Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 691/1196/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 691/1196/21 Суддя першої інстанції: Синиця Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження) на території України, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправними та скасування постанов від 18.10.2021 №ВМ00000155, від 19.10.2021 №ВМ00000364, від 23.10.2021 №ВМ00000526 та від 25.10.2021 №ВМ00000599 та закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25.01.2022 позовну заяву повернуто з підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із вказаним позовом та відсутністю поважних причин для його поновлення. Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити матеріали до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом було залишено поза увагою факт неотримання спірних постанов за адресою проживання ОСОБА_1 , а також те, що про їх існування останній дізнався із змісту Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та протягом десятиденного строку після отримання відповіді на скаргу звернувся до суду із цим позовом. Наголошує, що неврахування судом першої інстанції таких обставин зумовило створення перешкод у доступі до правосуддя. Крім того, підкреслює, що суд не був позбавлений можливості самостійно перевірити факт надходження поштової кореспонденції на адресу Позивача. Після усунення визначених в ухвалі від 21.02.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 27.04.2022. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ні до позовної заяви, ні до заяви про поновлення строку звернення до суду не було надано доказів, що підтверджують дату отримання оскаржуваних у цій справі постанов. При цьому суд звернув увагу, що запити щодо спірних правовідносин та відповіді на них Позивачем отримувалися на початку листопада 2021 року, у той час як із цим позовом останній звернувся 02.12.2021. Крім іншого, надаючи оцінку викладеним у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку аргументам, суд зазначив, що відомостей з відділення поштового зв`язку щодо отримання/неотримання спірних постанов Позивачем не надано, у той час як інша частина доводів була оцінена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, положення процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення. Відповідно до ст. 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Крім того, згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, приписи статті 289 КпАП України, як і статті 286 КАС України пов`язують початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її отримання. Відтак, строк на оскарження такої постанови спливає через десять днів з дня її отримання особою, яка притягнута до відповідальності. Таким чином, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. Як було встановлено раніше, за твердженням Позивача останній дізнався про існування оскаржуваних постанов 02.11.2021 з Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. При цьому, на його переконання, отримавши 22.11.2021 відповідь Укртрансбезпеки за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на спірні постанови, Позивач невідкладно протягом десяти днів звернувся до суду із цим позовом, тобто у межах встановлених КпАП України строків. Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Тобто, указаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому, звернення особи до вищестоящого органу із скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №463/1221/17, від 05.03.2020 у справі № 127/7446/19 та від 07.12.2020 у справі № 522/14986/19. Отже, враховуючи, що, за твердженням Позивача, останній дізнався про існування оскаржуваних постанов 02.11.2021, то звернення останнього до суду із цим позовом 02.12.2021 мало місце поза межами встановленого ст. 289 КпАП України та ст. 286 КАС України десятиденного строку. Судовою колегією враховується, що питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами. Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, ні до позовної заяви, ні до заяви про поновлення пропущеного процесуального строку Позивачем не було надано доказів, що підтверджуються факт отримання оскаржуваних постанов саме 02.11.2021. При цьому твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України повинен був самостійно витребувати у Відповідача відомості щодо направлення оскаржуваних рішень, а також матеріали справ про адміністративне правопорушення, про що ОСОБА_1 просив у позовній заяві, колегія суддів вважає помилковим, оскільки такі повноваження в адміністративного суду виникають після відкриття провадження у справі. Водночас надання доказів дотримання строку звернення до суду чи обґрунтування причин поважності його пропуску процесуальний закон покладає саме на позивача. Посилання ОСОБА_1 на те, що останній, не маючи юридичної освіти, потребував допомоги для складання і направлення до суду позовної заяви, що також зумовило пропуск строку звернення до суду, судовою колегією оцінюється критично. Так, у постанові від 21.02.2018 у справі №815/4480/16 Верховним Судом підкреслено, що процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, й не дають можливості невиправдано затягувати процес. Однак, судом касаційної інстанції у згаданій постанові зазначено, що посилання представника позивача в касаційній скарзі, зокрема, на юридичну необізнаність позивача не приймаються до уваги, оскільки вказані підстави не є поважними причинами пропуску строку. До того ж, судова колегія зауважує, що із скаргою на спірні постанови до Укртрансбезпеки ОСОБА_1 звернувся 08.11.2021 (тобто на шостий день після ознайомлення, із слів Позивача, з оскаржуваними індивідуальними актами), що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про достатню обізнаність особи із порядком та процедурою оскарження таких актів. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Приписи п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. У цьому контексті судова колегія зауважує, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20. Разом з тим, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, що належним чином відображено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 122, 123, 242-244, 250, 286, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено 12 травня 2022 року.