Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11783/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11783/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 12 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Нова школа" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Кам`янець-Подільської приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Нова школа" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В : у вересні 2021 року позивач, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось до суду з позовом до Кам`янець-Подільської приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Нова школа", в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 27830,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1235,80 грн. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю та уникнення порушення законодавства. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позов не відповідає дійсності, оскільки у Кам`янець-Подільській приватній спеціалізованій загальноосвітній школй І-ІІІ ступенів "Нова школа" працевлаштовано дві особи з інвалідністю, про що повідомлено позивача, а сам факт не подання звітності до центру зайнятості не є підставою для накладення штрафних санкцій. Вважає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що відповідно до вимог пунктів 3 - 6 частини 1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 №316, відповідач не подав звіти форми 3-ПН у відповідний центр зайнятості, що свідчить про те, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю та уникнення порушення законодавства. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік форми №10-ПІ (річна), у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) - 556,6; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) - 55660; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - 27830 грн. Відповідно до повідомлення Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 12.08.2021 №04-472 відповідача повідомлено про необхідність перерахувати за незайняті робочі місця адміністративно-господарські санкції в розмірі 28823,65 грн. За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій ХОВ ФСЗІ нараховано відповідачу пеню в сумі 1235,80 грн., про що зазначено у розрахунку пені станом на 15.04.2021, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів. скільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачені, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875 (далі - Закон №875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Приписами частини першої статті 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно зі статтею 18 Закону України №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. При цьому, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; - звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; - у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18. Як встановлено судом першої інстанції у даній справі, відповідачем не подано звіти форми 3-ПН у відповідний центр зайнятості про що свідчить лист Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості Хмельницького обласного центру зайнятості від 30.08.2021 №21-05-890, надісланий у відповідь на запит Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю та уникнення порушення законодавства, про що свідчить лист центру зайнятості від 30.08.2021. Слід також зазначити, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону України №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості. Доводи апеляційної скарги, що у Кам`янець-Подільській приватній спеціалізованій загальноосвітній школи І-ІІІ ступенів "Нова школа" працевлаштовано дві особи з інвалідністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки невиконання нормативу робочих місць відбулося у 2020 році та адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць відповідач зобов`язаний був сплатити за 2020 рік. Зважаючи на невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Кам`янець-Подільської приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Нова школа" адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської приватної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Нова школа" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.