача, що призвело до позбавлення останнього можливості отримати прибуток у сумі 58 800,00 грн. від здавання в оренду тимчасової споруди за Договором оренди, позивачем не доведено реальну можливість одержання ним таких доходів у разі належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором; - позовні вимоги в частині стягнення з Орел О.В. 11 403,17 грн. додаткових витрат щодо сплати податків, зборів та платежів за відповідача не підлягають задоволенню оскільки: довіреність видана Рибченко Н.М. як фізичній особі на підставі укладеного нею та ФОП Орел О.В. усного договору доручення; подана разом з позовною заявою довідка від 24.09.2020 № SDTL89IP0SLCHO4G підтверджує факт здійснення Рибченко Н.М. платежів за ФОП Орел О.В. на загальну суму 11 403,17 грн., а саме: єдиний податок з фізичних осіб, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пайовий внесок в утриманні об`єкта благоустрою, відповідно кошти у сумі 11 403,17 грн. не є збитками, завданими позивачу неправомірними діями відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно доводів апеляційної скарги: - суд першої інстанції не з`ясував обставин щодо права власності позивача на тимчасову споруду, що була розташована за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30/32 та не встановив порушення права власності позивача на дану споруду укладенням відповідачем ще одного договору купівлі-продажу даної споруди; - за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору (п. 7.3) відповідач мала достроково розірвати укладений договір на тимчасову споруду з позивачем повернути позивачу усі отримані кошти - 77 100,00 грн. - вартість споруди та сплачені платежі згідно договору; - у висновках суду відсутні посилання на норми права, за якими відмовлено у задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди, тоді як позивач, укладаючи договір оренди тимчасової споруди № 88 від 01.06.2020 розраховував отримати прибуток від здачі в оренду тимчасової споруди у розмірі 58 800,00 грн.; - поза увагою суду першої інстанції залишені обставини, підтверджені листом від Департаменту містобудування та архітектури від 11.01.2021 № 255-119, згідно якого відповідач продав тимчасову споруду, що належить позивачу на праві власності іншій особі - ФОП Волкову Сергію Олександровичу, що підтверджується договором купівлі-продажу кіоску від 27.07.2020, який зареєстрований в реєстрі за № 1051, - кошти, що були сплачені позивачем на виконання умов договору за тимчасову споруду, відповідач не повернув, пропозицій щодо розірвання договору купівлі-продажу №1 від 03.08.2019 не направляв; - апелянт вважає, що здійснивши повторний продаж тимчасової споруди відповідач в односторонньому порядку розірвав договір з позивачем; - суд першої інстанції протиправно не визнав витрати, зроблені позивачем на придбання кіоску, сплату податків та інших платежів за відповідача (в т. ч. втрата майна), а також неодержані доходи і протиправно відмовив у задоволенні позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рибченко Н.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/3160/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рибченко Н.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/3160/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. До справи під час апеляційного провадження позивачем подано письмові пояснення, в яких останній обґрунтовує свої доводи, зазначаючи, що на його думку, суд встановивши порушене право, мав його захистити, застосувавши правильну норму права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 02.07.2019 ФОП Орел О.В. і Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) укладено договір №03686-19/13, згідно з пунктом 1.1 якого ФОП Орел О.В. зобов`язалася оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування: м. Київ, Шевченківський район, вул. Табірна, 30-32), на території якого розташована тимчасова споруда (кіоск площею 10,5 кв.м.), функціональне використання якої - продаж продуктів та товарів широкого вжитку (4/3011), власником якої є ФОП Орел О.В., у сумі 1 863,41 грн. за період з 25.06.2019 до 24.12.2019. 01.08.2019 Департаментом видано інформаційний талон серія ТС №03686-19/13 (дійсний до 24.12.2019). Довіреністю від 02.08.2019, посвідченою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А., зареєстрованою в реєстрі за № 3600 (далі - Довіреність), ФОП Орел О.В. уповноважила Рибченко Наталію Миколаївну, зокрема сплачувати нараховані їй як фізичній особі-підприємцю та/або фізичній особі податки та збори та/чи інші обов`язкові платежі. 03.08.2019 ФОП Орел О.В. (продавець) та Підприємцем (покупець) укладено Договір, за умовами якого: - продавець зобов`язується передати остаточно та безповоротно належну йому тимчасову споруду (кіоск) з усіма правами та актуальними документами щонайменше до 2024 року щодо місця розташування тимчасової споруди за адресою: місто Київ, вул. Табірна, 30-32 у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити на умовах Договору (пункт 1.1 Договору); - найменування - тимчасова споруда (кіоск) площею 10,5 м2, розміром 3,5 м х 3,0 м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32, з функціональним призначенням - продаж продуктів та товарів широкого вжитку (пункт 2.1 Договору); - комплектність тимчасової споруди (кіоску), що передається покупцю, визначається за паспортом, договором від 20.01.2011 № 20-01/11 (кіоск № 4/01) та актом передачі-прийому виконаних робіт від 20.01.2011 № 4/01 (пункт 2.6 Договору); - актуальність документів на тимчасову споруду (кіоск) має забезпечувати право покупця здійснювати торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року у тимчасовій споруді (кіоску) (пункт 2.7 Договору); - продавець зобов`язаний передати покупцю: тимчасову споруду (кіоск) належної якості протягом 1 дня з моменту укладання Договору та внесення першого етапу оплати згідно з Договором; пакет необхідних документів, що будуть надавати право покупцю здійснювати торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32, серед яких: договір щодо електрифікації договір щодо вивезення сміття, чинний договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою; інформаційні талони за весь період діяльності за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32, документ, що підтверджує законність розміщення відповідно до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві щонайменше до 2024 року (пункт 3.1 Договору); - перехід права власності на тимчасову споруду (кіоск) та прав, передбачених пунктом 1.1 договору, відбувається в момент передання тимчасової споруди (кіоску), що оформляється актом прийому-передачі (пункт 3.2 Договору); - ціна за тимчасову споруду (кіоск) та право здійснювати торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року у тимчасовій споруді (кіоску) складає 257 100 грн. за вирахуванням всіх податків та зборів, передбачених чинним законодавством України для суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб другої групи платників єдиного податку (пункт 4.1 Договору); - покупець здійснює оплату поетапно (пункт 4.2 Договору); - першим етапом сплачується вартість тимчасової споруди (кіоску) з правом на торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року у тимчасовій споруді (кіоску) у сумі 77 100,00 грн.; другим етапом сплачується право на торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року у тимчасовій споруді (кіоску) у сумі 90 000,00 грн. за вирахуванням всіх податків та зборів, передбачених чинним законодавством України для суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб другої групи платників єдиного податку станом на 2022 рік; третім етапом сплачується право на торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку щонайменше до 2024 року у тимчасовій споруді (кіоску) у сумі 90 000,00 грн. за вирахуванням всіх податків та зборів, передбачених чинним законодавством України для суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб другої групи платників єдиного податку станом на 2024 рік (пункт 4.3 Договору); - продавець зобов`язаний замінити тимчасову споруду неналежної якості або додати актуальні документи протягом 10 днів з моменту направлення обґрунтованої претензії від покупця або повернути вартість згідно з цінами, зазначеними в пункті 4 Договору (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 Договору); - покупець зобов`язаний прийняти тимчасову споруду та/або замінити, доукомплектувати документи, визначені у пункті 2 Договору, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від Договору (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору); - Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7.1 Договору); - дострокове розірвання Договору можливе лише за умови повернення продавцем усіх отриманих коштів (пункт 7.3 Договору). 03.08.2019 Підприємцем та ФОП Орел О.В. підписано акт прийому-передачі до Договору, відповідно до якого: - ФОП Орел О.В. передала тимчасову споруду (кіоск) площею 10,5 м2, розміром 3,5 м х 3,0 м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32, з функціональним призначенням - продаж продуктів та товарів широкого вжитку з актуальними документами щодо розміщення до 24.12.2019, договором №01/02/19-ОС, з показниками лічильника електроенергії - 11297 кВ., квитанцією про сплату пайового внеску в утриманні об`єкта благоустрою згідно з договором від 02.07.2019 №03686-19/13 у сумі 1 863,41 грн., яка належить їй на праві власності на підставі паспорта, договору від 20.01.2011 №20-01/11(кіоск №4/01) та акта передачі-прийому виконаних від 20.01.2011 №4/01, а позивач прийняв вказану тимчасову споруду (кіоск) з переліченими документами; - підприємець передав, а відповідач прийняв 77100 грн. відповідно до пункту 4.3 Договору. 21.12.2019 ФОП Орел О.В. і Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) укладено договір № 03686-19/14, згідно з пунктом 1.1 якого ФОП Орел О.В. зобов`язалася оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування: м. Київ, Шевченківський район, вул.. Табірна, 30-32), на території якого розташована тимчасова споруда (кіоск площею 10,5 кв.м.), функціональне використання якої - продаж продуктів та товарів широкого вжитку (4/3011), власником якої є ФОП Орел О.В., у сумі 1 863,41 грн. за період з 25.12.2019 до 24.06.2020. За умовами пункту 2.2 вказаного договору Департамент, за умови належного виконання ФОП Орел О.В. своїх обов`язків, що випливають з цього договору, відповідно до вимог законодавства зобов`язаний видати ФОП Орел О.В. документ, що посвідчує факт сплати пайової участі (інформаційний талон). 28.12.2019 Департаментом видано інформаційний талон серія ТС № 03686-19/14 (дійсний до 24.06.2020). 27.07.2020 Орел Олена Василівна (продавець) та фізична особа - підприємець Волков Сергій Олександрович (далі - ФОП Волков С.О.) (покупець) уклали договір купівлі-продажу кіоску (павільйон поліфункціональний), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В., за умовами якого продавець продала, а покупець купив металевий кіоск, серійний номер № 4-01, площею 10,5 кв. м., що тимчасово розташований за адресою: м. Київ, вулиця Табірна, 30-32. Вказаний кіоск належить продавцю на підставі паспорта на об`єкт обслуговування населення - кіоск, затвердженого 01.04.2013 Головним управлінням внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення; інформаційний талон серії ТС № 03686-19/14 виданий Департаментом 23.07.2020. За умовами пункту 6 зазначеного договору продавець свідчить, що до його підписання кіоск, що відчужується, нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не заставлений, у спорі і під забороною відчуження (арештом) не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає. Право власності щодо кіоску, який відчужується, виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. 31.07.2020 ФОП Волковим С.О. та Департаментом укладено договір № 03686-20/15, за умовами якого ФОП Волков С.О. зобов`язався оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування: м. Київ, Шевченківський район, вул. Табірна, 30-32), на території якого розташована тимчасова споруда (кіоск площею 10,5 кв.м.), функціональне використання якої - продаж продуктів та товарів широкого вжитку (4/3011), власником якої є ФОП Волков С.О. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2020 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Орел О.В. (номер запису: 20720060005039229). 01.06.2020 ФОП Рибченко Н.М. (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Кальком Дмитром Олексійовичем (далі - ФОП Калько Д.О.) (орендар) укладено договір оренди № 88 (далі - Договір оренди), за умовами якого: - орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне орендне користування тимчасову споруду (кіоск), розміщену за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32 (пункт 1.1 Договору оренди); - майно передається в оренду на строк 6 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі майна в оренду по 01.12.2020 (пункт 4.1 Договору); - ціна Договору оренди складає 58 800 грн. (пункт 5.10 Договору оренди). 01.06.2020 сторонами підписано акт прийому-передачі до Договору оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв тимчасову споруду (кіоск) площею 10,5 м2, розміром 3,5 м х 3,0 м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Табірна, 30-32, з функціональним призначенням - продаж продуктів та товарів широкого вжитку. Відповідно до довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 24.09.2020 № SDTL89IP0SLCHO4G, Рибченко Н.М. здійснила такі платежі: - 18.09.2019 - 834,60 грн. - єдиний податок з фізичних осіб за вересень 2019 року; Орел О.В. ; - 17.10.2019 - 2 754,18 грн. - єдиний податок з фізичних осіб; Орел О.В.; - 13.02.2020 - 944,60 грн. - єдиний податок з фізичних осіб за лютий 2020 року; Орел О.В.; - 12.03.2020 - 944,60 грн. - єдиний податок з фізичних осіб за березень 2020 року; Орел О.В.; - 15.05.2020 - 944,60 грн. - єдиний податок з фізичних осіб за травень 2020 року; Орел О.В.; - 18.10.2019 - 2 754,18 грн. - ЄСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; Орел О.В.; - 13.02.2020 - 2 078,12 грн. - ЄСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; Орел О.В., за січень, лютий 2020 року; - 12.03.2020 - 1 039,06 грн. - ЄСВ для ФОП, у тому числі спрощена система оподаткування; Орел О.В., за березень 2020; - 23.12.2019 - 1 863,41 грн. - Орел О.В., пайовий внесок в утримання об`єкта благоустрою. Заявляючи вимоги про стягнення вказаних коштів, позивач посилався на те, що сплачені позивачем кошти за тимчасову споруду продавець не повернув, пропозицій щодо розірвання договору не надсилав; наведене призвело до позбавлення позивача можливості отримати прибуток - 58 800,00 грн. від здачі в оренду тимчасової споруди за договором оренди від 01.06.2020 №88 та до збитків, а саме: 77 100,00 грн. - вартості втраченого майна та 11 403,17 грн. - додаткових витрат щодо сплати податків, зборів та платежів відповідача за довіреністю, а всього 147 303,17 грн. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, зробивши наступні висновки: - заявлені позивачем до стягнення кошти у сумі 77 100,00 грн. були сплачені відповідачу на виконання умов Договору як вартість тимчасової споруди (кіоску) з правом на торгівлю продуктами та товарами широкого вжитку. Отже, вказана сума грошових коштів не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України (реальними збитками чи упущеною вигодою); - в частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, внаслідок відчуження відповідачем власності позивача, що призвело до позбавлення останнього можливості отримати прибуток у сумі 58 800,00 грн. від здавання в оренду тимчасової споруди за Договором оренди, позивачем не доведено реальну можливість одержання ним таких доходів у разі належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором; - позовні вимоги в частині стягнення з Орел О.В. 11 403,17 грн. додаткових витрат щодо сплати податків, зборів та платежів за відповідача не підлягають задоволенню оскільки: довіреність видана Рибченко Н.М. як фізичній особі на підставі укладеного нею та ФОП Орел О.В. усного договору доручення; подана разом з позовною заявою довідка від 24.09.2020 № SDTL89IP0SLCHO4G підтверджує факт здійснення Рибченко Н.М. платежів за ФОП Орел О.В. на загальну суму 11 403,17 грн., а саме: єдиний податок з фізичних осіб, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пайовий внесок в утриманні об`єкта благоустрою, відповідно кошти у сумі 11 403,17 грн. не є збитками, завданими позивачу неправомірними діями відповідача. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 147 303, 17 грн., що завдані протиправними діями відповідача з продажу тимчасової споруди, що належить позивачу на праві власності іншій особі - ФОП Волкову С.О. без жодних повідомлень та розрахунків з позивачем. Доводи поданої апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим під час розгляду обставинам справи при правильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим відхиляються через наступне. Так, обґрунтовуючи заявлені вимоги до відповідача, позивач, з посиланням на укладений з відповідачем, ще у статусі фізичної особи-підприємця, договір купівлі-продажу № 1 від 03.08.2019 стверджує, що на підставі п. 3.2 договору право власності на тимчасову споруду (кіоск) перейшло до позивача у момент передачі коштів у розмірі 77 100,00 грн. за тимчасову споруду (кіоск), що підтверджується актом прийому-передачі від 03.08.2019 (сторінка 7 позовної заяви). Окрім того, позивач також зазначає, що згідно з п. 7.3 договору дострокове розірвання договору можливе лише за умови повернення продавцем усіх отриманих коштів, чого в даному випадку не було, а отже вказаний договір не є та не може вважатися у відповідності до його умов достроково розірваним. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також на стадії апеляційного перегляду, позивач не надав суду доказів, не повідомляв про недійсність, нікчемність, чи розірвання у встановленому законом порядку договору купівлі-продажу № 1 від 03.08.2019. У п. 5.4.2 договору передбачено право покупця відмовитись від даного договору, при цьому жодних доказів реалізації позивачем вказаного права суду не представлено. Зазначені обставини підтверджують правильний висновок суду першої інстанції, що кошти в сумі 77 100,00 грн. сплачені позивачем відповідачу на відповідній правовій підставі, якою є договір, укладений між сторонами 03.08.2019; відповідно, сплата позивачем грошових коштів на підставі договору є виконанням договірного зобов`язання, а кореспондуючим обов`язком відповідача є передача речі, що є предметом купівлі-продажу та за яку проведено оплату і такий обов`язок відповідачем виконано, оскільки сам позивач стверджує про перехід до нього права власності на тимчасову споруду відповідно до акту від 03.08.2019 прийому-передачі до Договору. Вказаний договір між сторонами у встановленому порядку не розірваний, в судовому порядку не оспорювався, доказів зворотнього позивачем не надано. За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів. Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України. Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер. До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності. У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Право вибору способу захисту належить саме позивачу, який звернувся з позовом про стягнення збитків, обґрунтовуючи своє порушене право наявністю таких наслідків (збитків) через неправомірні дії відповідача, що відповідно має бути підтверджено та перевірено при розгляді справи судом в контексті правової кваліфікації спірних відносин. Сплата коштів в сумі 77 100,00 грн. здійснена позивачем за договором купівлі-продажу від 03.08.2019, а витрати по сумі 11 403,17 грн. щодо сплати податків, зборів та платежів відповідача здійснювались позивачем на підставі довіреності від 02.08.2019 (посвідчена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за № 3600), яка видана Рибченко Н.М. як фізичній особі на підставі укладеного нею та ФОП Орел О.В. усного договору доручення. В частині правової кваліфікації спірних відносин, суд першої інстанції надав правильну оцінку та врахував, що вказані витрати Рибченко Н.М. (фізичної особи) не можуть вважатись збитками, завданими позивачу (як фізичній особі-підприємцю) неправомірними діями відповідача у спірних правовідносинах, оскільки такі здійснювались позивачем, як довіреною особою відповідача у періоді, коли обов`язки щодо передачі предмету купівлі-продажу згідно договору від 03.08.2019 відповідачем були виконаними (передача тимчасової споруди підтверджена актом від 03.08.2019), а тимчасова споруда перебувала в користуванні позивача. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 918/864/20 у відношенні розгляду вимог про стягнення упущеної вигоди містяться наступні висновки: «Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19. Системний аналіз положень частини 1 статті 42, частини 1 статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17). Наданий до матеріалів справи договір оренди №88 від 01.06.2020 підтверджує лише факт складення в письмовому вигляді такого договору з датою, яка передувала закінченню строку інформаційного талону серії ТС № 03686-19/14 згідно з договором щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою № 03686-19/14 від 21.12.2019, і не є доказом завдання збитків позивачу в сумі договору 58 800,00 грн. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів реальності та дійсних намірів виконання договору оренди у періоді його дії (до грудня 2020), з урахуванням, зокрема, що довіреність видана відповідачем 02.08.2019 (нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 3600) на представництво у взаємовідносинах, що виникли чи будуть виникати у Орел О.В., як фізичної особи-підприємця, передбачала вчинення позивачем повноважень від імені Орел О.В., як фізичної особи-підприємця, в тому числі з наявними повноваженнями подавати будь-які заяви та клопотання, що стосуються виконання передбаченого у довіреності. Станом на дату вказану в договорі оренди №88, як дата його укладення (01.06.2020), не мало місця укладення договору між Орел О.В. та ФОП Волковим С.О. 27.07.2020, до того ж, наданою позивачем довідкою з банку підтверджено виконання нею відповідного обов`язку по сплаті 23.12.2019 за фізичну особу-підприємця Орел О.В. по сумі 1 863,41 грн. пайового внеску в утримання об`єкта благоустрою, тобто за попередній період. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судова колегія звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним). Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора. За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості. Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог, дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що суд, встановивши порушене право, мав його захистити, обравши правильну норму права, оскільки не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Застосування вказаного принципу обумовлено тим, що господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини; на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту; зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору» (відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №916/556/19, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц). Як вбачається з матеріалів справи, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд першої інстанції розглянув справу з урахуванням таких правових висновків, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення; застосував до спірних правовідносин норми матеріального права відповідно до предмету позову та обраного позивачем способу захисту при встановлених обставинах справи та наданих позивачем доказах. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, який обгрунтовано їх відхилив і такі не спростовують зроблених судом висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми збитків. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, такі не спростовують зроблених судом висновків про відмову у задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/3160/21 ухвалене з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни не підлягає задоволенню. Застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Рибченко Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/3160/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/3160/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу - підприємця Рибченко Наталію Миколаївну.

4. Матеріали справи №910/3160/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»